2. Державна Контрольно-ревізійна служба України. Державне казначейство: задача, функції, структура.

В січні 1993 року затверджений Закон України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні". Закон визначив статус Державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції і правові основи діяльності.

Головними задачами Державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням засобів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фундаціях, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які одержують кошти з бюджетів всіх рівнів і державних валютних фундацій, а також розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень і запобігання їх надалі.

Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і йому підкоряється. Полягає Державна контрольно-ревізійна служба з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах в містах. Всі місцеві підрозділи Державної контрольно-ревізійної служби по вертикалі підкоряються Головному контрольно-ревізійному управлінню України, а по горизонталі взаємодіють і координують свою діяльність з місцевими Порадами, держадміністраціями і виконкомами місцевих Порад, фінансовими органами, Державною податковою службою, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки.

Створення Державного казначейства України було почато в квітні 1995 року після виходу Указу Президента України і Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 року. На підставі даного Указу Державне казначейство утворено з метою забезпечення ефективного управління засобом Державного бюджету України і підвищення оперативності у фінансуванні витрат у межах наявних об'ємів фінансових ресурсів. Цим же Указом було затверджене і конкретні задачі Державного казначейства, а також дані доручення Кабінету Міністрів України розробити відповідне положення про Державне казначейство. Таке положення було затверджено 31 липня 1995 року Ухвалою Кабінету Міністрів № 590 "Питання Державного казначейства". В цій ухвалі і "Положенні про Державне казначейство" визначені правові основи діяльності держказначейства в контексті його підлеглості, структури, має рацію, обов'язків і відповідальності, граничної чисельності працівників, а також затверджені конкретні функції Державного казначейства України.

Відповідно до вищезазначеного положення Державне казначейство є системою органів державної виконавської влади і діє при Міністерстві фінансів. Державне казначейство складається з Головного управління (вища ланка) і його територіальних органів - управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі (середня ланка) з відділеннями в районах, містах і районах в містах (базова ланка). Головне управління Державного казначейства (з 2000 р. Державне казначейство України) було утворено на базі Управління виконання державного бюджету і Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу центрального апарату Мінфіну України (вказані управління було ліквідовано у складі центрального апарату Мінфіну). Територіальні органи Державного казначейства (управління, відділи) були утворені на бази секторів виконання Державного бюджету України, які діяло у складі головних бухгалтерій Мінфіну Автономної Республіки Крим і фінансових управлінь, а також груп виконання Державного бюджету України - у складі бухгалтерій районних і міських фінансових відділів.

На вищу ланку органів казначейства встановлені функції організації виконання Державного бюджету і здійснення контролю за цим, здійснення фінансування витрат Державного бюджету, ведення обліку касового виконання Державного бюджету, складання звітності про стан виконання Державного і зведеного бюджетів, регулювання фінансових взаємостосунків між Державним бюджетом і загальнодержавними (позабюджетними) цільовими фундаціями, організації і здійснення контролю за надходженням, рухом і використовуванням засобу цих фундацій, розробка і затвердження нормативно-методичних і інструктивних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності і організації виконання бюджетів всіх рівнів, організації роботи територіальних органів Державного казначейства.

Основною задачею середньої ланки Державного казначейства є організація роботи відділень Державного казначейства в районах, містах і районах в містах, організація і здійснення виконання Державного бюджету, ведення обліку руху засобів Державного бюджету на рахунок Державного казначейства.

На базову ланку, відділення Державного казначейства в районах і містах, районах в містах покладені функції, які можна згрупувати по трьох напрямами:

1.Організація і здійснення виконання Державного бюджету за витратами:

- забезпечують відповідно встановленим розмірам асигнувань цільове фінансування витрат;

- ведуть облік розпорядників засобів, які знаходяться на даній території

- розподіляють і перераховують місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і збору;

- ведуть бухгалтерський облік витрат на рахівницях відділень держказначейства;

- здійснюють збір, контроль, зведення і представлення вищестоящим органам казначейства звітності про стан виконання показників Держбюджету відповідним регіоном.

2.Організація і здійснення виконання Державного бюджету по доходах:

- здійснюють за уявленням Державних податкових інспекцій повернення за рахунок Держбюджету надмірно сплачених платежів;

- ведуть бухгалтерський облік доходів на рахівницях відділень держказначейства;

- передають податковим інспекціям документи про стягнення в безперечному порядку до Державного бюджету штрафів за порушення порядку проходження і виконання платіжних доручень по доходах;

- здійснюють збір, контроль, зведення і представлення вищестоящим органам казначейства звіту про стан виконання показників Держбюджету відповідним районом.

3. Податкова адміністрація України: задача, функції, структура.

Отже, головною задачею органів Державного казначейства є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю над виконанням Державного бюджету. На практиці дане завдання розв'язується у формі безпосереднього забезпечення і постійного контролю руху бюджетних засобів від надходження засобів до бюджетів і їх розмежування між ланками бюджетної системи, аж до отримання засобу Державного бюджету конкретними розпорядниками.

3. В 1990 році була створена Державна податкова служба. У той час Державна податкова служба в Україні як система спеціальних державних органів по здійсненню контролю над дотриманням податкового законодавства початку формуватися як складова частина державної податкової служби Радянського Союзу, до складу якого входила тоді Україна. А потім республіканська податкова служба ще не була спеціальним податковим органом незалежної держави.

Перші кроки по створенню власної системи спеціальних державних податкових органів, які відповідало б суті і задачам самостійної державної освіти, було зроблене в кінці 1990 року з ухваленням Закону Української РСР "Про Державну податкову службу в Українській РСР". Даний Закон було прийняте Верховною Радою Української РСР 4 грудня 1990 року і введене в дію з січня 1991 року. Проте, цей Закон ще не відповідав повністю реальному змісту і задачам податкового контролю. Крім того, в 1991 році відбулося остаточне закріплення Української державності, була змінена офіційна назва держави. Тому до вищезгаданого Закону "Про державну податкову службу в Українській РСР" 7 липня 1992 року Верховною Радою України було внесене зміни, які торкалося удосконалення структури податкової служби і закріплення правових основ її діяльності як спеціального податкового органу незалежної держави, а також закріплення в тексті Закону нової назви держави - Україна. Цим законом податкова служба була підлегла Мінфіну України.

Подальші економічні зміни, які відбувалися в суспільстві, розвиток податкової, бюджетної і фінансово-кредитної систем в цілому поставили держава перед необхідністю удосконалити роботу державної податкової служби. З цією метою в грудні 1993 року Верховною Радою України і була прийнята нова редакція Закону України "Про Державну податкову службу в Україні", яка визначила статус Державної податкової служби в Україні, її функції, структуру, а також правові основи діяльності, закріпивши за нею широкий перелік прав і повноважень.

Після Указу Президента України від 22 серпня 1996 року № 760 "Про утворення Державної податкової адміністрації України і місцевих державних податкових адміністрацій" статус Державної податкової служби змінюється. Відповідно до Указу на базі органів Державної податкової інспекції утворена Державна податкова адміністрація. Її статус визначений як центральний орган виконавської влади. Голова цього органу за посадою став міністром. Указом встановлено, що щодо правового врегулювання державних податкових адміністрацій вони здійснюють функції і повноваження державних податкових інспекцій, передбачені Законом України "Про Державну податкову службу в Україні" і іншими актами законодавства.

Структура податкової адміністрації така:

Вища ланка - Державна податкова адміністрація України;

Середня ланка - державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях і містах з районним розподілом;

Базова ланка - державні податкові інспекції в районах, районах в містах і містах без районного розподілу.

Загальними задачами Державної податкової адміністрації України є організація роботи державних податкових адміністрацій і інспекцій, контроль за їх діяльністю, а також організація методичного забезпечення податкової роботи в країні.

На середню ланку, тобто на державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним розподілом встановлені виконання головним чином інформаційно-консультативних функцій, а також координація робот, контроль, ухвалення і систематизація звітності підлеглих державних податкових адміністрацій базової ланки. Окрім цього, державними податковими адміністраціями середньої ланки може в повному об'ємі вестися безпосередній контроль обмеженого круга платників.

На базову ланку, тобто на державні податкові інспекції в районах, районах в містах і містах без районного розподілу встановлена головна задача, яка полягає в безпосередньому контролі платників податків щодо повноти і своєчасності розрахунків з бюджетом. Виконання даної задачі реалізується через ведення податковими інспекціями великого об'єму сумісній: роботи перевірок законності валютних операцій, правильності ведення розрахунково-касової документації, ведення обліку векселів на сплату ввізного і вивізного митного збору, реалізація марок акцизного збору і великий перелік інших задач. Крім того, на ланку податкової адміністрації встановлена задача безпосереднього ведення оперативно-бухгалтерського обліку звітності надходжень до бюджету сум податків і інших обов'язкових платежів.

Таким чином, в системі державних органів, які беруть участь в забезпеченні бюджетного процесу, на Державну податкову адміністрацію України в цілому встановлена задача щодо здійснення контролю над дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю надходження до бюджетів всіх рівнів податків, податкових платежів і неподаткових доходів.

4. Рахункова палата України: задача, функції, структура

Кажучи про органи, які забезпечують бюджетний процес, необхідно надати увагу самому "найвищому органу державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України" (ст. 1 Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996 року) - Рахунковій палаті України. Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.

Відповідно вказаному закону Рахункова палата виконує такі функції:

1. Контролює виконання законів України і ухвал, прийнятих Верховною Радою України.

2. Здійснює контроль над виконанням Державного бюджету України по доходах і витратах, витратами по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України.

3. Контролює витрачання засобів загальнодержавних цільових фундацій і засобу позабюджетних фундацій.

4. Контролює діяльність Державного казначейства України з питання ефективного управління засобами Державного бюджету, проходження бюджетних засобів і засобів позабюджетних фундацій в Національному банку і інших банківських установах.

5. Проводить попередній аналіз звітів Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним державного контролю над дотриманням антимонопольного законодавства, звітів Фундації держмайна України щодо ефективного управління майном.

6. Перевіряє цільове використовування засобів, виділених з бюджету на зміст Верховної Ради України і її апарату, служб Президента, апарату Кабінету Міністрів України, інших виконавських органів, державними установами і організаціями, які діють за межею і на території України.

7. Здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав і відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співпрацю.

Рахункова палата як орган контролю, який був утворений при самому найвищому законодавчому органі України, здійснює контроль над діяльністю органів, які забезпечують здійснення бюджетного процесу в частині його виконання (на четвертій стадії). А саме: діяльність органів системи Мінфіну України, Державного казначейства, Контрольно-ревізійної служби, Податкової адміністрації. Рахункова палата також здійснює аналіз порушень і відхилень в бюджетному процесі, готує і вносить пропозиції у Верховну Раду України щодо їх усунення, а також удосконалення бюджетного законодавства. Рахункова палата є виконавським органом при самому найвищому законодавчому органі держави. Діяльність Рахункової палати до 23 грудня 1997года здійснювалося відповідно Закону "Про рахункову платню Верховної ради України" від 11 липня 1996 року. З 23 грудня 1997 року у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України діяльність Рахункової палати здійснюється відповідно до названого Закону за винятком положень, які вилучені Конституційним судом України. 14 січня 1998 року уточнений відповідно рішенню Конституційного Суду України текст Закону України "Про Рахункову палату" був затверджений Верховною Радою України і став після цього основою для її діяльності. Найістотнішим з витягнутих положень є визнання не правильним статут Рахункової палати як органу "Верховної Ради України", що здійснює "парламентський вищий державний фінансово-економічний контроль", і відміна функцій контролю "за виконанням законів України і прийнятих Верховною Радою ухвал, у тому числі по фінансових і економічним питанням", за формуванням прибуткової частини бюджету і контролю за надходженнями до Державного бюджету засобів, отриманих від розпорядження державним майном. Фактично був перерваний контроль над виконанням Державного бюджету в цілому як за цілісним, єдиним процесом.

Для реалізації задач, які стоять перед Рахунковою палатою України, ухвалою колегії від 2 лютого 1998 року були створені департаменти Рахункової палати по таких напрямах діяльності:

- контроль витрат на державне управління і національну безпеку;

- контроль витрат на економічну діяльність держави;

- контроль використовування засобу державних цільових і позабюджетних фундацій;

- контроль витрат соціального напряму;

- контроль і аналіз бюджетного процесу;

- контроль і аналіз витрат бюджетів;

- контроль банківських і міждержавних фінансово-економічних організацій;

- департамент правового забезпечення діяльності Рахункової палати.