3. Виведення отрути, яка всмокталась з кровоносного русла:

- метод форсованого діурезу - оснований на проведенні гідратаційної терапії, тобто пиття великої кількості води або внутрішньовенне введення рідини з одночасним прийомом сечогінних засобів (діуретиків, наприклад, фуросемід). Цей метод застосовують при отруєннях, коли токсичні речовини виводяться переважно нирками.

- метод гемодіалізу (“штучна нирка ”). Гемодіаліз варто проводити на ранніх стадіях гострих отруєнь з метою виведення з організму токсичних речовин. Ефективність проведення гемодіалізу обумовлена здатністю токсичної речовини вільно проходити з крові крізь пори целофанової мембрани діалізатора в діалізуючу рідину. При своєчасному його застосуванні спостерігається значне зниження концентрації токсичних речовин у крові. Завдяки цьому вдається запобігти розвитку важких ускладнень з боку життєво важливих систем і органів, що зазвичай і є причиною смерті. Операція гемодіалізу є високоефективним методом виведення токсичних речовин з організму тільки тоді, коли вона застосовується в поєднанні з іншими методами терапії гострих отруєнь: лікування антидотами, симптоматична терапію та ін..

- гемоперфузія – пропускають кров крізь капсули з гранулами адсорбованого вугілля;

- гіпервентиляція – виводять летючі отрути (бензин, спирти, ацетон ті ін.) за допомогою апарату ШВЛ (штучна вентиляція легень).

4. Усунення симптомів, що викликані дією отрути (симптоматична терапія).

Надання допомоги пацієнтам, у яких виникли ускладнення, починають із симптоматичної терапії. Вона спрямована на ліквідацію, в першу чергу, порушень дихання та кровообігу, які загрожують життю, та на підтримку функцій і систем організму, які виявились найбільш пошкоджені токсичними речовинами. Серед ускладнень найчастіше зустрічаються наступні:

- асфіксія (задуха) в стані коми – результат западання язика, аспірації (вдихання) блювотних мас, слинотечі.

- опіки верхніх дихальних шляхів ;

- порушення дихання центрального походження - внаслідок пригнічення центру дихання в головному мозку. Дихання стає поверхневим, аритмічним до його повної зупинки.

- токсичний набряк легень – виникає при опіках верхніх дихальних шляхів парами хлору, аміаку, кислот та ін.;

- больовий синдром – усувається шляхом уведення наркотичних та ненаркотичних анальгетиків;

- розвиток гострої судинної недостатності (непритомність, колапс) – в такому разі необхідно забезпечити потерпілому горизонтальне положення;

- порушення серцевого ритму – введення відповідних препаратів, які усувають ці розлади;

- гіпертензивний синдром (підвищення артеріального тиску);

- зниження артеріального тиску;

- блювота – на ранніх стадіях отруєнь розглядається як захисна реакція організму. Небезпечним є її виникнення у хворих, які знаходяться без свідомості, а також у дітей раннього віку, при порушенні дихання;

- розвиток судом розвивається внаслідок кисневого голодування (гіпоксії) центральної нервової системи (ЦНС), або в результаті безпосередньої дії токсичної речовини – що може спричинити токсичний набряк головного мозку.