- •Міжнародні фінанси
- •2. Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі.
- •3. Формування світових фінансових центрів.
- •Тема 2. Світові валютно-фінансові системи та їх еволюція.
- •2. Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту
- •3. Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи
- •4. Регіональні валютно-фінансові групи
- •4.1. Валютні блоки
- •4.2. Валютні зони
- •4.3. Валютний союз країн єс
- •4.4. Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів
- •4.4.1. Економічні організації системи 00н
- •4.4.2. Міжнародні та регіональні економічні структури
- •4.4.3. Особливості функціонування фінансової системи єс
- •4.5. Міжнародні фінансові інституції
- •4.5.1. Мвф: проблеми створення і діяльності
- •4.5.2. Світовий банк та його складові
- •4.5.3. Регіональні фінансово-кредитні установи
- •Тема 3. Світовий фінансовий ринок і його структура План.
- •Грошовий (валютний ринок)
- •2. Міжнародний валютний ринок
- •3. Міжнародний ринок позичкових капіталів
- •Тема 4. Особливості функціонування міжнародного ринку цінних паперів
- •2. Міжнародний ринок акцій
- •3. Міжнародний ринок облігацій. Євроринок
- •4. Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів
- •Тема 5. Валютні ринки та валютні операції
- •2. Операції на девізних ринках
- •3. Міжнародні розрахункові операції
- •Тема 6. Міжнародний кредитний ринок та технології кредитування
- •2. Міжнародний фінансовий лізинг
- •3. Зовнішній борг та проблеми його обслуговування
- •Тема 7. Ринок міжнародних інвестицій
- •6.L Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути
- •6.2. Типи іноземних інвестицій та їх роль для країни-реципієнта
- •6.3. Особливості залучення іноземних інвестицій в економіку України
- •6.4. Інвестиційна діяльність у вільних економічних і офшорних зонах
- •Тема 8. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин План
- •1. Валютно-фінансова політика держави
- •2. Валютні обмеження та валютні ризики
- •3. Стратегічні напрями вдосконалення системи регулювання міжнародних фінансів
- •4. Основні напрями вдосконалення діяльності міжнародних фінансових інституцій
- •Тема 9. Міжнародні розрахунки та платіжний баланс
- •1. Міжнародні розрахункові операції
- •2. Економічний зміст платіжного балансу
- •3. Структура платіжного балансу
- •II. Підсумкова зміна резервів
- •4. Фактори, які впливають на стан платіжного балансу
- •Тема 10. Фінансові транснаціональні корпорації
- •Тема 11. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
- •Тема 12. Україна у світовому фінансовому ринку
- •1. Україна у світовому фінансовому ринку
- •2. Об'єктивна необхідність інтеграції України в систему міжнародних фінансів
- •3. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями
- •Література
- •1. Основна література
- •2. Додаткова література
- •3. Нормативні матеріли мон і ДонДует ім.М. Туган-Барановського
Тема 11. Заборгованість у системі міжнародних фінансів
Зовнішня заборгованість — це сума фінансових зобов'язань країни іноземним кредиторам, що підлягають погашенню в обумовлені терміни. Найгостріше проблема зовнішньої заборгованості стоїть перед країнами, що розвиваються, і переросла нині в проблему кризи заборгованості.
Криза заборгованості зумовлена, на перший погляд, рухом позикового капіталу, кредитних коштів, що видавалися промислово розвинутими країнами молодим державам. Насправді її причини значно глибші. Вони охоплюють усю систему відносин господарського спілкування між партнерами з приводу руху капіталів, товарів і послуг. Тому за своєю політико-економічною природою криза заборгованості має трактуватися не просто як криза фінансово-кредитних відносин розвинутих країн з молодими державами, а як найбільш узагальнюючий прояв кризи всієї системи світогосподарських відносин між ними. І якщо це так, то і вихід з неї в рамках існуючої системи нерівноправних відносин неможливий. Отже, ситуація потребує докорінної зміни цих відносин, їх перебудови на справедливій демократичній основі, встановлення нового міжнародного економічного порядку.
Загальний обсяг зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються, на кінець 90-х років перевищив 2 трлн. дол. США. Проте тягар заборгованості визначається навіть не стільки абсолютним обсягом боргу, скільки сумою платежів по його погашенню, їх відношенням до валового національного продукту і експорту.
Погіршення умов кредитування молодих держав останнім часом супроводжувалося більш швидкими темпами збільшення виплат з обслуговування боргу, особливо відсотків, ніж зростання самого боргу. Саме ця обставина в поєднанні із різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанням масштабів нееквівалентності в обміні та посиленням протекціоністських дій ТНК не дала змоги країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. Проблема зовнішнього боргу переросла в кризу заборгованості.
У деяких країнах, що розвиваються, платежі з боргу навіть перевищують експортні надходження. Тягар платежів з боргу настільки значний, що не лише стримує економічний розвиток молодих держав, а й практично не дає змоги підтримувати навіть той злиденний рівень споживання в багатьох з них, який було досягнуто в 70-ті роки. Усе це гальмує і навіть паралізує економічний прогрес країн, що розвиваються, блокує підвищення життєвого рівня населення, відкидаючи його нерідко на багато років і навіть десятиріччя назад.
Країни, що розвиваються, економічно не спроможні сплатити величезні борги і відсотки по них. Вони опинилися у своєрідній пастці. Водночас ситуація, що склалася, реально загрожує і кредиторам, оскільки може викликати ланцюгову реакцію банкрутств, практичний розвал усієї фінансово-кредитної системи, а тому змушує уряди і керівників міжнародних фінансових кіл здійснювати певні заходи щодо лібералізації фінансово-кредитних відносин із країнами, що розвиваються. Остаточно подолати кризу заборгованості не можна без прийняття глобальних і разом з тим кардинальних політичних рішень, які 6 враховували інтереси молодих держав і не підривали функціонування всесвітнього господарства, всієї системи світогосподарських зв'язків.
Країни з розвинутою ринковою економікою також мають зовнішні борги (а деякі і досить значні), проте у зв'язку з їх відносною економічною стабільністю зовнішня заборгованість не набула тієї гостроти, як для країн, що розвиваються, та держав Східної Європи.
За подібних обставин розвинутим країнам треба було б бити на сполох, однак у жодній з них проблема заборгованості не стояла і не стоїть на першому плані, оскільки державний борг, якщо він за своїми розмірами не виходить за прийняті параметри макроекономіки, не є чимось загрозливим. Крім того, у високорозвинутих країнах, як правило, більшому чи меншому державному боргу протистоїть більший чи менший борг інших країн-дебіторів.
У такому разі, коли сприятливі економічні умови, державний борг здатний навіть працювати на державу. Наприкінці XIX ст. у Росії за рахунок випуску та розміщення за кордоном державних облігацій, тобто фактично за рахунок зовнішнього боргу, були засновані численні казенні заводи, збудовані залізниці та інші важливі об'єкти.
Якщо державний борг зростає швидше, ніж росте валовий внутрішній продукт, тоді обслуговування державного боргу може здійснюватися і за рахунок накопичення і споживання, тобто за рахунок зниження життєвого рівня населення. Якщо державний борг зростає в умовах припинення зростання ВВП або його падіння, то наслідки для країни-боржника можуть бути більш негативні. Коли борги накопичуються з року в рік, то це може призвести до поступового сповзання країни в боргову кабалу і навіть поставити питання про майбутню економічну незалежність та втрату політичних позицій у світовому співтоваристві.