3. Кислоти та основи (луги).

Гострі отруєння кислотами та лугами найбільш розповсюджені серед побутових отруєнь. Особливістю є розвиток опікової хвороби хімічного походження внаслідок припікальної дії цих речовин на слизові оболонки шлунково-кишкового тракту та верхніх дихальних шляхів.

При дії кислоти на слизову оболонку розвивається коагуляціний некроз, коли відбувається згортання білків (коагуляція - згортання) як на поверхні, так і в м’язовому шарі, але білок, який згорнувся, запобігає подальшому всмоктуванню кислоти; слизова оболонка при цьому суха, яскрава. Більш вразливими до дії кислоти є порожнина рота, глотки, стравохід, шлунок. Кишечник вражається менше, тому що в ньому присутній нейтралізуючий фактор – луги.

При отруєнні лугами виникає колікваційний некроз – розчинення, розрідження слизової оболонки та омилення жирової тканини, цей процес розповсюджується глибше, слизова оболонка виглядає набряклою, рихлою. При опіках основами більш страждає стравохід.

Найчастіше спостерігають отруєння хлористоводневою, сірчаною, азотною, оцтовою, щавлевою, іноді – соляною кислотами. Смертельна доза при отруєнні азотною кислотою – 12 мл; хлористоводневою – 20 мл; оцтовою есенцією – 25 мл;

сірчаною -3-5 мл; щавлевою – 5-15 мл.

Симптоми: У разі потрапляння кислоти всередину виникає опікова хімічна хвороба, яка проявляється у вигляді наступних синдромів:

1). Опік травневого тракту: біль при ковтанні, по ходу стравоходу, блювота з «іржавим» відтінком, слинотеча з домішками крові, пронос. Уражені слизові оболонки мають характерне забарвлення. Так, внаслідок дії азотної кислоти – жовтувате; сірчаної – чорного; хлористоводневої – сіро-бурого; оцтової – брудно-білого.

2). Больовий синдром, можливий шок. Шок має характерні клінічні симптоми: спочатку збудження, підвищення артеріального тиску, синюшність обличчя (тривалість цієї фази залежить від терміну дії больового фактору); потім настає загальмованість, зниження артеріального тиску, шкірні покриви набувають мармурового забарвлення.

3). Шлунково-кишкові кровотечі, які частіше виникають на 1-2-гу добу (ранні); Пізні кровотечі виникають наприкінці 1-го або на початку 2-го чи 3-го тижнів, коли починають відторгатися некротичні маси.

4) Дихальна недостатність – потрапляючи до бронхів і легень, кислоти можуть спричинити токсичний набряк легень, тяжку пневмонію, гостру дихальну недостатність.

5) Гемоліз (руйнування еритроцитів) – сеча набуває червоного, коричневого або вишневого кольору). Це може призвести до розвитку гострої печінково-ниркової недостатності.

Допомога: - викликати «швидку допомогу»;

• у разі потрапляння на шкіру або слизові оболонки – промивання великою

• кількістю води;

• промивання шлунка, якщо є можливість – за допомогою зонда, змащеного вазеліном або рослинною олією, холодною водою в кількості 12-15 л. Наявність крові не є протипоказанням для цієї процедури;

• перед промиванням шлунка вводять промедол, атропін;

• для усунення болю – пантопон або інші знеболюючі препарати;

• ковтання шматочків льоду;

• прийняти антидот – 10-20 г окису магнію (палена магнезія);

• антидотом для щавлевої кислоти є будь-який препарат кальцію (глюконат, лактат, карбонат, хлорид);

• ефективне вживання молока, білкової води (4 білки га 1 літр води), мильної води (10 г мила на 1 літр води) – це перешкоджає взаємодії кислоти з тканинними білками.

Уведення в шлунок натрію гідрокарбонату (сода) протипоказане! Тому що під час реакції з кислотою , утворюється вуглекислий газ, який зумовлює здуття шлунка аж до розриву його стінки в місці ураження.

Симптоми: У разі потрапляння основи всередину виникає клінічна картина важкої опікової хімічної хвороби, яка нагадує таку при дії кислот.

Виникає опік губ, слизової оболонки рота, травневого тракту, гортані, яка відривається цілими шарам; виникає сильний біль по ходу стравоходу й шлунка, розвивається блювота, пронос (іноді з домішками крові). Може розвинутись набряк гортані й легень, повторні кровотечі шлунково-кишкові.

Допомога: - викликати «швидку допомогу»;

• у разі потрапляння на шкіру або слизові оболонки – промивання великою

• кількістю води;

- не можна викликати блювання!

• промивання шлунка за допомогою зонда холодною водою або слабким розчином оцтової або лимонної кислоти – 2 столові ложки на 1 літр води;

• після промивання в шлунок уводять молоко, яєчний білок, слизові відвари, натрію гідрокарбонат та знеболюючі (розчин анестезину, новокаїну), також кожні 15-20 хвилин дають випити слабкий розчин оцту по 1 столовій ложці;

• на живіт кладуть міхур з льодом»

• при спазмі голосової щілини на явищах набряку гортані – ставлять гірчичники та зігрівальні компреси на шию, теплі ніжні ванни;