3. Особливості залучення іноземних інвестицій в економіку України

Іноземні інвестиції є однією з ознак ринкової трансформації України, тому що без них неможлива глибока структурна перебудова національної економіки. Вони сприяють залученню нових виробничих технологій, випровадженню кор­поративного управління, ринкової поведінки, фінансової стратегії тощо. Особ­ливо важливим є залучення капіталу з високо розвинених країн світу, що харак­теризуються високим рівнем "ринкової культури".

Використання прямих іноземних інвестицій повинне сприяти забезпеченню потреб української економіки у необхідній сировині та продукції, а головне — стимулювати розвиток економічно ефективних і конкурентоспроможних експор­терів, що дало б змогу країні увійти в систему міжнародного поділу праці.

Україну можна вважати потенційно привабливою країною для інвестування, що пояснюється певними факторами:

1. Наявність високого природно-ресурсного потенціалу, насиченість та різ­номанітність якого створює базу для широкої інвестиційної діяльності.

2. Культурна спорідненість з іншими європейськими і північноамерикансь­кими країнами.

3. Демографічний фактор, зумовлений тим, що Україна має високий рівень освіти населення і високу професійну підготовку інженерно-технічних працівни­ків і робітників.

4. Великий споживчий ринок, що швидко наздоганяє ринки розвинених країн.

5. За рівнем промислового виробництва Україна посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком залізної руди і виробництвом сталі.

6. Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом і потенціалом за­лишається одним із найбільших в Європі і другим після Росії серед країн СНД. Країна заслужено набула статусу атомної і космічної держави (має власне Наці­ональне космічне агентство).

З метою створення належних умов для ефективного залучення іноземного капіталу в економіку та збільшення його обсягів значна увага приділяється удо­сконаленню законодавчої і нормативної бази щодо державного регулювання про­цесів іноземного інвестування.

Отже, до переваг українського інвестиційного законодавства можна віднести:

1. Оподаткування підприємств з іноземним капіталом здійснюється в національ­ному режимі.

2. Практично не існує обмежень на розмір іноземних інвестицій.

3. Створено сприятливі умови для репатріації капіталів та переказу прибутків.

4. Іноземні інвестиційні проекти мають пільги: застосування норм прискореної амортизації основних фондів та зниження ставки оподаткування прибутку на 15% при його репатріації.

5. Пільговий режим інвестиційної діяльності встановлюється для іноземних інвести­ційних проектів, що реалізуються у важливих для економіки України секторах.

6. Врегульовано відносини щодо розподілу продукції, одержаної від видобування корисних копалин на території України.

7. Визначено умови концесії державного та комунального майна.

Однак інвесторів насторожує недосконалість механізму реєстрації та захисту прав власності на землю, а також:

- несумлінне ставлення партнерів з української сторони до умов контрактів, відсутність механізму правової відповідальності, які повинні забезпечува­ти послідовне виконання контрактних умов;

- складність механізму ліцензування видів діяльності і сертифікації про­дукції;

- постійні зміни ставок ввізного мита і відсутність економічних обґрунту­вань при цих змінах;

- недосконалість механізму виконання рішень Вищого арбітражного суду щодо конфліктних ситуацій, пов'язаних із виконанням інвестиційних проектів.

Гарантії іноземним портфельним інвесторам закріплені у Законі України "Про режим іноземного інвестування", але Законом "Про оподаткування прибутку під­приємств" окремі його положення не беруться до уваги.

Загалом, інвестори визначили основні перешкоди для П І І в Україні, розташувавши в такій послідовності (починаючи з найвагоміших):

- нестабільне та надмірне регулювання;

- нечітка правова система;

- мінливість економічного середовища;

- корупція;

- великий податковий тягар;

- проблеми щодо встановлення чітких прав власності;

- низький рівень доходів громадян;

- труднощі у спілкуванні з урядом та приватизаційними органами;

- мінливість політичного середовища;

- відсутність матеріальної інфраструктури;

- проблеми виходу на внутрішній та зовнішній ринки.

На сьогодні в Україні використовується дуже обмежена кількість способів шляхів залучення іноземного капіталу. Домінуючим є створення підприємств : іноземними інвестиціями. Практично не використовується такий канал залучен­ня інвестицій, як придбання різноманітних прав. Іноземні інвестори не можуть рівноправно з українськими брати участь у приватизації. Для 95% інвесторів при­ватизаційна політика в Україні є дуже важливим чинником, що впливає на прий­няття їхніх інвестиційних рішень. Передбачають, що після приватизації виник­нуть нові можливості для придбання щойно приватизованих підприємств і по­кращиться загальний інвестиційний і діловий клімат — завдяки підвищення: продуктивності економіки та зменшенню урядового втручання.

При цьому іноземні інвестори запропонували визначити пріоритети державної політики:

- лібералізація руху капіталу, валютного ринку та репатріації прибутків;

- зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях;

- мінімізація бюрократичних обмежень;

- зниження податкових ставок та зменшення кількості податків.

Іноземних інвесторів цікавлять три складових: прозорість, простота і перед­бачуваність. Ринок має бути відкритим, інформація — доступною, інтервенція уряду відносно податків — мінімальною.

Потрібно усвідомити, що іноземні інвестиції прийдуть тільки після збіль­шення внутрішніх.