- •1.Поняття, сутність та форми кримінального процесу.
- •2.Завдання кримінального провадження.
- •3.Система стадій кримінального процесу.
- •4.Кримінально-процесуальна форма, функції, відносини та гарантії.
- •5.Кримінально-процесуальні акти.
- •6. Наука кримінально процесуального права, її предмет, система та методи.
- •7. Кримінальний процес як навчальна дисципліна, її значення.
- •8.Зв'язок кримінального процесу з іншими галузями права і суміжними науками.
- •9.Поняття та значення кримінального процесуального закону.
- •10.Поняття, структура і види кримінальних процесуальних норм.
- •11.Конституція України як джерело кримінального процесуального права.
- •12.Міжнародні договори як джерела кримінального процесуального права.
- •13.Кримінальний процесуальний кодекс України.
- •14.Закони України як джерела кримінального процесуального права.
- •15.Дія норм кримінального процесуального права у просторі, у часі та за колом осіб.
- •16.Поняття, значення і класифікація засад кримінального провадження.
- •17.Конституційні засади кримінального провадження.
- •18.Спеціальні засади кримінального провадження та їх характеристика.
- •19.Поняття і класифікація суб‘єктів кримінального провадження.
- •20.Суд, слідчий суддя, присяжний як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності. Види підсудності.
- •21.Сторона обвинувачення.
- •22.Сторона захисту.
- •23.Потерпілий та його представник у кримінальному процесі. Їх процесуальний статус.
- •24.Заявник: поняття та процесуальний статус в кримінальному провадженні.
- •25.Цивільний позивач, його права і обов’язки у кримінальному процесі.
- •26.Цивільний відповідач, його права і обов’язки.
- •27.Представник цивільного позивача і відповідача.
- •28.Свідок, його права та обов‘язки, відповідальність.
- •29.Перекладач, його права та обов‘язки.
- •30.Експерт, його права та обов‘язки, відповідальність.
- •31.Спеціаліст, його права та обов‘язки, відповідальність.
- •32.Секретар судового засідання, його повноваження.
- •33.Судовий розпорядник, його повноваження.
- •34.Відводи суб’єктів кримінального провадження.
- •35.Забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні.
- •36.Імунітети суб’єктів кримінального провадження.
- •37.Поняття доказів, належність та допустимість при визнанні відомостей доказами.Ст 84
- •38.Класифікація доказів.
- •39.Поняття і значення доказування в кримінальному процесі. Елементи процесу доказування.
- •40.Предмет доказування в кримінальній справі. Зміст обставин, які складають предмет доказування.
- •41.Суб’єкти процесу доказування.
- •42.Показання підозрюваного, обвинуваченого.Ст 95
- •43.Показання свідка.
- •44) Показання потерпілого.
- •45.Показання експерта.
- •46.Речові докази.
- •47)Документи як джерело доказів.
- •2. До документів можуть належати:
- •49.Поняття процесуальних строків та їх значення у кримінальному процесі.
- •50.Класифікація строків у кримінальному процесі.
- •51.Порядок обчислення процесуальних строків.
- •52.Поняття і види процесуальних витрат.
- •53.Поняття, значення та види заходів забезпечення кримінального провадження.
- •54.Мета та загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
- •55.Види заходів забезпечення кримінального провадження.
- •56.Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
- •57.Накладення грошового стягнення.
- •58.Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом.
- •3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає:
- •59.Відсторонення від посади.
- •60.Тимчасовий доступ до речей і документів.
- •1. Речами і документами, до яких заборонено доступ, є:
- •61.Тимчасове вилучення майна.
- •62.Арешт майна.
- •63.Затримання особи.
- •64)Мета і підстави застосування запобіжних заходів. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
- •65.Особисте зобов’язання.
- •66.Особиста порука.
- •67.Застава.
- •68.Домашній арешт.
- •69.Тримання під вартою.
- •2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
- •70.Затримання особи як запобіжний захід.
- •71.Порядок застосування, зміни і скасування запобіжних заходів.
- •72.Поняття, значення та завдання стадії досудового розслідування.
- •73.Початок досудового розслідування.
- •74.Форми досудового розслідування. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
- •75. Підслідність: поняття та види.
- •78.Строки досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування.
- •2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
- •79.Матеріали досудового розслідування.
- •80.Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
- •81.Поняття, система та класифікація слідчих (розшукових) дій.
- •1) Основні та додаткові.
- •83.Допит: поняття, види та порядок проведення.
- •84.Пред’явлення для впізнання: поняття, види та порядок проведення.
- •85.Обшук: поняття, мета та порядок проведення.
- •87.Слідчий експеримент.
- •88.Освідування особи.
- •90.Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття та види.
- •1. У клопотанні зазначаються:
- •91. Загальні положення про негласні слідчі (розшукові) дії.
- •93. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.
- •96. Аудіо- відеоконтроль місця.
- •2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:
- •98 .Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
- •99.Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження.
- •102.Порядок повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.
- •105. Підстави та процесуальний повідновлення досудового розслідування.
- •106. Форми закінчення досудового розслідування.
- •107. Закриття кримінального провадження.
- •2. Кримінальне провадження закривається судом:
- •108. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.
- •109.Звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
- •110. Продовження строку досудового розслідування.
- •113. Порядок і строки підготовчого провадження.
- •114. Ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
- •116. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.
- •119. Поняття, значення судових рішень, їх види.
- •1.Підготовча частина судового засідання.
- •3,4.Судові дебати й останнє слово підсудного.
- •120. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення.
- •1. Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі:
- •Провадження в суді касаційної інстанції
- •150. Судові рішення суду касаційної інстанції
- •151.Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України. Подання заяви про перегляд судового рішення.
- •152.Процесуальний порядок розгляду справи Верховним Судом України.
- •153.Результати розгляду справи Верховним Судом України.
- •154.Поняття і завдання, строки та підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •155.Вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
- •156.Процесуальний порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
- •157.Наслідки перегляду справ за нововиявленими обставинами.
- •159. Кримінальне провадження на підставі угод.
- •161.Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб.
- •162. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх.
- •164.Кримінальне провадження, яке містить державну таємницю.
- •166.Поняття, завдання та правова основа міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
- •167.Загальні засади міжнародного співробітництва.
- •168.Процесуальний порядок надання міжнародної правової допомоги під час проведення процесуальних дій.
- •169.Сутність видачі (екстрадиції) особи, яка вчинила кримінальнправопорушення.
- •170.Кримінальне провадження у порядку перейняття.
- •2 Види перейняття:
- •171.Визнання та виконання вироків іноземних судів та передання засуджених осіб.
64)Мета і підстави застосування запобіжних заходів. Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
1. Запобіжними заходами є:
1) особисте зобов’язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою.
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити ці дії.
Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі
3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
65.Особисте зобов’язання.
Особисте зобов’язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки :
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
9) носити електронний засіб контролю.
2. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов’язки та роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
3. Контроль за виконанням особистого зобов’язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.
66.Особиста порука.
1. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
2. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
4. Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу на інший.
5. У разі невиконання поручителем взятих на себе зобов’язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі:
1) у провадженні щодо кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, або інше, більш м’яке покарання, - від двох до п’яти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років, - від п’яти до десяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років, - від десяти до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
4) у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років, - від двадцяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.
67.Застава.
1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків.
2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної .
3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа.
4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого
5. Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати.
68.Домашній арешт.
1. Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
2. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
3. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
4. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
5. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з’являтися в житло цієї особи.
6. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку.
69.Тримання під вартою.
1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
70.Затримання особи як запобіжний захід.
Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом який застосовується з підстав та в порядку передбаченому КПК.Суть якого полягає в поміщенні особи в спеціальне приміщеннятдля триання затриманих .
Затримання є таких видів:
-на підставі ухвали слідчого судді
-без ухвали сл..судді.
Процесуальний порядок виконання ухвали поляг в тому що службова особа яка на підставі ухвали слідчого судді затримала особу зобов*язана негайно вручити даній особі копію ухвали.
2. Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу.
1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другоюцієї статті, зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.
1. Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.
2. Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
71.Порядок застосування, зміни і скасування запобіжних заходів.
Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді
1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18цього Кодексу.
3. Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.
72.Поняття, значення та завдання стадії досудового розслідування.
Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
. Досудове розслідування передує провадженню в суді і покликане забезпечити його успішне проведення, однак його не можна розглядати тільки як стадію, провадження якої здійснюється до суду і для суду.
Ця стадія має особливості, що свідчать про її самостійний характер, зокрема, вона:
1) має свої самостійні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК);
2) чітко окреслені межі в системі кримінального процесу - з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до винесення рішення, яким завершується провадження розслідування (в ряді випадків кримінальне провадження отримує й своє вирішення по суті, коли провадження в ньому закривається при наявності до того законних підстав);
3) свій зміст та свою процесуальну форму;
4) характеризується колом суб'єктів, які беруть в ній участь;
73.Початок досудового розслідування.
1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин.
2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань..
3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно.
5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.
74.Форми досудового розслідування. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
Дізнання та досудове розслідування є формами досудового розслідування.
Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальним проступком буде визнаватися передбачене законом України про кримінальні проступки діяння (дія або бездіяльність), що не містить великої суспільної небезпеки, вчинене осудною особою, яка досягла на момент вчинення проступку шістнадцятирічного віку, та за яке не передбачене покарання у вигляді позбавлення волі.
До категорії кримінальних проступків слід віднести:
- окремі діяння, які за Кримінальним кодексом України належать до злочинів невеликої тяжкості.
Першою особливістю досудового розслідування кримінальних проступків є те, що воно здійснюється у формі дізнання
Наступною особливістю досудового розслідування кримінальних проступків є закріплення законодавцем у КПК України обмежень у використанні процесуальнихзасобів та заходів
України передбачено місячний строк на проведення дізнання з можливістю продовження до граничного строку – двох місяців. Тоді як для здійснення досудового слідства по злочинах виділяється два місяці з дня повідомлення особі про підозру у його вчиненні. У ст.219 КПК України передбачено можливість продовження зазначеного строку до трьох, шести та дванадцяти місяців.Ще одним нововведенням КПК України є можливість прийняття судового рішення у спрощеному порядку, який являє собою процедуру
75. Підслідність: поняття та види.
Підслідність - це якісна ознака процесу досудового розслідування, закріплена у кримінальному процесуальному законодавстві, за якою визначається конкретний слідчий підрозділ.
1. Слідчі органів внутрішніх справ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
2. Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів(Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів…. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом .
3. Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1-3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів.
Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
.Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування.
Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування
1. У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).
2. Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.
3. У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
4. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
5. Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
6. Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
.Місце проведення досудового розслідування.