- •1. Актуальність, предмет і завдання спецкурсу
- •3.Російська і польська історіографія другої половин хіх перших десятиліть хх ст.. По визвольну боротьбу українського народу
- •16. Захоплення Січі повстанцями і проголошення Хмельницького гетьманом Війська Запорозького.
- •19. Переростання козацького повстання в революцію (літо 1648)
- •21. Особливості Революції та її історичне значення.
- •22. Розгортання визвольної і соціальної боротьби у Поділлі влітку 1648р. М.Кривоніс
- •23. Формування еліти і державних інституцій у 1648р.
- •24. Становлення нової моделі соціально економчних відносин у 1648 р.
- •25.Зовнішня політика б.Хмельницького влітку й восени 1648 р.
- •26. Розробка б.Хмельницьким основних принципів державної ідеї ( перша половина 1649 р).
- •28. Збаразька облога польської армії
- •34.Соціально-економічна політика укр. Уряду восени 1649-1650-х рр.
- •35. Зміцнення державних інституцій козацької України восени 1649 – 1650рр.
- •37.Боротьба подолян проти польських військ
- •40. Укладення Білоцерківському договору
- •41.Батозька перемога укр. Армії і виборення незалежності.
- •42. Завершення Селянської війни та її наслідки.
- •43. Погіршення геополітичного становища восени 1652 – влітку 1653.
- •44. Жванецька кампанія та її наслідки
- •45. Укладення українсько-російського договору 1654 р. Та його основні положення.
- •46. Невдачі української дипломатії 1654-1655 рр.
- •47. Боротьба населення Поділля проти польських військ восени 1654-взимку1655 рр.
- •48.Похід восени 1655 р. В галичину та його наслідки.
- •50. Похід а. Ждановича у 1657 році у Польщу та його невдача.
- •51. Основні напрямки соціально-економічної політики Богдана Великого у 1654-1657 рр.
- •52. Еволюція форми урядування в Українській державі.
- •53. Устрій і політичний режим Української держави.
- •55. Прикметні риси нової моделі соціально – економічних відносин.
- •56. Козацьке господарство середини XVII ст. Та перспективи його розвитку.
- •57. Історичне значення діяльності Богдана Великого.
- •59. Ахматівська битва.
21. Особливості Революції та її історичне значення.
Особливості:
Національно-визвольна боротьба велась не тільки проти Польщі, але й проти інших ворогів незалежності;
Поєднувалась національно-визвольна, соціальна і конфесійна боротьба;
Соціальна боротьба переросла у селянську війну що тривала до вересня 1652 р.
Українська революція розвивалась нерівномірно і суперечливо. Має місце загострення соціальної боротьби, яка впродовж 1658 – 1663 рр. вилилась у громадянську війну.
Провідну роль в революційному процесі відігравало козацтво (стан дрібних землевласників, що еволюціонували в землевласників-фермерів);
Традиційна еліта суспільство (князі, магнати, шляхта), зрадила національні інтереси і не підтримали революційних змагань;
В розвитку революції домінували збройні форми боротьби, що час від часу набували жорстокого характеру. В окремих випадках боротьба набирала форм етнічних чисток;
Вкрай негативну роль в розвитку революції відігравав геополітичний чинник. Сусідні держави – Польща, Московія, Крим були рішучими і послідовними противниками незалежності України. Цей чинник став одним з найголовніших у поразці визвольних змагань.
Історичне значення
Негативним наслідком боротьби стала не тільки її поразка. Україна понесла величезні людські втрати (60-70% населення етнічної України)
Призвела до відновлення після загибелі Українського королівства в 14 ст. української державності;
Українська революція стала матір’ю української державної ідеї;
Відігравала вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти;
Стала надзвичайно сильним імпульсом розвитку національної свідомості, зокрема ідеології елітарного націоналізму;
Саме українська революція закріпила за створеною державою назву «Україна». (за Дорошенка з’являється назва «Український народ»);
Збагатила традиції боротьби за незалежність, боротьби проти соціального і релігійного тгноблення.
Вперше селянство на території України здобуло свободу і отримало право власності на землю. Цим правом селяни користувались до сер. 18 ст.;
Події революції стали каталізатором розвитку усної народної творчості, мови, літератури, літописання та ін.
22. Розгортання визвольної і соціальної боротьби у Поділлі влітку 1648р. М.Кривоніс
Розгортання боротьби на теренах Поділля й півдня Волині пов'язане з діяльністю черкаського полковника М. Кривоноса, котрого Б. Хмельницький призначив, наказним гетьманом. Вступивши на початку червня на чолі 400 козаків у межі Брацлавського воєводства, він до середини липня створив із селян і міщан щонайменше 20-тисячне військо. Наприкінці червня на Поділлі з'явився з власним полком князь Єремія Вишневецький, який відступав від задніпровських повстанців із своїхЛубенських володінь до родових волинських маєтків. Вишневецький розпочав каральні діїпроти повсталого населення Поділля та козаків. Проте, після деяких успіхів Вишневецького під Немировом та Махнівкою (Махновичами), повстанці здобули ці міста. Після відступу Вишневецького до Волині козацько-селянське військо під керівництвом Кривоноса штурмом взяло (12 липня) Полонне — один з найбільш укріплених замківтогочасної України. В Полонській фортеці козаки захопили 80 гармат. .). У бою 26—28 липня під стінами Старокостянтинова М. Кривоніс завдав поразки 17~ 20-тисячному війську І. Вишневецького, що складалося переважно з військових формувань покатоличених і полонізованих українських магнатів. Ця перемога створила сприятливі умови для розвитку повстання на території Волинського, Подільського і Руського воєводств, дала змогу Б. Хмельницькому успішно завершити формування армії. Поляки відступили доЗбаража.Хоча М. Кривоноса на початку серпня було відкликано до ставки гетьмана, повстання швидко поширювалося. 10 серпня подільські повстанці з допомогою міщан штурмом оволоділи резиденцією коронних гетьманів — м. Баром. У Подністров'ї розгорнувся рух опришків (левенців), якими керували Коломеда, Вовк, Чуйко, Іван Александренко, Недовісенко, Остап Гоголь, Іван Кияшко, Станіслав Мрозовицький та інші ватажки. Наприкінці серпня вони на чолі загонів чисельністю близько 10 тис. взяли в облогу Кам'янець-Подільський (остання тривала до початку грудня).