Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
krim_protses (1).doc
Скачиваний:
209
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
332.2 Кб
Скачать
  1. Обставини, що входять до предмета доказування і в кінцевому підсумку повинні бути встановлені по кожному кримінальному провадженні в результатті кримінально-процесуального доказування, можна назвати шуканими, або головними фактами. При здійсненні кримінального провадження можуть бути встановлені і так звані супутні факти (обставини): вчинення особою, щодо якої не здійснюється кримінальне провадження дисциплінарного, адміністративного чи кримінального правопорушення; порушення прав громадян та інші порушення закону, допущені при здійсненні кримінального провадження. Встановлення таких фактів дає підстави направити матеріали провадження до відповідних органів, посадових осіб для застосування заходів дисциплінарного впливу, адміністративного стягнення, розпочати кримінальне провадження.

  2. Встановлення під час кримінально-процесуального доказування всього кола обставин, фактів - шуканих, допоміжних і супутних - охоплюється поняттям «обсяг дослідження», яке теж вживається в юридичній літературі.

  3. 41.Суб’єкти процесу доказування.

  4. Суб’єкти доказування.

  5. Кримінальний процесуальний кодекс передбачає наявність двох сторін при здійсненні доказування у кримінальному провадженні: сторони обвинувачення і сторони захисту.

  6. Стороною обвинувачення є прокурор. У відповідності до ст.36 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

  7. Стороною обвинувачення виступають-також органи досудового розслідування.

  8. 1) органів внутрішніх справ;

  9. 2)органів безпеки;

  10. 3)органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;

  11. ;)органів державного бюро розслідувань.

  12. Стороною захисту виступають підозрюваний і обвинувачений.

  13. Так, підозрюваним є:

  14. 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

  15. Згідно ч.2 ст.42 КПК обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291

  16. . Так, підозрюваний, обвинувачений має право:

  17. 1)знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

  18. 2)бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

  19. 3)не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

  20. 4)давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь- який момент відмовитися їх давати;

  21. Суб’єктом доказування у кримінальному судочинстві виступає також потерпілий.

  22. Суб’єктом доказування є також законний представник потерпілого

  23. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг.

  24. 42.Показання підозрюваного, обвинуваченого.Ст 95

  25. 1. Показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

  26. 2. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.

  27. 3. Свідок, експертзобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.

  28. 5. Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

  29. Стаття 96. З’ясування достовірності показань свідка

  30. 1. Сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

  31. 2. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

  32. Показання з чужих слів

  33. 1. Показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи..

  34. При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:

  35. 1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;

  36. 2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які подавалися або можуть бути подані;

  37. 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності;

  38. 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;

  39. 43.Показання свідка.

  40. Показання свідків — найбільш поширений вид джерел доказів, що полягає в усному повідомленні про відомі їм обставини, які підлягають встановленню по кримінальній справі.

  41. Осіб, яких не можна допитувати як свідків, визначено ст. 69 КПК:

  42. 1) адвокати та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.нотаріуси, лікарі, психологи, священнослужителі — з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов’язку зберігати професійну таємницю особи, що довірила їм ці відомості;

  43. 2) захисник підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, представник потерпілого, позивача, відповідача — про обставини, які стали їм відомі при наданні юридичної допомоги підзахисним або довірителям;

  44. 3) свідок, який відповідно до ст. 523 КПК дає показання під псевдонімом, — щодо дійсних даних про його особу;

  45. За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України; за зловмисне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання

  46. 44) Показання потерпілого.

  47. Потерпілий — у кримінальному провадженні фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

  48. Перед тим як давати показання він має бути повідомлений про свої права та обов*язки.

  49. Потерпілий має право давати пояснення, показання або відмовитися їх давати; Тому потерпілий, на відміну від свідка, не несе криміналь­ної відповідальності за відмову від дачі показань.

  50. Показаннями потерпілого будуть лише усні свідчення зроблені ним на допиті після порушення кримінальної справи. При допиті потерпілого особливу увагу приділяють виявленню ключових обставин та відповідних ознак злочину який розслідується.Показання потерпілих не тільки засіб встановлення нових фактів але й також ефективний засіб визначення належності та допустимості доказів перевірки та уточнення.Фактичні данні що містяться в його показаннях часто тсприяють виявленню обставин які впливають на кваліфікацію злочину та визначення виду покарання.Показання потерпілого перевіряються шляхом аналізу їх змісту, співставлення з іншими доказами, провадження повторних або нових слідчих дій (очних ставок, відтворення обстановки і обставин події тощо), провадження оперативно-розшукових заходів. Показання по­терпілого повинні оцінюватися нарівні з усіма іншими зібраними в справі доказами та не мають якихось переваг перед ними. 

  51. 45.Показання експерта.

  52. Згідно зі статтями 201, 311 КПК України експерт може бути допитаний як у ході виконання досудового, так і при судовому слідстві.

  53. Показання експерта близькі до показань свідка, оскільки здійснюються за правилами допиту свідків. Експерт, як і свідок, попереджається перед допитом про кримінальну відповідальність за тими ж самими статтями Кримінального кодексу (за дачу завідомо неправдивих висновків та за відмову від надання висновку), а також методика його проведення аналогічна методиці допиту свідка.

  54. Як правило, допит експерта здійснюється, коли необхідно отримати будь-яке роз'яснення чи доповнення з приводу вже проведеної експертизи, щоб не було підстав для проведення додаткових досліджень.

  55. Крім того, питання, які задаються експерту, можуть торкатися уточнення таких обставин:

  56. 1)компетентності експерта, його досвіду та місця роботи в якості судового експерта;

  57. 2)стану та кількості одержаних для експертизи об'єктів, якості упаковки, наявності та розміщення супроводжувальних написів на пакетах та ін.;

  58. 3)кількості об'єктів, які були витрачені в ході експертизи, та тих, які залишилися після дослідження1,

  59. Показання експерта не можуть замінити собою висновок експерта, оскільки він може бути допитаний тільки після складання та подання висновку органу дізнання, слідчому, прокурору, судді (суду), а також після його попереднього аналізу та оцінки.

  60. Питання експерту спочатку ставлять прокурор, потім потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

  61. Питання, задані експерту, та відповіді на них фіксуються в протоколі судового засідання

  62. 46.Речові докази.

  63. Речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять такі ознаки .

  64. 2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії.

  65. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

  66. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

  67. 1) повертаються власнику або передаються йому на відповідальне зберігання

  68. 2) передаються для реалізації.

  69. 3) знищуються за письмовою згодою власника

  70. 4) передаються для їх технологічної переробки

  71. У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються.

  72. 47)Документи як джерело доказів.

  73. 1. Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

  74. 2. До документів можуть належати:

  75. 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);

  76. 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами

  77. 3) висновки ревізій та акти перевірок.

  78. Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

  79. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

  80. Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів.

  81. 2. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

  82. 3. Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, за необхідності - його оригінал.

  83. 4. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов’язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість.

  84. 48)Висновок експерта, його значення, форма та зміст.

  85. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

  86. 2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

  87. 3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

  88. 4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

  89. 5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

  90. 7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

  91. 8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

  92. 9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

  93. Зміст висновку експерта

  94. 1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

  95. 1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

  96. 2) місце і час проведення експертизи;

  97. 3) хто був присутній при проведенні експертизи;

  98. 4) перелік питань, що були поставлені експертові;

  99. 5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

  100. 6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

  101. 7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

  102. 2. У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

  103. 49.Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі.

  104. 1. Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов’язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

  105. 2. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

  106. Стаття 114. Встановлення процесуальних строків прокурором, слідчим суддею, судом

  107. 1. Для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

  108. 2. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.

  109. 50.Класифікація строків у кримінальному процесі.

  110. -залежно від того, ким встановлюються (передбачені в Конституції України; в міжнародних правових документах, ратифікованих Україною);

  111. -за належністю до регулювання провадження на окремих стадіях кримінального провадження

  112. -залежно від способу виконання завдань кримінального судочинства (діловодні та процесуальні);

  • в залежності від функціонального призначення строків у кримінальному процесі (строки, які гарантують права і законні інтереси учасників кримінального провадження; строки, які гарантують швидкість проведення кримінального провадження; строки,);

  • в залежності від того, кому адресовані строки (строки, що стосуються діяльності державних органів, які здійснюють провадження; строки, щодо діяльності інших учасників провадження);

  1. -за визначеністю строків

  2. -за юридичним значенням (процесуальні строки, строки давності та строки примусової дії);

  • за правовими наслідками закінчення строків у кримінальному провадженні (обмежуючі в часі дії, вчинення яких залежить від волі суб'єкта і які є його правом; обмежуючі в часі вчинення обов'язкових процесуальних дій; обмежуючі триваюч дії);

  • відповідно до загальноприйнятого в теорії права поділу строків за юридичними наслідками

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]