Домашнє завдання

Завдання 1. Написати анотацію на підручник з математики/ інформатики/фізики.

Завдання 2. Написати оголошення про факультетський або шкільний захід.

Завдання 3. Написати відгук на кінострічку.

Завдання 4. Виписати зі Словника російсько-українських міжмовних омонімів М.П.Кочергана по 7 іменників, прикметників і дієслів-міжмовних омонімів.

Завдання 5. Прочитайте байку. З’ясуйте, до якого шару лексики належать виділені слова. Яку стилістичну функцію вони виконують? Проаналізуйте дієслова.

Батькова наука

Водить батько зоопарком

Хлопчика малого.

- Ти ж уважно придивляйся. -

Поучає строгою

- Он верблюд неоковирний,

Корабель пустині.

Бач, у нього, дармоїда,

Два горби на спині.

Він до їжі як дорветься,

То вже не знає:

Сам по горло нажереться

І в горби напхає.

О, дивися! Став на ноги,

До бар’єру суне…

Можеш, синку, дулюдати.

Ось побачиш, плюне.

А хлопчина рад старатись!

Роздразнив тварину,

Тицьнув дулю й заховався

Батькові за спину.

Як крутнеться та як плюне

Бісова худоба!

Заліпило батьку очі,

Заплювало лоба.

Батько хлопця смик за вухо,

Потім за волосся.

- Ну яке ж ти стерво, - каже, -

В кого ти вдалося?!

(П.Глазовий).

Завдання 6. Прочитайте текст пісні. З’ясуйте в ньому стилістичну функцію наказового способу дієслова.

Три поради

Край дороги не рубай тополю, -

Може, та тополя твоя доля,

Твоя доля світла, тополина,

Наче пісня журавлина…

Не рубай тополю, не рубай тополю, -

Бо зустрінешся з бідою.

Не рубай тополю, не рубай тополю, -

Краще принеси ти їй води!

Не зламай калину біля хати,

Бо вона заплаче, наче мати,

І впадуть на трави, на шовкові

Серця сльози колискові…

Не ламай калину, не ламай калину,

Бо вона в житті єдина,

Не ламай калину, не ламай калину, -

Краще їй онуків принеси!

Не стріляй у птаха на світанні,

Може то любов твоя остання,

Може то кохання білий лебідь,

Ще летів крізь ніч до тебе…

Не стріляй у птаха, не ламай ти крила –

Твоє щастя прилетіло.

Не стріляй у птаха, не стріляй у птаха, -

Краще з ним у небо полетіти!

Не рубай тополю, не ламай калину –

Світлу мрію журавлину…

Збережи назавжди, збережи назавжди,

Ти на все життя їх збережи!

(Ю.Рибчинський).

Завдання 7. Прочитайте текст. Поясніть особливості спілкування.

Допитливий син

- Чуєш, тату, - син питає, -

Що таке хамелеон?

- Знав колись, тепер не знаю, -

каже батько Филимон.

- Слухай, тату, ще спитаю.

Що таке аукціон?

- Я забув, не пам'ятаю, -

Каже батько Филимон.

Мати сердиться на хлопця:

- Все питання задаєш!

Батьку навіть у неділю

Відпочити не даєш.

- Не кричи, - говорить батько, -

Я люблю балакать з ним.

Хай пита, чого не знає,

А то виросте дурним

(П.Глазовий).

Завдання 8. Прочитайте текст. Визначте й схарактеризуйте стилістичну функцію тексту.

Чую я, почали благовістить на вечерню, бо тоді була субота. Наділа я білу сорочку, завертіла голову наміткою та йду собі через город до церкви. Тільки що вийшла на город, коли гляну – аж Параска бере воду з моєї криниці. Глянула на мене, та як роззявить свою вершу, як гавкне на ввесь город: «Чи вже знов оце приблудилась до села, приблудо, волоцюго! Я думала, що вже й ворон твоїх кісток сюди не занесе, що вже тебе й на світі нема, так оце беру воду з твоєї криниці. Чи й за границею тягалася, волоцюго, чи тільки по Одесі старців водила?» Як побачила я Параску, та й нестямилась; як кольнула мане колька в печінки, та й од того часу коле мене та й коле. Вже й свячені миколайки пила, вже й маковійовим зіллям підкурювалась – нічогісінько не помагає. Од того часу, як тільки де побачу Параску, то мене зараз кольки колють і в грудях, і в животі, і в печінках, так що дихати не можна. Мабуть, то не Параска брала воду з криниці: то нагла смерть моя стояла коло криниці, бо мені разом світ замакітрився, а Параска зникла – не знаю де й ділась, ніби в криницю шубовснула. Од того часу я вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч. Не можна мені довше на світі жить. Про мене, нехай майстри й сьогодні роблять домовину. Я вже не живу, а тільки мучуся, стогну і тихо молюся: «Ослаби, остави! одпусти, прости й припусти: присунься й одсунься; прикотись і за село поза цариною покотись, однині і довіку!» Благословіть мені наглою смертю вмерти (І.Нечуй-Левицький).