19. Переростання козацького повстання в революцію (літо 1648)

Можна поділити на 2 етапи:

• Ще в лютому 1648 р. Хмельницький посилає універсали в Брацлавське та південь Київське воєводства із закликом підтримати його у боротьбі проти шляхти. Цей етап характеризується пасивними способами вияву непокори поляком: скарги, втечі на Запорожжя, погрозах, переховуванні зброї та ін.

• Жовтоводська і Корсунська перемоги відіграли вирішальну роль у переростанні пасивних форм протесту у відкриту збройну боротьбу повсталих селян і козаків Чигиринщини, Корсунщини, Черкащини: повсталі повсюдно громили шляхту й урядників, палили помістя і фільварки та ін. Масовий приплив селянства, що “покозачувалося”, дозволяв успішно формувати національну армію. На середину вересня Київське, Чернігівське, Брацлавське, Подільське воєводства, частина Волині звільнились від поляків. Повстанці по всій Україні громили маєтки, фільварки, вбивали шляхту, католицьке духовенство, орендарів, корчмарів, урядників. Причиною цього стали блискучі травневі перемоги козаків стали сигналом  до масових  виступів селян і міщан по всій Україні. Їх розгортанню сприяли розіслані Б. Хмельницьким в різні райони козацькі загони. Так, з’явившись на Брацлавщині з 4-ма сотнями козаків, черкаський полковник М.Кривоніс за півтора місяці створив 20-тисячне військо, яке не тільки подолало укріплення десятків міст, а й завдало поразки 10-12-тисячному війську І.Вишневецького, що жорстоко розправлялося з повстанцями. Після цього боротьба українців на Волині, Поділлі, в Галичині набула всенародного розмаху. Здобута Кривоносом над Яремою перемога 26-28 липня під Махнівкою ознаменувала завершення переростання козацького повстання в національну революцію з усією її типологічною сутністю – воно охопило більшу частину Брацлавського, Київського, Чернігівського, Подільського та Волинського воєводств. Крім того повстання характеризується масовістю виступів козаків і селян (десятки і сотні тисяч).

20. Рушійні сили, хронологічні межі, періодизація революції.

Рушійні сили

• Козацтво як стан було основною рушійною силою визвольної боротьби українського народу, тому не випадково прикметник «козацький» починає вживатись для ідентифікації багатьох процесів і явищ в сер. 17 ст. «козацький народ», «козацька мова» та ін..

• Активну участь у боротьбі взяло селянство, що масово покозачувалось, впродовж усіх років революції відстоювала свої права зі зброєю в руках.

• Міщани разом з козаками несли на собі увесь тягар оборонних боїв.

• Повстання також підтримувала частина дрібної шляхти, яка згодом ставала козацькою старшиною і навіть мала своїх представників серед майбутніх гетьманів (Виговський, Тетеря, Брюховецький). Участь шляхти мала подвійну спрямованість:

• Спостерігалось покозачення шляхти;

• Сприйняття шляхетської культури частиною козацької старшини.

В історіографії залишається відкритим питання про хронологічні межі революції. Усі одностайні в тому, що події розпочались 1648 р. Дискусії стосуються верхньої межі революції:

• Грушевський визначає межі 1648 – 1657 рр. («хмельниччина»)

• 1648-1654 – концепція визвольної війни і «воз’єднання» України з Росією;

• В незалежній Україні спостерігається повернення до концепції Грушевського. Ю. Мицик сформулював концепцію національно-визвольної війни 1648-1658 рр. (до укладення гадяцького договору).

• Борисенко вважає верхню межу 1660 р. (Чуднівські договори).

• В. С. Степанков вважає верхнею межею вересень 1676 р. Саме тоді було ліквідовано державне життя на правобережжі, П. Дорошенко був змушений зректись гетьманства. У жовтні цього ж року було укладено Журавенський договір між Польщею і Туреччиною, що не передбачав існування Української держави.

Українська Революція пройшла кілька етапів

• Лютий 1648 – червень 1652 (апогей революції). Відзначається переплетенням національно-визвольної. Соціальної і конфесійної боротьби. Соціальна боротьба переростає у селянську війну яка закінчується в червні 1652 р. на території козацької України. Відбувається інтенсивний процес формування державних інститутів. На 1650 р. на теренах України уже функціонувала держава. В п. пол. 1649 р. Б. Хмельницький формує українську національну ідею – створення соборної незалежної Української держави. В червні 1652 р. вона виборола незалежність. Селяни своєю боротьбою домоглись визнання де-факто визнання урядом своїх здобутих кров’ю прав. Привілеїв, свобод. Селянин став вільним, отримав право власності на землю, право вступати до козацького стану та ін.

• Червень 1652 – серпень 1657. Характерним є погіршення економічного і геополітичного становища Української держави. Її уряд шукає союзників для розгрому Речі Посполитої і об’єднання українських земель в межах соборної держави. В січні 1654 р. гетьман і старшина були змушені прийняти протекторат царя. В цей час відбувається зміна форм правління Української держави (Республіка переходить в монархію).

• Вересень 1657 – червень 1663. Час різкого загострення соціально-політичної боротьби в Українській державі, що вилилась у громадянську війну. Війна завершилась чорною радою в Ніжині обранням гетьманом І. Брюховецького. Україна була розколота на 2 частини – Правобережну і Лівобережну.

• Липень 1663 – червень 1668. Час коли сусідні держави (в першу чергу Річ Посполита і Московія) намагались поділити козацьку Україну. Реалізація цих задумів стала можлива внаслідок укладення в січні 1667 р. Андрусівської угоди (Україна була поділена на Правобережну, Лівобережну і Запорожжя). Уряди згаданих держав всіляко провокували міжусобиці, розпалювали внутрішню ворожнечу. Проти цього рішуче виступив П. Дорошенко. Він збагнув що домовитись з Польщею чи Москвою неможливо. Він робить крок до порозуміння з Портою, водночас готує похід на Лівобережну Україну з метою воз’єднання козацької України. І. Брюховецький підтримує антимосковське повстання на Лівобережжі, але гетьманом йому більше не судилось бути. В червні 1668 р. П. Дорошенко знову об’єднує козацьку Україну.

• Липень 1668 – вересень 1676. Загострення політичної боротьби на Правобережжі. Посилення втручання іноземних держав, спустошення турками Правобережжя, ліквідація державних інститутів, капітуляція революції.