- •1.Культура як історичний феномен.
- •3.Культурні процеси на території України в добу палеоліту.
- •4,Трипільська культура.
- •6.Культура кочових спільнот (Кімерійці, Скіфи, Сармати).
- •5. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
- •7.Культура східних слов'ян в період Київської Русі
- •8. Хрещення Русі та вплив християнства на розвиток культури.
- •9. Культурні перетворення доби Ярослава Мудрого.
- •10. Література Київської Русі.
- •11. Мистецтво та архітектура Київської Русі.
- •12. Культура Галицько-Волинської держави.
- •13. Впливи європейського Відродження і поширення ідей гуманізму в Україні (XV -середина XVII ст.).
- •14. Освіта та наукові знання в XV - середині XVII ст.
- •15. Становлення українського книгодрукування.
- •17. Архітектура України литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.)
- •19. Культурний феномен українського бароко (XVII - XVIII ст.).
- •20. Освіта та наука в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •23. Архітектура в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •24. Мистецтво в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •25. Театр і музика в Україні другої половини XVII - XVIII ст.
- •28. Освіта та наука в Україні XIX ст
- •29,30 Література в 19 ст.
- •32, 33. Український театр в XIX ст.
- •36. Культура Західної України в XIX ст.
- •38. Розвиток культури на початку XX ст. (1900 - 1917 рр.)
- •39. Культурні перетворення доби Української революції (1917 - 1920 рр.)
- •43. Наступ сталінізму на українську культуру в 1930-х рр.
- •41. Культурне будівництво в 1920-х - на початку 1930-х рр.
- •44. Культура Західної України в першій половині XX ст.
- •45. Культура України в роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.)
- •46. Культурне життя України в 1950-х - середині 1960-х рр.
- •48. Культурне і духовне життя доби „застою" (середина 1960-х - середина 1980-х рр.)
- •50. Культура Незалежної України.
- •21 Культура України у другій половині XVII-xvііi ст.
- •31. Творчість та культурне значення т. Г. Шевченка(1814-1861).
- •37. Творчість та культурне значення і. Я. Франко(1856, с. Нагуєвичі, 1916,).
- •27. Творчість та культурне значення г. С. Сковороди(1722-1794)
- •26. Культура Правобережної України в другій половині XVII - XVIII ст.
- •35. Український живопис XIX ст.
- •42. Українська література 1920 - 30-х рр.
- •47. Українська література 1960 - 80-х рр.
- •49. Культурне та духовне життя українців в еміграції.
- •2.Методологічні засади вивчення української культури.
- •18. Мистецтво литовсько-польської доби (XIV - середина XVII ст.).
- •22. Козацькі літописи (с.Величка, г.Грабянки, Самовидця)
- •34. Модерн в українській архітектурі XIX ст.
39. Культурні перетворення доби Української революції (1917 - 1920 рр.)
Перша світова війна призвела Російську державу до глибокої суспільно-політичної кризи, внаслідок якої відбулася Лютнева (1917 р.) революція. В ході лютнево-березневих революційних подій було ліквідовано самодержавство і розпочалися демократичні перетворення у державі.
на 1917 р. загальний освітній рівень українського народу був дуже низький, а неписьменність серед населення становила близько 70%. У деяких регіонах цей показник сягав навіть понад 80%. Центральна Рада добилась розширення мережі україномовних освітніх закладів, розпочинаючи зі створення початкових шкіл, а за ними гімназій, різних училищ і вищих закладів.
Іншим напрямом культурної роботи Центральної Ради було налагодження україномовної видавничої справи, створення бібліотек, розвитку національного театру, музики, образотворчого мистецтва та сприяння становленню культури національних меншин України.
У освітянській роботі активну участь брали товариства «Просвіта», за їх допомогою у містах і селах створювались хати-читальні, бібліотеки, гуртки по ліквідації неписьменності, серед населення поширювалась навчальна й художня література тощо.
Великий обсяг роботи здійснила Центральна Рада з налагодження видавничої справи. Побачили світ збірки поезій відомих і молодих українських літераторів.
.Прагнучи розвитку українського театрального мистецтва, Центральна Рада заснувала Український національний театр.
При Академії мистецтв було засновано Українську національну картинну галерею.
Позитивні тенденції збереглися і в розвитку науки.
У літературі та поезії у цей час починають активно працювати фундатори української літератури радянського періоду П.Тичина, В. Сосюра, В. Головко, В. Чумак, В. Блакитний, У. Кулик, Г. Коцюба та ін.
Поступово розвивалося започатковане Центральною Радою українське кіномистецтво. Цією проблемою займався Всеукраїнськиі кінокомітет.
43. Наступ сталінізму на українську культуру в 1930-х рр.
Незважаючи на великий моральний стимул, який дала більшовикам перемога у другій світовій війні, Сталін був переконаний, що війна завдала радянському суспільству серйозних ідеологічних втрат. Аби піднести бойовий дух народу під час війни, радянські власті підтримували російський і неросійський патріотизм, послабили обмеження релігійної діяльності. Сталін довірив завдання відновлення ідеологічної чистоти своєму близькому помічникові Андрію Жданову. Відтак ідеологічна кампанія Жданова дала новий поштовх оспівуванню російської культури та наукових досягнень. Для кожного західного винаходу радянські пропагандисти знаходили росіянина, який розвинув цю ідею раніше, для кожного видатного західного автора був кращий за нього російський автор.
Через місяць, коли Остап Вишня — надзвичайно популярний поет-гуморист, репресований у 30-х роках,— наважився висловити думку, що художник має право помилятися у пошуках творчого почерку й самобутності, з Москви полетів град звинувачень в “ідеологічній розхлябаності”. Нещадні нападки були спрямовані також на українських композиторів за використання традиційних українських тем. Оперу К. Данькевича “Богдан Хмельницький” критикували за те, що росіянам у ній відведене недостатньо помітне місце, а українські літературні журнали та енциклопедії звинувачувалися в зосередженості на “вузьких” українських темах. Апогей настав, коли на вірш В. Сосюри “Любіть Україну!” впало звинувачення у “націоналізмі”, а його автора змусили опублікувати принизливе каяття. Багато єврейських письменників, учених, художників було репресовано. Таємна поліція навіть сфабрикувала “змову” групи єврейської інтелігенції, що планувала за допомогою “міжнародного єврейства” заволодіти Кримом і відокремитися від Радянського Союзу. Але якраз коли всі збиралися з силами, щоб пережити наступну сталінську чистку, 5 березня 1953 р. “великий вождь” помер.
До змін прагнула навіть радянська верхівка. Існувала очевидна й нагальна необхідність загального послаблення жорсткого сталінського контролю. Суттєво важливим було, щоб народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від накопиченої радянською державою гігантської політичної та економічної потужності.