47. Українська література 1960 - 80-х рр.

Пожвавлення літературного і загальнокультурного життя в Україні. Його зв'язок із “хрущовською відлигою”, а також із зрушеннями у соціальному, в культурно-мистецькому житті людства (крах колоніальної системи, виникнення опору в “соціалістичному таборі”). Студентські заворушення. Поява нових мистецьких форм. Авангардистські напрямки в літературі, мистецтві.

Запровадження Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка (1961). Реабілітація цілого ряду репресованих письменників. Повернення значної частини їхньої спадщини. Тимчасове послаблення цензури. Зміна короткочасної “хрущовської відлиги” брежнєвсько-сусловськими заморозками. Початок з 1965 року нових арештів письменників (І.Світличного, Є.Сверстюка, Ю.Бадзя, І.Калинця, В.Стуса, В.Захарченка, О.Різниченка, Т.Мельничука, В.Рубана, В.Марченка, О.Бердника та інших).

Погромницький наступ цензури, тенденційної критики. Паплюження роману О.Гончара “Собор”. Відрив від плідної творчості Б.Антоненка-Давидовича, М.Лукаша, Г.Кочура, Михайлини Коцюбинської, В.Іванисенка, В.Голобородька. Понаддесятилітнє крушіння цензурою книжок Ліни Костенко, Вал. Шевчука. На 20 років затримано появу фільму Ю.Іллєнка, поставленого за кіноповістю І.Драча “Криниця для спраглих”. Політичне вбивство талановитого композитора В.Івасюка. Гоніння критикою за відхилення від соцреалізму творів В.Минка, Д.Павличка, Вал.Шевчука, ГригораТютюнника, Б.Харчука.

Послаблення ідеологічного тиску на початку 60-х років. Активізація культурно-мистецького процесу в Україні. Відзначення Ленінськими преміями “Поеми про море” О.Довженка, збірників “Троянди й виноград” та “Далекі небосхили” М.Рильського, трилогії М.Стельмаха “Велика рідня”, “Кров людська - не водиця”, “Хліб і сіль”, роману О.Гончара “Тронка”. Присудження перших Шевченківських премій: П.Тичині за вибрані твори в 3-х томах, В.Сосюрі за збірки “Ластівки на сонці” та “Щастя сім'ї трудової”, Г.Тютюннику за роман “Вир”, Ірині Вільде за трилогію “Сестри Річинські”, М.Бажану за поему “Політ крізь бурю”, Зінаїді Тулуб за роман про Т.Шевченка “В степу безкраїм за Уралом”.

Виникнення нових перспективних тенденцій в літературному процесі 60-х років. Поглиблення гуманістичних основ, посилення аналітичного й синтезуючого начал, піднесення інтелектуально-філософського рівня, збагачення поетики, індивідуальних стилів. Бурхливий сплеск у літературному процесі 60-х років. Активний виклик шістдесятників декларативності, реєстративній описовості, змиренню з неправдою, догматизмом, відірваністю від загальнолюдських цінностей офіційній літературі соціалістичного реалізму (Д.Павличко, І.Драч, Л.Костенко, Б.Олійник, В.Симоненко, М.Вінграновський, В.Стус, І.Світличний, В.Забаштанський, І.Дзюба, В.Чорновіл, Михайлина Коцюбинська, Ю.Щербак, В.Шевчук, В.Дрозд, Р.Іваничук, Р.Федорів). Продуктивний вплив шістдесятників на утвердження в літературному процесі новаторських тенденцій, спрямованих на вирішення проблем зв'язку часів, історичної пам'яті як основи духовності людини, її єдності з рідною землею. Виступи шістдесятників проти манкуритизму, психології перекотиполя, моральної деградації.

Спроби реабілітації сталінщини в роки брежнєвсько-сусловського “застою” з її орієнтацією на репресії. Смуга кампанії “розносів” середини 60-х років. Злива розправницьких статей, рецензій, знову арешти, концтабори, гулаги. Найбільше арештів було 1972 року (І.Світличний, Є.Осадчий, С.Сапеляк, М.Руденко, В.Стус, І.Дзюба та інші). Під суд спроваджувались письменники за виступ, за листівку, за вірш. Піднесення у літературі протесту проти придушення брежнєвсько-сусловським режимом гуманістично-демократичних ідеалів, паплюження та фальсифікації історично-національних проблем. Втрати літератури в роки “застою”. Активні виступи письменників проти підрізання національних коренів у культурі, за надання українській мові статусу державності, осягнення концепцій української національної культури.