8. Вторинна номінація в термінології

Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Розрізняють два основних види вторинної номінації – метафору і метонімію:

1. Метафора – це особливий вид узагальнення, який включає розвиток переносних значень, основаних на подібності (функціональній та зовнішній) предметів і формування абстрактних понять (ручка, провідник, стрічка, рамка, сітка);

2. Метонімія – це перенос значення, при якому назви одного предмета переносяться на інший, який перебуває з ним у відношенні асоціації за суміжністю (вимір – визначення будь-якої величини чогось і вимір – величина, що вимірюють)

9. Внутрішня форма і мотивованість термінів в українській мові

Засобом процесу мотивації стає не значення, а найменування, ще точніше - його внутрішня форма, яку можна інтерпретувати також як "основу вмотивованості". Тож С. Маслова-Лашанська правомірно зазначає: "Мотивацію найменування необхідно чітко відрізняти від значення слова". Різниця між ними виявляється і в самостійності значення, гіпостазувати його функції стосовно вмотивованості мовного виразу.Вмотивованість є сполучною ланкою між формою та змістом знака, однією з важливих характеристик знака. Тому, говорячи про відмінності між значенням і вмотивованістю, не слід також забувати про різні (гносеологічні функції внутрішньої форми та вмотивованості Внутрішня форма - це неодмінна семантична характеристика будь-якого слова, "розумовий образ" предмета, який об'єктивується соціальним стажем людини і "підказаний" йому структурними особливостями самого слова, а вмотивованість властива далеко не кожній лексичній одиниці, а, точніше, - її внутрішній формі. Розкриваючи вмотивованість слова, важливо враховувати порівнювальні характеристики його значення і внугрішньої форми. Межі вмотивованості визначаються тією частиною лексичного значення, яка актуалізується у внутрішній формі. Семантичні складові внутрішньої форми, які виникли випадково і не знайшли (або втратили) відносин з відповідним лексичним значенням, не розкривають вотивованості слова, більше того, зменшують, послаблюють її. роблять слово в цілому помилково вмотивованим.

10. Явище полісемії в українській термінології.

11. Явище синонімії в термінології

Термінологічна синонімія є однією з найважливіших лексико – семантичних категорій будь-якої мови. Її вивченню присвячувалось немало наукових робіт і досліджень. Неодноразово підкреслювалася складність та значимість вивчення синонімів однак ця традиційна для лексикології категорія вивчена не достатньо у сфері термінології.

Термінологічною синонімією вважається сукупність пар і груп синонімів окремої терміносистеми.

Синонімія в термінології – це мовне явище, однорідне з таким же явищем в загальновживаній мові, але з певними відмінностями.

У науковій мові насиченість термінології синонімами пояснюється тим, що переважна більшість термінів є порівняно недавніми утвореннями. Поява нового поняття викликає звичайно появу кількох термінів, створених у різних місцях різними людьми. До того ж нові поняття не завжди бувають точно визначені, що теж викликає появу різних термінів для їх називання.

З часом зміст і обсяг нового поняття уточнюється, з’являється можливість виділити найбільш характерні ознаки поняття і створити або вибрати з числа наявних термін, який відповідає поставленим вимогам. Решта синонімів – термінів до цього поняття поступово виходять з ужитку. Таким чином, наявність синонімічних термінів є хоч і небажаним, але неминучим наслідком розвитку науки.

Синонімія тісно пов’язана з процесом номінації і є його відображенням. Синонімічні назви можуть бути результатом вторинної номінації якогось поняття.  Їхнє існування в мові виправдане лише її розвитком і є тимчасовим явищем.

Таким чином, поява синонімії в термінології  зумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1)постійний розвиток науки, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2)не уніфікованість деяких термінологічних систем;  3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими;  4) паралельне вживання запозиченого та автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів.

Отже, синоніміка термінів – явище не однорідне.  Синонімія в термінології класифікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися.