Тема 7. Ринок міжнародних інвестицій План.

1. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути

2. Типи іноземних інвестицій

3. Особливості залучення іноземних інвестицій в економіку України

4. Інвестиційна діяльність у вільних економічних і офшорних зонах

Ключові терміни: іноземні інвестиції, кредити, позики, гранти, прямі іноземні інвестиції, портфельні іноземні інвестиції, Група Світового банку, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова кор­порація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), вільна економічна зона, офшорні компанії

Література: 1, 4, 22, 23, 28, 29, 33, 35, 37, 39, 40, 41, 44, 46

1. Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути

За останні роки значно розширюється діяльність міжнародних фінансово-кредитних інституцій, закордонних банків та інших зарубіжних суб'єктів інвестиційної діяльності.

Іноземні інвестиції, умови їх залучення в економіку України відіграють значну роль в її розвитку, забезпеченні позитивних зрушень в інтеграційних проце­сах. При цьому законодавство щодо залучення іноземних інвестицій потребує суттєвого вдосконалення. Більшість законодавчих та нормативних актів повинна бути переглянута, скорочена їх кількість.

Розширення інвестиційної діяльності у вільних економічних та офшорних зонах має призвести до суттєвого розвитку міжнародних відносин за рахунок експортно-імпортних операцій, поліпшити національний торговельний та платіжний баланс.

В умовах глобалізації економіки і фінансів суттєвого значення набуває залучення інвестицій на міжнародних фінансових ринках, які є надзвичайно диверсифікованими і конкурентними для позичальників. Необхідність такого залучен­ня пояснюється тим, що більшість країн мають обмежені внутрішні інвестиційні ресурси.

Існує багато шляхів залучення іноземного капіталу для інвестування економіки країни. Найважливішими з них є:

- кредити, позики та гранти міжнародних фінансових інституцій, країн, державних установ, міжнародних фондів, експортних агентств, банків тощо;

- прямі інвестиції через створення підприємств з іноземним капіталом, у тому числі спільних підприємств;

- портфельні інвестиції шляхом продажу іноземним резидентам і нерезидентам цінних паперів.

Іноземні інституційні інвестори представлені на українському ринку міжна­родними фінансово-кредитними інституціями, фондами, агенціями та банками.

Найбільш впливова міжнародна валютно-кредитна система — це Група Світового банку, що включає Міжнародний ва­лютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), відомий також як Світовий банк.

Міжнародний валютний фонд і Міжнародний банк реконструкції та розвитку — це міждержавні інвестиційні інститути, засновані одночасно в 1944 році у Бреттон-Вудсі (США) представниками 44 націй.

Угода про створення Міжнародного банку реконструкції та розвитку, яка є одночасно і його статутом, набрала чинності у 1945 році. Розпочав свою функціональну діяльність Світовий банк 25 червня 1946 року, і його основним завдан­ням була відбудова Європи. Першу позику Банк надав Франції через рік після свого створення.

Світовий банк є багатосторонньою організацією розвитку, яка покликана спри­яти економічному та соціальному прогресу у країнах, що розвиваються, всебічному покращенню умов життя народів цих країн. Крім позик, Банк також надає дорадчі послуги клієнтам завдяки своєму глобальному досвіду і високому рівню експертних знань та можливостей. Це надає йому право бути каталізатором у справі залучення життєво необхідного приватного капіталу для потреб інвестування і розвитку.

Світовий банк постійно вдосконалює свої послуги, щоб вони максимально задовольняли щораз нові потреби країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки держави-члени МВФ.

Основною роботою Світового банку є ефективне використання ресурсів багатих розвинених країн для підтримки бідних країн, що розвиваються. Протягом своєї історії Банк надав позики загальним обсягом 300 млрд дол. США на фінан­сування 6 тисяч проектів розвитку у більш ніж 140 країнах світу.

Із зростанням обсягу роботи та урізноманітнення і поширення кола завдань виникла необхідність створення філій, які мали задовольняти нові потреби. Разом ці організації становлять Групу Світового банку.

В групу Світового банку, крім МБРР, входять ще Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова кор­порація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС). Сьогодні МБРР часто називають Світовим банком, хоча формально Світовий банк складається з МБРР і МАР.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку є найбільшою філією Групи Світового банку. Сьогодні це універсальна міжнародна організація. Якщо на кінець 1945 р. угоду про його утворення підписали лише 40 країн, то на початок 2000 року до складу МБРР входила вже 181 держава¹⁶²¹. Статутний капітал Банку утворюється шляхом передплати країн-членів на акції вартістю 100 тис. дол. США кожна. Розподіл акцій відбувається за стандартною формулою на підставі розмі­ру квоти країн-членів у МВФ, а підрахунок голосів — відповідно до частки участі країни в акціонерному капіталі.

На дванадцять промислово-розвинених країн припадає понад половину квот, і, відповідно, голосів. Станом на 30 червня 2000 р. найбільшу кількість акцій і голосів мали: США — 16,95% загальної кількості акцій і 16,49% голосів; Японія — 8,12 і 7,91; Німеччина - 4,63 і 4,52; Великобританія - 4,44 і 4,33; Франція - 4,44 і 4,33; Італія - 2,87 і 2,80; Канада - 2,87 і 2,80; Нідерланди - 2,27 і 2,22; Бельгія — 1,85 і 1,82; Швейцарія — 1,70 і 1,67; Австралія — 1,56 і 1,54; Іспанія — 1,51 і 1,49. Зрозуміло, що саме ці країни визначають напрями діяльності Банку, його кредитну політику.

Завдяки економічно-фінансовому потенціалу та ефективності Банку інвестиції в його акції є дуже вигідним вкладенням капіталу. Для того, щоб стати членом Банку, кожна країна повинна сплатити членський внесок.

Надання позичок країнам-учасницям здійснюється за рахунок кредитних кош­тів, що залучаються банком на світових ринках капіталів. Значна частина коштів МБРР надходить також від нерозподіленого прибутку і погашення раніше нада­них позик, що видаються банком на строк від 15 до 20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Усі позики надаються лише під урядові гарантії.

Статутом МБРР визначено обов'язкове цільове використання наданих по­зик — вони повинні йти виключно на виробничі цілі і сприяти економічному зростанню країн-позичальниць, тобто об'єктом кредитування повинні бути ре­альні інвестиції.

МБРР надає позики країнам, які спроможні сплатити ринкову відсоткову ставку, прив'язану до ставки ЛІБОР (ставки пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів), а інша філія — Міжнародна асоціація розвитку (МАР) — надає позики найбіднішим країнам на концесійних умовах. МАР створена у 1960 році з метою більш сприятливих умов позики для країн, які не в змозі позичати у МБРР. Фонди МАР формуються шляхом періодичних вкладень за рахунок внесків більш розвинених країн. Частину ре­сурсів МАР одержує у вигляді переказів від МБРР, а також від погашення раніше наданих кредитів МАР. Розпоряджаючись такими ресурсами, МАР пропонує ду­же вигідні умови: як правило, позики видаються на 40 років з відстрочкою погашення на 10 років і є відсотковими. Позичальник сплачує лише невеликі комі­сійні. На частку кредитів Асоціації припадає приблизно 25 % загального обсягу кредитних ресурсів Групи Світового банку.

МАР юридично відокремлена від МБРР і носить характер автономного фонду, а не філії, однак ці організації мають спільний управлінський персонал і єдину адміністративну структуру. У спільному річному звіті постійно вживається термін "Світовий банк", що означає комплекс із двох закладів.

Членський склад МАР — 160 країн. Україна є членом МБРР, але не входить до складу Асоціації.

Представництво Світового банку в Україні почало працювати у 1992 році. Співробітництво України з Банком підтримує програму економічних реформ у країні і виступає важливим елементом зовнішнього фінансування. Сьогодні за даними МБРР є основним кредитором України.

Україні належить 10 908 акцій МБРР, що забезпечує їй 11 158 голосів (0,69% загальної кількості станом на середину 2000 p.).

Кошти Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінан­сування України внаслідок того, що фінансові умови надання позик вигідніші, ніж більшість інших доступних нині джерел запозичення. За класифікацією Сві­тового банку Україна належить до п'ятої категорії країн (менше 756 дол. США ВНП на душу населення). Відсотки за позиками Банку сплачуються за плаваючою ставкою, прив'язаною до ставки ЛІБОР (близько 6,5% річних, враховуючи загальну маржу). Для України термін погашення кредитів становить 20 років з пільговим періодом 5 років.

За весь час співпраці з МБРР за інвестиційними проектами Україна виплати­ла з держбюджету понад 316 млн дол. США. З них 307 млн дол. США — це відсотки за користування кредитами.

Головним завданням Міжнародної фінансової корпорації (МФК), створеної у 1956 році, є сприяння країнам, що розвиваються, у стимулюванні приватного сектора шляхом інвестування або надання позик. Членами МФК можуть бути тільки країни-учасниці МБРР. На відміну від МБРР, який надає позики тільки урядам або під їхню гарантію, корпорація може брати участь у капіталі підприємств і надавати позики без державної гарантії. Відсоткова ставка різниться залежно від країни та проекту, а період сплати позики становить від 3 до 15 років з відстрочкою платежів до 12 років.

Фонди МФК складаються із доходів від акцій, які купують країни-члени МФК, власних позик, зокрема від МБРР, і нерозподіленого прибутку. Майже 20% свого фінансового капіталу МФК позичає у МБРР, а решту — на міжнародних фінансових ринках. Вона має право надавати позики та фінансувати проекти окремих підприємств країн-членів МФК шляхом випуску акцій.

Корпорація активно діє у багатьох секторах, у тому числі на ринках капіталу, енергетики, зв'язку, сільському господарстві, промисловості, нафтохімії, туризмі тощо. Діяльність на ринках капіталу, зокрема, здійснюється через інвестування у банківські і небанківські фінансові інститути та різноманітні фонди, надання кредитних ліній фінансовим посередникам, гарантування випуску цінних паперів. У 1994 році МФК заснувала Загальний трастовий фонд "Стейт Стріт Банк енд Траст Компані / МФК Індекс нових ринків", який розміщує інвестиції на фон­дових ринках різних країн. Ці країни повинні бути внесені у серйозне видання "Зведений інвестиційний індекс МФК" (IFC Investable Composite Index), що був започаткований у 1993 році.

Україна є членом Міжнародної фінансової корпорації з 1993 року. Донедавна діяльність МФК в Україні була зосереджена на технічній підтримці малої приватизації, сертифікатної приватизації та приватизації у сільському госпо­дарстві, а також післяприватизаційній підтримці. МФК вже інвестувала зага­лом 2 млн дол. США шляхом фінансування випуску акцій. Вона визначає при­ватні та приватизовані підприємства для надання їм позики та їх акціонування. Свою діяльність МФК реалізує через своє представництво у Києві і ще у 12 ре­гіонах України.

Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) створене у 1988 році з особливою метою — сприяти інвестуванню акціонерного капіталу і залученню інших прямих інвестицій до країн, що розвиваються, шляхом усунення перепон некомерційного характеру. БАГІ займається страховим забезпечен­ням гарантії інвестицій від політичних ризиків, у тому числі від націоналізації, експропріації, військових дій, громадської непокори, неможливості конвертувати валюту, репатріювати капітал тощо. Агентство проводить семінари із страте­гічних питань, призначені для допомоги країнам-членам у нарощуванні потенціалу в галузі маркетингу, семінари з удосконалення послуг для інвесторів та взаємодії між ними, надається допомога у проведенні заходів із залучення інвестицій. Крім цього, БАГІ надає консультаційну допомогу низці країн у розробці законодав­ства про іноземні інвестиції.

Політика БАГІ базується на наданні інвестицій терміном на 15 років, який може бути подовжений до 20 років; сума поточного фінансування обмежена до 50 млн дол. США. Членами агентства сьогодні є 149 країн, які сплатили передплатний капітал.

Україна приєдналася до Конвенції про заснування БАГІ у вересні 1993 року.

Міжнародний центр врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) є само­стійною міжнародною організацією, заснованою у межах Конвенції з урегулюван­ня інвестиційних суперечок між державами та громадянами інших держав. Станом на 1 жовтня 1999 р. Конвенцію підписали 147 держав і 131 держава ратифікувала її. Україна підписала Конвенцію 3 квітня 1998 p., однак ще не ратифікувала її.

МЦВІС надає консультаційні послуги, проводить дослідження і публікує матеріали законодавства про іноземні інвестиції. Центр прагне розширити при­плив іноземних інвестицій, забезпечуючи умови для врегулювання і арбітражного розгляду спірних питань між урядами та іноземними інвесторами.

Публікації МЦВІС включають юридичний журнал "Огляд МЦВІС — журнал законодавства про іноземні інвестиції", що видається двічі на рік, а також багатотомні збірники "Інвестиційне законодавство країн світу" та "Інвестиційні договори".

Традиційними об'єктами інвестування Групи Світового банку є елементи виробничої і соціальної інфраструктури — авто- і залізничні магістралі, транспорт, зв'язок, енергозбереження тощо, що безпосередньо впливають на приско­рення процесу розвитку економіки.

Сприянням функціонуванню міжнародної валютної системи займається еціалізована міжнародна організація, яка включає більшість держав-членів ООН — Міжнародний валютний фонд (МВФ). Для вирішення цієї мети МВФ ійснює три основні функції:

- визначення і контроль за дотриманням угод у галузі міжнародних валютних відносин;

- надання державам-членам можливостей для дослідження проблем і ведення переговорів;

- надання кредитів країнам, що відчувають труднощі у галузі платіжного балансу.

МВФ запровадив режим міжнародних валютних відносин. Для встановлення Змінного курсу статут МВФ вводив три правила:

- первісне визначення вартості національної валютної одиниці відносно вартості золота;

- єдність обмінних курсів для всіх категорій угод;

- стабільність обмінних курсів (відхилення національної валюти від офіційного паритету допускається на рівні не більше ніж 1%).

У своїй діяльності МВФ використовує кілька механізмів фінансової допо­моги. Звичайне кредитування — це програми stand-by і програми розширеного кредитування — EFF. Пільгове кредитування здійснюється через механізм роз­ширеного фінансування структурної перебудови ESAF, а системні перетворен­ня — через STF. Програма ESAF надається тільки найбіднішим країнам на 15 років з п'ятирічною відстрочкою платежу під 0,5% річних. Компенсаційне і надзвичайне кредитування — CCFF (на 4—5 років за ставкою ЛІБОР +0,25%); додаткове резервне кредитування — SRF (на 1,5 роки під 7,5% річних).

МБРР та МВФ мають різне призначення, що дає їм можливість робити свій внесок у стабільність світової економіки та забезпечення збалансованого еконо­мічного розвитку усіх країн-учасниць. Банк розширив допомогу через переорієн­тацію з окремих проектів на ширші аспекти економічної реформи. Водночас МВФ вийшов за межі простого коригування платіжних балансів і бере участь у структурних реформах економіки своїх членів.

Особливе місце серед кредитів міжнародних фінансових організацій Україні на підставі міжнародних договорів під гарантію уряду посідають запозичення від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Він створений у 1990 році для фінансової підтримки проектів сприяння країнам Центральної та Східної Європи в їхньому переході до ринку і об'єднує 58 країн з різних регіонів світу, Європейський союз і Європейський інвестиційний банк. Центральний офіс роз­ташований у Лондоні. ЄБРР діє одночасно як діловий, так і інвестиційний банк. Не менше ніж 60% його зобов'язань повинні бути пов'язані з фінансуванням приватного сектора (згідно з мандатом ЄБРР). Маючи найвищий кредитний рей­тинг (ААА), банк може залучати кошти міжнародних ринків капіталу на найвигідніших умовах.

ЄБРР є комерційним банком, тому умови надання кредитів цим банком сут­тєво відрізняються від умов кредитування МВФ і МБРР. Але порівняно з приват­ними комерційними банками, основною перевагою цього Банку є те, що, завдя­ки характеру складу своїх акціонерів він може і готовий брати на себе ризик, беручись при цьому за виконання лише комерційно життєздатних проектів.

Основними формами фінансування ЄБРР є кредити, вкладення в акції та гарантії. Банк надає позики за ринковими ставками (як правило, ЛІБОР) макси­мум на 10 років для підприємств і 15 років — для проектів розвитку інфраструк­тури з додаванням певної маржі у ВКВ, головним чином у доларах США або у евро. У разі придбання паю в акціонерному капіталі, ЄБРР розрахо­вує на одержання відповідного доходу на вкладені кошти, але він завжди має чіткий план їх вилучення. Що стосується гарантій, то вони можуть бути різних типів. Це гарантії від усіх ризиків і часткові гарантії конкретних ризиків, але у всіх випадках кредитний ризик має бути прийнятним, а максимальний ризик повинен бути відомим і піддаватися вимірюванню.

Нині Банк здійснює фінансування комерційних проектів у 26 країнах, що перебувають на різних етапах переходу до ринкової економіки.

Основними напрямами діяльності ЄБРР є:

- надання прямих кредитів та участь у спільному фінансуванні з місцевими банками та інвестиційними фірмами;

- інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного і державного сектора;

- гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та дер­жавними підприємствами;

- полегшення доступу підприємствам до внутрішніх і зовнішніх ринків капіталу шляхом надання гарантій та фінансових консультацій;

- надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для рекон­струкції й розвитку інфраструктури.

ЄБРР розпочав співпрацю з Україною у 1992 році із заснування інвестицій­ного фонду "Україна". На сьогодні цей Банк є одним із найбільших інвесторів в Україні. Увага ЄБРР в Україні зосереджена на таких галузях, як енергетика, аг­рарно-промисловий комплекс, розвиток дрібного і середнього підприємництва, фінансовий сектор, проекти у державному секторі. На частку кредитних ресурсів припадає 84% виділених ресурсів, 16% складають прямі інвестиції.

За підсумками 2000 року частка України у загальному портфелі проектів склала 7%, а портфель українських проектів, затверджених Радою директорів Банку, складався із 36 проектів із загальним обсягом зобов'язань ЄБРР на суму більше EUR 1,6 млрд. 88% цих коштів освоєно приватним сектором і 12% — державним.