- •1.Культура як історичний феномен.
- •3.Культурні процеси на території України в добу палеоліту.
- •4,Трипільська культура.
- •6.Культура кочових спільнот (Кімерійці, Скіфи, Сармати).
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
- •7.Культура східних слов'ян в період Київської Русі
- •8. Хрещення Русі та вплив християнства на розвиток культури.
- •9. Культурні перетворення доби Ярослава Мудрого.
- •10. Література Київської Русі.
- •11. Мистецтво та архітектура Київської Русі.
- •12. Культура Галицько-Волинської держави.
- •13. Впливи європейського Відродження і поширення ідей гуманізму в Україні (XV -середина XVII ст.).
- •14. Освіта та наукові знання в XV - середині XVII ст.
- •15. Становлення українського книгодрукування.
- •17. Архітектура України литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.)
- •19. Культурний феномен українського бароко (XVII - XVIII ст.).
- •20. Освіта та наука в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •23. Архітектура в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •24. Мистецтво в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •25. Театр і музика в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •28. Освіта та наука в Україні XIX ст
- •29,30 Література в 19 ст.
- •32, 33. Український театр в XIX ст.
- •36. Культура Західної України в XIX ст.
- •38. Розвиток культури на початку XX ст. (1900 - 1917 рр.)
- •39. Культурні перетворення доби Української революції (1917 - 1920 рр.)
- •43. Наступ сталінізму на українську культуру в 1930-х рр.
- •41. Культурне будівництво в 1920-х - на початку 1930-х рр.
- •44. Культура Західної України в першій половині XX ст.
- •45. Культура України в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.)
- •46. Культурне життя України в 1950-х - середині 1960-х рр.
- •48. Культурне і духовне життя доби „застою" (середина 1960-х - середина 1980-х рр.)
- •50. Культура Незалежної України.
- •21 Культура України у другій половині XVII-xvііi ст.
- •31. Творчість та культурне значення т. Г. Шевченка(1814-1861).
- •37. Творчість та культурне значення і. Я. Франко(1856, с. Нагуєвичі, 1916,).
- •27. Творчість та культурне значення г. С. Сковороди(1722-1794)
- •26. Культура Правобережної України в другій половині XVII - XVIII ст.
- •35. Український живопис XIX ст.
- •42. Українська література 1920 - 30-х рр.
- •47. Українська література 1960 - 80-х рр.
- •49. Культурне та духовне життя українців в еміграції.
- •2.Методологічні засади вивчення української культури.
- •18. Мистецтво литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.).
- •22. Козацькі літописи (с.Величка, г.Грабянки, Самовидця)
- •34. Модерн в українській архітектурі XIX ст.
13. Впливи європейського Відродження і поширення ідей гуманізму в Україні (XV -середина XVII ст.).
У мистецтві Ренесанс — назва стилю, що прийшов на зміну ґотиці. Пам'ятки Ренесансу характеристичні насамперед для західної області України, до якого приїздили кваліфіковані майстри з мистецьких центрів Італії і Німеччини. Елементи Ренесансу помітні в перебудові і будові замків. Львів після пожежі 1527, яка знищила будови візантійської і ґотичної доби, відбудувався у стилі Pенесансу.
Шедевром архітектурно-декоративного різьблення доби Ренесансу є портал каплиці Трьох Святителів. У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення, зброї, ювелірних прикрас тощо. Також відомий стиль Ренесансу у мебльовому мистецтві, кераміці, гаптуванні й вишиванні шовком, у яких в орнаментиці мотиви візант. трилисника замінено акантом, гранатом, лілеями, часто поряд місц. флори.
В Україні засвідчене знайомство з поетикою Pенесансу, вплив граматичних творів розпочався на українських словниках і граматиках 16 ст., у творах українських письменників, а ще більше на початку 17 ст. зустрічаються згадки про авторів Ренесансу. В Острозькій академії навчання включало знайомство з вченими Ренесансу.
14. Освіта та наукові знання в XV - середині XVII ст.
Діяльність Києво – Могилянського колегіуму розвивалася на вищому рівні порівняно з попереднім періодом. У колегіумі зосередилися кращі науково-педагогічні сили України, які намагалися піднести рівень навчання і виховання учнів.
Навчальний план колегіуму передбачав, як і раніше, вивчення слов'янської, грецької, латинської і польської мов. Значна увага приділялася "семи вільним наукам" - граматиці, риториці, діалектиці, арифметиці, геометрії, астрономії та музиці.
Навчання здійснювалось слов'янською мовою. Згодом частину навчальних курсів, зокрема філософію та її складові почали викладати латинською. Навчальний рік розпочинався 1 вересня і тривав до початку липня.
Викладачі колегіуму, взявши за основу групову систему навчання, якої дотримувалися в братських школах України, внесли багато нового не лише в зміст, айв організацію навчального процесу. Так, навчання загалом тривало дванадцять років, хоча класів було вісім. У класах учнів розміщували у певному порядку відповідно до їхньої успішності: ті хто навчався добре, сідали за першими столами. Хто погано - за останніми. Кращі учні називалися аудиторами. До приходу вчителя в клас вони перевіряли виконання домашніх завдань у решти учнів, виставляли у "нотати" оцінки. Після приходу вчителя аудитори доповідали йому про успіхи учнів. Оцінки вчитель перевіряв, опитуючи декого з учнів.
Для нагляду за порядком у церкві обиралися "цензори". Вони суворо стежили за тим, щоб поведінка учнів була пристойною, "відповідною священному місцю".
Київський колегіум. Як і братські школи, мав бурсу, де мешкали іногородні та сироти. В учбовому процесі вчителі застосовували спеціальні прийоми заохочення та покарання. Відомо, наприклад, що в граматичному класі під час вивчення латинської мови, використовували так звані калькули - довгі аркуші, які зберігалися у дерев'яних футлярах. Учневі, що припускався в класі підчас відповіді найбільшої кількості помилок, вручали калькулу із зазначеними помилками. Калькула переходила до учня, який допустив ще більше помилок. Учня, в якого вона залишалася до наступного дня, соромили й ганьбили передусім класом за несумлінне ставлення до навчання. Це сприймалось як серйозне покарання. І кожний намагався не потрапити в таку ситуацію, що свідчило про вміле застосування моральних стимулів до навчання.
Активізації навчальної діяльності учнів у колегіумі сприяли також своєрідні змагання у написанні кращих творів, віршів, промов, а також у їх виголошенні.
Поступово Києво-Могилянський колегіум змінювався, ставав важливим центром боротьби проти Ватикану і польсько-литовських магнатів, був тим культурно-освітнім осередком, де розвивалися різні науки.
Києво-Могилянський колегіум був демократичним, відкритим навчальним закладом. Вчилися в ньому діти різних верств населення - української шляхти, міщан, козацтва, духівництва, а також діти бідняків. Останніх, як правило, утримували на кошти братства. У колегіумі навчалася молодь з різних регіонів України, Білорусії, Валахії, Молдавії, Московії та інших країн.
Києво-Могилянський колегіум був по суті академією, вищим навчальним закладом, оплотом боротьби українського народу проти католицької агресії, основним освітнім і культурним центром України. Він відіграв величезну роль у національно-визвольній боротьбі нашого народу, а також у поширенні освіти в Україні.