- •1. Поняття терміна та терміносистеми.
- •2.Термінознавство та його напрями.
- •3. Розвиток української лінгвістичної термінології.
- •5. Суспільно-політична термінологія
- •6. Класифікація термінів за походженням.
- •7. Граматична характеристика українських термінів: терміни-слова,терміни-словосполучення,слова-символи
- •8. Вторинна номінація в термінології
- •11. Явище синонімії в термінології
- •12.Явище антонімії
- •13. Гіпонімічні парадигми
- •14.Етимологічна паронімія термінології
- •15.Історія української термінології.Типи термінологічних словників.
- •1.Історія творення термінолексики
- •2. Період другої половини хіх ст. – початку хх ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
- •4. Період діяльності Інституту української наукової мови
- •5. Період функціонування української термінології 1932–1990 років
- •6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки хх ст. – початок ххі ст.)
- •16.Професіоналізми та номенклатурні найменування
- •17. Роль перекладу в поповненні термінолексики
- •18. Релігійні терміни та їх етимологія
- •19. Теж саме що і 5
- •20.Розвиток української граматичної термінології
- •21. Друкарська термінологія
- •23 Морська термінологія.
- •24. Назви мінералів
- •25.Музична термінологія.
- •26 .Науково-технічна термінологія
- •27. Сучасна ринкова термінологія
- •29. Літературознавча термінологія
- •30.Термінологічне планування як складова мовного планування.
12.Явище антонімії
Одним з важливих виявів системних відношень у мові є протиставлення її елементів. Поняття завжди виникають парами. Кожне з понять містить у собі свою протилежність, яка ґрунтується на відмінності всередині одного й того ж явища (якості, властивості, стану, руху тощо). Антонімічність виступає як особлива характеристика лексичного значення слів, як специфічне мовне відображення відмінностей і протиріч в предметах і явищах об’єктивного світу. Осмислення такої протилежності допомагає точніше визначити значення слів, їх взаємозв’язки та місце в лексичній системі мови. «В мові науки, – як зазначає В.П. Даниленко, – антонімія виступає одним із регулярних принципів найменування понять з протилежним змістом і реалізується в двох типах: лексичному і словотворчому». Ця реалізація передається різнокореневими або лексичними антонімами:життя – смерть, захворювати – одужувати, зацвітати – відцвітати, зовнішній – внутрішній, народження – вмирання і однокореневими або граматичними антонімами: гіпертонія – гіпотонія, гігієна – антигігієна. Значення протилежності реалізуються різними частинами мови: іменниками, прикметниками, дієсловами в залежності від того, з якого боку характеризується те чи інше явище.
Крім однокореневої антонімії, що ґрунтується на кореляції префіксів, існують терміни-антоніми так званого змішаного типу, де антонімічні відношення побудовані на протиставленні перших компонентів складних слів при однакових других: макроелементи – мікроелементи.
Як видно, антонімія одного з складових компонентів складного терміна призводить до антонімії всього складного слова в цілому.
13. Гіпонімічні парадигми
14.Етимологічна паронімія термінології
Однією із проблем сучасної української термінології є паронімія.
За ступенем зближення звукового оформлення морфемного складу в гомеопатичній термінології представлено максимальні та мінімальні пароніми Максимальні пароніми відрізняються однією звуковою одиницею: гриб – нижча безхлорофільна рослина, що живиться готовими органічними речовинами, грип – гостра інфекційна висококонтагіозна хвороба з повітряно-крапельним механізмом передачі Відмінність мінімальних паронімів становить дві й більше звукові одиниці: алкоголі – похідні насичених та ненасичених вуглеводнів, що містять у молекулі одну гідроксильну групу алкоголяти – група хімічних сполук, що об’єднує продукти заміщення в спиртах атома водню гідроксильної групи на метал
Терміни-пароніми в гомеопатії утворюють відповідні пари (хворобливий – який свідчить про хворобу, є наслідком хвороби, властивий хворому; хворовитий – який постійно або часто хворіє, схильний до хвороби, нездоровий та паронімічні ряди (відчуття – процес відображення мозком людини властивостей предметів і явищ об’єктивної дійсності, які безпосередньо впливають на органи чуття; стан організму за безпосереднього впливу подразників]; почуття – чітке і ясне усвідомлення чогось у сфері психіки, моралі, а також емоції, вияв схвильованості, душевного стану ;чуття – підсвідоме відображення явищ і подій, інтуїтивне передчуття їх; суб’єктивна емоційна реакція людини.
термінології властиве явище паронімії з тими самими принциповими ознаками, які притаманні всій сучасній лексичній системі української мови. Чітке розмежування значень термінів-паронімів з наступною фіксацією в словниках сприятиме точному розумінню суті процесів і явищ, допоможе уникнути мовних помилок під час спілкування.