
- •1. Кирило-Мефодіївське братство та його програмні документи.
- •2.Повстання в с. Турбаях.(1)
- •3.Україна у планах Наполеона та участь українців у франко-російській війні 1812 р.
- •4.Попередні проекти скасування кріпацтва (1855-1861), їхня оцінка.(1)
- •4.Попередні проекти скасування кріпацтва (1855-1861), їхня оцінка.(2)
- •5.Велика реформа 1861 року: сутність та наслідки
- •6.Кримська війна 1853–1856 рр. Та її наслідки для України. Оборона Севастополя.
- •7. Становище західноукраїнських земель у хvііі ст.
- •9. Гетьман Кирило Розумовський, його політика.
- •10. Міста в Україні у першій половині хіх ст.
- •11. Гетьман Пилип Орлик. Конституція 1710 р
- •12. Значення гайдамацького руху, Коліївщини в історії України.
- •13. Коліївщина 1768 р.: причини, хід, наслідки.
- •14. Переселенські рухи українців у межах Російської імперії у хіх ст.: причини, наслідки.
- •15. Північна війна 1700-1721 рр. Та її вплив на Україну.
- •47. Розвиток торгівлі в Україні у першій половині хіх ст.
- •48.Перші робітничі організації в Україні (друга половина хіх ст.). Особливості поширення марксизму.
- •49.Рух автономістів на початку хіх ст. “Малоросійське товариство”. Василь Капніст
- •50. Соціально-економічні наслідки інкорпорації України до складу Росії у другій половині хvііі ст .
- •51. Культура України другої половини хіх ст. (література, музика, живопис, архітектура).
- •52. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій половині хіх ст
- •53.Причини виникнення, програмні документи, діяльність таємних військових організацій у першій чверті хіх ст. Декабристи-українці..
- •54. Розвиток освіти в Україні у першій половині хіх ст
- •57. Доля запорозьких козаків після скасування Запорізької Січі в 1775 р
- •58. Поділи Речі Посполитої та їхнє значення для України.
- •59. Опришківський рух. Олекса Довбуш
- •60.Гетьман Іван Мазепа, його внутрішня і зовнішня політика
- •65.Перші політичні партії в Західній Україні. Радикали. І. Франко
- •66.Джерела та особливості формування робітничого класу та його становище у другій половині хіх ст.
- •70.Великодержавна політика Росії щодо України, її мотиви та наслідки. Циркуляр Валуєва. Емський указ.Валуєвський циркуляр і Емський акт.
- •71(1).Причини та “технологія” ліквідації Запорізької Січі. Петро Калнишевський.
- •76.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії протягом першої половини хіх ст. Регіональні особливості.
- •77. І Малоросійська колегія.
- •79 Революційні події 1848–1849 рр. У Західній Україні та їхній вплив на поширення українського національного руху. Головна Руська Рада.
- •80. Розвиток сільського господарства України у хvііі ст.
76.Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії протягом першої половини хіх ст. Регіональні особливості.
Передусім наголосимо, що категорія «Правобережна Україна» застосовувалась у офіційних документах російського самодержавства з моменту її приєднання до Російської імперії, у науковій дореволюційній і радянській літературі поряд із термінами «повернені землі», «колишні польські землі» та «Південно-Західний край», маючи на увазі етнічні українські землі, що в часи перебування в Речі Посполитій складали Брацлавське, Волинське, Київське та Подільське воєводства, а з включенням до складу Росії за другим (1793) і третім (1795) поділами Речі Посполитої на базі їх території були утворені Волинська, Київська і Подільська губернії, котрі з 1832 р. склали Київське генерал-губернаторство..З нашої точки зору, територія Правобережної України, з одного боку, слугувала фізичним простором і природним феноменом, на якому в період з кінця ХУІІІ і до початку ХІХ ст. проходило життя багаточисельного населення; з іншого - камертоном, який дозволяє простежити розвиток усіх сторін суспільного життя краю в умовах інкорпораційної політики самодержавства. Правобережну Україну складали приєднані до Росії Поділля, Волинь і частина Київщини, які зі своїми релігією та культурою, за висловом А. Каппелера, залишалися чужорідним тілом імперії6. По-третє, особливе значення мали географічне розташування території, положення в світі, вигідні шляхи сполучень, географічне розташування, Правобережжя стало відігравати важливу роль у поставках промисловим країнам Європи українського хліба і ліса з України та Білорусії. Надзвичайно низька врожайність, обмеженість розмірів селянських наділів, слабка база скотарства на основній історичній території Росії вели до того, що російському суспільству був притаманний відносно низький обсяг сукупного додаткового продукту Правобережжя, починаючи з кінця ХУІІІ ст., стало розвиватися головним чином за визначеними російським самодержавством координатами: а) здійснювалась за допомогою царських сановників - спочатку губернаторів, а згодом генерал-губернаторів, які поєднували широкі воєнні та цивільні повноваження, мали в руках державну адміністрацію, армію, поліцейську і судову системи, котрі опирались головним чином на польську шляхту, кооптовану в російську соціально-станову структуру; б) була спрямована на її адміністративну інтеграцію з центром і на поступову інкорпорацію суспільного та соціально-економічного життя регіону в адміністративну, соціально-станову, політико-правову і податкову систему імперії; в) передбачала підпорядкованість торговельних, економічних, фіскальних і духовно-релігійних інтересів населення регіону воєнним та адміністративним інтересам держави, а головне - політичному виживанню і територіальній цілісності Російської держави. використання природних і людських ресурсів придбаних земель, але і на еволюцію цивілізаційних змін в суспільному житті її населення. Це пояснюється тим, що самодержавство розглядало Правобережну Україну, по-перше, як територію, що розширювала метрополію в південно-західному напрямі; по-друге, як складову частину імперії, для інтеграції якої потрібен був певний перехідний період; по-третє, як геополітичну реальність у реалізації експансіоністських устремлінь Росії.
Реґіоналізм нав’язувався царизмом зверху як противага можливим об’єднавчим процесам серед українців, які неминуче могли проявитися із Лівобережжям, Слобідською та Південною УкраїноюТаким чином, можна констатувати, що на прикладі Правобережжя очевидним є те, що Російська імперія в результаті поділів Речі Посполитої здобула територію, яка істотно відрізнялася від її ядра інаковістю, своєрідністю і різницею свого соціального, економічного, національного та культурного простору. Саме тому із включенням у склад Росії наприкінці ХУІІІ ст. до Правобережної України з боку самодержавства застосовувався не тільки загальноімперський адміністративно-територіальний, але й регіональний підхід. Він проявлявся в таких аспектах державного будівництва, як організованість простору імперії по принципу ядро - периферія і необхідність впливу центру не тільки на господарський розвиток, використання природних і людських ресурсів придбаних земель, але і на еволюцію цивілізаційних змін в суспільному житті її населення. Це пояснюється тим, що самодержавство розглядало Правобережну Україну, по-перше, як територію, що розширювала метрополію в південно-західному напрямі; по-друге, як складову частину імперії, для інтеграції якої потрібен був певний перехідний період; по-третє, як геополітичну реальність у реалізації експансіоністських устремлінь Росії.