- •1.Культура як історичний феномен.
- •3.Культурні процеси на території України в добу палеоліту.
- •4,Трипільська культура.
- •6.Культура кочових спільнот (Кімерійці, Скіфи, Сармати).
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
- •7.Культура східних слов'ян в період Київської Русі
- •8. Хрещення Русі та вплив християнства на розвиток культури.
- •9. Культурні перетворення доби Ярослава Мудрого.
- •10. Література Київської Русі.
- •11. Мистецтво та архітектура Київської Русі.
- •12. Культура Галицько-Волинської держави.
- •13. Впливи європейського Відродження і поширення ідей гуманізму в Україні (XV -середина XVII ст.).
- •14. Освіта та наукові знання в XV - середині XVII ст.
- •15. Становлення українського книгодрукування.
- •17. Архітектура України литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.)
- •19. Культурний феномен українського бароко (XVII - XVIII ст.).
- •20. Освіта та наука в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •23. Архітектура в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •24. Мистецтво в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •25. Театр і музика в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •28. Освіта та наука в Україні XIX ст
- •29,30 Література в 19 ст.
- •32, 33. Український театр в XIX ст.
- •36. Культура Західної України в XIX ст.
- •38. Розвиток культури на початку XX ст. (1900 - 1917 рр.)
- •39. Культурні перетворення доби Української революції (1917 - 1920 рр.)
- •43. Наступ сталінізму на українську культуру в 1930-х рр.
- •41. Культурне будівництво в 1920-х - на початку 1930-х рр.
- •44. Культура Західної України в першій половині XX ст.
- •45. Культура України в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.)
- •46. Культурне життя України в 1950-х - середині 1960-х рр.
- •48. Культурне і духовне життя доби „застою" (середина 1960-х - середина 1980-х рр.)
- •50. Культура Незалежної України.
- •21 Культура України у другій половині XVII-xvііi ст.
- •31. Творчість та культурне значення т. Г. Шевченка(1814-1861).
- •37. Творчість та культурне значення і. Я. Франко(1856, с. Нагуєвичі, 1916,).
- •27. Творчість та культурне значення г. С. Сковороди(1722-1794)
- •26. Культура Правобережної України в другій половині XVII - XVIII ст.
- •35. Український живопис XIX ст.
- •42. Українська література 1920 - 30-х рр.
- •47. Українська література 1960 - 80-х рр.
- •49. Культурне та духовне життя українців в еміграції.
- •2.Методологічні засади вивчення української культури.
- •18. Мистецтво литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.).
- •22. Козацькі літописи (с.Величка, г.Грабянки, Самовидця)
- •34. Модерн в українській архітектурі XIX ст.
31. Творчість та культурне значення т. Г. Шевченка(1814-1861).
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і обличитель усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щасті народу. Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Леся Українка та ін.
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови. Щорічно присуджуються Державні премії України імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури і мистецтва.
Навіть при житті авторитет Шевченкового слова був високий не тільки завдяки його політичній вагомості, а ще й тому, що позбавлений права на власну історію і національну самосвідомість, український народ сприймав твори свого поета не лише як красне письменство, а й як фактор розвитку всього культурного життя в Україні.
Білоруський письменник М. Богданович у статті, написаній до сторіччя з дня народження поета, писав: «...Це письменник, якому судилася величезна роль стати символом культурної цінності цілого народу, уособленням усієї його духовної сутності». В одному з листів наприкінці життя (1859 р.) Т.Шевченко писав: «Я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу...». І сам же він своєю творчістю вивів свій народ у число непересічних за таланом і талантом.
Тарас Шевченко - символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов'ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум'яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.
Поезію Шевченка люблять усі народи. Поет, який віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України від соціального і національного гніту, виражав прагнення і сподівання всіх народів, всіх прогресивних людей світу.
Вже більше ста років пройшло як перестало битися благородне, мужнє серце геніального поета-революціонера Тараса Григоровича Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря - безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертна могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї Батьківщини, до свого народу.