констпекты лекций / 3109_Upravl_nnya_malim_b_znesom_pdf_staryy_v_o

81

Суб’єкти підприємницького бізнесу мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без статусу юридичної особи. Відкриття цих підрозділів не потребує реєстрації. Суб’єкт бізнесу тільки сповіщає про це в реєстраційний орган внесенням допоміжної інформації до своєї реєстраційної картки.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, на основі рішення суду, арбітражного суду в разі визнання дій підприємця недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьким документам, а також при здійсненні нестатутної діяльності.

За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності справляється плата (реєстраційний збір), яка становить: для громадян-підприємців – 1,5; для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності справляється потрійний розмір відповідного реєстраційного збору.

Отже, фірма здійснила державну реєстрацію, і її внесено до державного реєстру. Засновникам видано відповідні документи, однак це не привід для відпочинку та розслаблення. Після того, як підприємство набуло статусу юридичної особи, організаційний період ще триває. Зокрема, відбувається остаточне формування органів управління фірми, розробляється та затверджується організаційна структура функціонування підприємства, виготовляються печатка і штампи.

Успіх у здійснені підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією із необхідних умов досягнення високої результативності є знання основ технології заснування власної справи.

Висновки

Питання для самоперевірки

1.Хто такий підприємець, чим він відрізняється від інших суб’єктів господарської діяльності?

2.Перелічите основні функції які виконує підприємець та їх сутність.

3.Назвіть найважливіші риси підприємця.

4.Які права має підприємець в реалізації господарської ініціативи?

5.Перелічите обов’язки підприємців.

6.Яку відповідальність несе підприємець в своїй діяльності?

7.Основні заповіді підприємця.

8.Назвіть ознаки, що відрізняють одну організаційно-правову форму підприємницької діяльності від інших.

9.Назвіть організаційно-правові форми підприємницької діяльності.

10.Назвіть переваги та недоліки одноосібного володіння.

11.Назвіть переваги та недоліки партнерства (товариства).

12.Назвіть переваги та недоліки корпорацій.

13.Назвіть особливості організації підприємницької діяльності.

14.Які документи підтверджують статус юридичних осіб, з чого вони складаються?

15.Статутний фонд, особливості його створення.

16.Процедура створення фірми (підприємства).

82

ЛЕКЦІЯ 6

ТЕМА № УМБ-6 ОСОБЛИВОСТІ УТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ МАЛИХ ФОРМ

ГОСПОДАРЮВАННЯ У БУДІВЕЛЬНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

(2 години)

План

6.1.Малі підприємства як необхідна умова розвитку будівельної галузі.

6.2.Специфічні особливості будівельної галузі України, що впливають на організацію будівельного процесу малого підприємства.

6.3.Сфери діяльності та способи утворення малих підприємств будівельної галузі.

Література: [1, 29, 31, 33, 41, 43].

6.1. Малі підприємства як необхідна умова розвитку будівельної галузі

Будівельна галузь є однією з найважливіших галузей народного господарства, від якої залежить ефективність функціонування всієї системи господарювання в країні. Важливість цієї галузі для економіки будь-якої країни можна пояснити наступним чином: капітальне будівництво, напевне, як ніяка інша галузь економіки, створює велику кількість робочих місць і споживає продукцію багатьох галузей народного господарства. Економічний ефект від розвитку цієї галузі полягає у мультиплікаційному ефекті коштів, вкладених у будівництво. Адже з розвитком будівельної галузі будуть розвиватися: виробництво будівельних матеріалів і відповідного обладнання, машинобудівна галузь, металургія і металообробка, нафтохімія, виробництво скла, деревообробна і фарфорофаянсова промисловість, транспорт, енергетика тощо. І, вочевидь, як ніяка інша галузь економіки, будівництво сприяє розвитку підприємств малого бізнесу, особливо того, який спеціалізується на оздоблювальних і ремонтних роботах, на виробництві та встановленні вбудованих меблів і т. ін.

Отже, ріст будівельної галузі неминуче викликає економічний ріст у країні і виникнення необхідних умов для розв’язання багатьох соціальних проблем. Але на сучасному етапі її розвитку говорити про будь-яку конкурентоспроможність цієї галузі не представляється можливим. Якщо на регіональному рівні чітко просліджується тенденція верховенства будівельних організацій центральних районів та великих міст-мільйонерів у зв’язку з їх значними потужностями і інвестиційною привабливістю, то на глобальному рівні будівельна галузь України програє через брак необхідних фінансових та організаційних перетворень.

6.2. Специфічні особливості будівельної галузі України, що впливають на організацію будівельного процесу малого підприємства

Розподіл кількості малих підприємств за видами економічної діяльності відзначається поступовим зменшенням частки підприємств оптової та роздрібної торгівлі з одночасним зростанням питомої ваги сфери операцій з нерухомістю і послуг юридичним особам та будівництва. Тобто, відбувається, хоча і не дуже активно, процес переорієнтації новостворених малих підприємств з торговельної на інші види економічної діяльності. Так, якщо у 2000 році основним видом діяльності 48,7% новостворених малих підприємств була торгівля, то у 2003 році частка таких підприємств зменшилась до 39%. Водночас частка новостворених малих підприємств у сфері операцій з нерухомістю та послуг юридичним особам збільшилась з 17,8% до 23%, у будівництві – з 6,8% до 11%.

За видами економічної діяльності, найбільш матеріалоємними залишаються сільськогосподарські, будівельні та промислові підприємства де більше половини операційних витрат (55,4%, 54,0%, 50,0% відповідно) складають матеріальні витрати.

83

Найменшою є частка матеріальних витрат у підприємств зайнятих фінансовою діяльністю (3,2%) та торгівлею (4,4%), в яких основна частина витрат це вартість товарів та послуг придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки на даному підприємстві – їх питома вага 43,3% та 79,6% відповідно. Понад 20,0% витрат операційної діяльності малих підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найм та надають послуги юридичним особам складають амортизаційні відрахування, в основному за рахунок значних сум амортизації житлового фонду. Найнижча частка амортизаційних витрат у підприємств торгівлі, які в більшості не мають власних основних засобів, а сплачують орендну плату.

Спільним для всіх регіонів є те, що найбільша питома вага малих підприємств в загальній їх кількості по Україні припадає саме на сферу оптової та роздрібної торгівлі. Серед інших видів діяльності в кожному регіоні в залежності від його специфіки переважають різні сфери: промисловість, операції з нерухомістю, будівництво, колективні та громадські послуги, сільське господарство тощо. Так, найбільша питома вага малих підприємств, що працюють в промисловості, - в м. Києві – 12,6%, в Донецькій області – 9,0%, в Харківській – 7,6%, у Львівській – 6,9%, у Дніпропетровській – 5,4%.

Будівництвом приватні підприємства найбільше займаються у м. Києві – 15%, в

Донецькій області – 10,4%, у Харківській – 5,5%, а в АР Крим – 5,3%.

Оптова та роздрібна торгівля: м. Київ – 14,1%, Донецька область – 11,9%, Дніпропетровська – 7,5%, Харківська – 6,0%, Луганська – 4,3%, АР Крим – 4,2% тощо. Операції з нерухомістю, здавання в найм та послуги користувачам: м. Київ – 22,2%, Донецька обл. – 10,2%, Харківська – 8,5%, Дніпропетровська – 6,3% тощо. Готельний та ресторанний бізнес: Львівська область – 11,5%, АР Крим – 11,3%, Донецька область – 9,2%, м. Київ – 8,7%, Одеська область – 7,1%, Харківська – 5,2% тощо.

В розрізі регіонів види діяльності малих підприємств можна розподілити за місцями. Так, наприклад, у м. Києві на першому місці за рівнем поширення перебувають операції з нерухомістю; на другому – промисловість, на третьому – будівництво, на четвертому – транспорт тощо. В Донецькій області – промисловість, операції з нерухомістю, будівництво, колективні та громадські послуги тощо. В Харківській області на першому місці промисловість, на другому - операції з нерухомістю, на третьому - колективні, громадські та особисті послуги, на четвертому – транспорт. В Дніпропетровській – промисловість та операції з нерухомістю, будівництво, колективні, громадські та особисті послуги, транспортні послуги. У Львівській області - промисловість, операції з нерухомістю, готельний та ресторанний бізнес, транспортні послуги. В Одеській області на першому місці – операції з нерухомістю та промисловість, на другому – будівництво, транспорт та колективні й громадські послуги. Такі види діяльності, як сільське господарство, мисливство та лісове господарство, за загальними обсягами по Україні займають в сукупності п’яте місце після оптової та роздрібної торгівлі, промисловості, операцій з нерухомістю та будівництва. Однак, в регіонах цим видом діяльності малі підприємства займаються майже однаково по кількості суб’єктів господарювання. Дещо більша кількість малих підприємств, зайнятих у сільському господарстві, в Донецькій області (7,2% або 735 одиниць), Дніпропетровській області (6,0% або 613 одиниць), Кіровоградській (5,4% або 551 одиниць) та Миколаївській (5,2% або 531 одиниць). В інших областях цим видом діяльності зайнято від 140 до 400 одиниць малих підприємств, що складає в середньому від 1,5% до 4,4%.

Нажаль малий і середній бізнес в Україні не можна назвати драйвером економіки. До МСБ зараховують більш ніж 90% підприємств/компаній, зареєстрованих в Україні, але реальний внесок цих підприємств у ВВП – близько 11% (дані дослідження УкрСиббанку 2005 р.).

У 2005 році доходи малих підприємств становили лише 5,5% усіх доходів вітчизняної економіки, підрахував Держкомстат. У Європі цей показник вищий у рази: у Данії, наприклад, суб’єкти малого бізнесу щороку створюють 80% національного

84

продукту, в Італії – 60%, а середній внесок таких підприємств у ВНП по всій Західній Європі – 63-67%. Попри зростання доходів українського малого бізнесу, його частка у ВВП неухильно знижується, починаючи з 2000 року.

Відстає Україна і за кількістю компаній – представників сектору МСБ. У 2005 році на 1000 осіб населення України припадало 11 малих і середніх підприємств, у країнах Центральної та Східної Європи – 34 підприємства.

Чи не єдина перевага України перед розвиненими країнами з погляду розвитку малого бізнесу – безліч незаповнених ніш. „Промисловий експорт стимулював зростання економіки та доходів, і зараз розвиваються будівництво, торгівля, які залежать від доходів населення, – зазначає економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ганна Чередниченко. – А це саме ті сектори, де може себе проявити малий і середній бізнес. Якщо в Європі та США, щоб розпочати успішний бізнес, потрібно створити щось нове, то в наших умовах можна просто заповнювати зростаючий попит на вже існуючі товари та послуги”.

За даними регіональної програми розвитку малого підприємництва в Донецькій області на 2007-2008 роки станом на 1 січня 2006 року в області зареєстровано 26004 малих підприємства, що обумовлює по цьому показнику друге місце по Україні після міста Києва (8,8% від загальної кількості малих підприємств України). Незначне зменшення кількості малих підприємств у порівнянні з попереднім роком (на 0,1 %) відбулося за рахунок укрупнення стабільно працюючих з них, які перейшли до розряду середніх. Реалізовували продукцію, виконували роботи та надавали послуги 69,2% від їх загальної кількості. На 10 тис. осіб наявного населення області припадає 56 малих підприємств.

Питома вага кількості підприємств малого бізнесу в загальній кількості підприємств області становить 86,7%.

Кількість суб’єктів підприємництва – фізичних осіб зросла на 5,3% і склала 146,2 тис. осіб.

Вструктурі малих підприємств за видами економічної діяльності поступово зменшується кількість малих підприємств, зайнятих оптовою та роздрібною торгівлею. У порівнянні з 2003 роком у 2005 році частка цих підприємств зменшилася на 3,6%.

ВДонецькій області використовуються сучасні форми ведення бізнесу, зокрема, інноваційні кластерні об’єднання. Прикладом такого об’єднання є кластер в місті Слов’янськ, в якому виробництвом керамічної продукції займається біля 500 підприємців

–фізичних осіб та 31 мале підприємство, є інституціональні структури, працює завод з виробництва керамічної суміші.

ТОВ «ВО ТК «Донбас» зв’язав в єдину кластерну систему виробників бавовняної пряжі – бавовняних тканин – швейних виробів, а також організації, які здійснюють реалізацію готової продукції.

Триває реформування житлово-комунального господарства - на теперішній час в цій сфері діє 47 малих підприємств, якими обслуговується майже 15 % житлового фонду місцевих рад. Розпочато впровадження економічно обґрунтованих тарифів на житловокомунальні послуги.

85

Набуває подальшого розвитку сектор будівництва, частка якого збільшилася з 8,8 % до 9,7 %. За останні два роки суб’єктами господарювання було отримано більше 1 тисячі ліцензій на здійснення будівельної діяльності.

За період з січня по червень 2007 року було освоєно (використано) інвестицій в основний капітал 64 401 7841 тис. грн., з яких 197 477 тис. грн. – прийшлось на будівництво, що складає 3,1% від загального обсягу інвестицій.

6.3. Сфери діяльності та способи утворення малих підприємств будівельної галузі (порядок ліцензування будівельної діяльності)

Відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (п.30 ст.9) будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) підлягає ліцензуванню.

Ліцензування будівельної діяльності здійснюють:

1.Держбуд України – для суб’єктів господарської діяльності, які провадять будівельну діяльність на території України, за межами України; а також спільних підприємств і підприємств з іноземними інвестиціями;

2.обласні державні адміністрації – для суб’єктів господарської діяльності, які провадять свою діяльність у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць (областей).

Донецькою облдержадміністрацією функції по ліцензуванню будівельної діяльності покладені на управління містобудування і архітектури облдержадміністрації.

Для отримання ліцензії, суб’єкт господарювання особисто (при пред’явленні паспорта) або через уповноважений їм орган або особу, звертається до органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

До заяви додаються:

копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення в єдиний реєстр підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

завірені в установленому порядку копії документів, які підтверджують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для проведення заявлених до ліцензування видів робіт;

відомості за підписом заявника – суб’єкта господарської діяльності про систему контролю і управління якістю виробництва на підприємстві відповідно до вимог державних будівельних норм і стандартів (ДСТУ ISO 9001-2001).

Суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати свою діяльність відповідно до Ліцензійних умов проведення будівельної діяльності, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 13 вересня 2001 року № 112/182, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 листопаду 2001 за № 939/130.

Ліцензійними умовами встановлені кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги здійснення будівельної діяльності, а також перелік видів робіт, які підлягають ліцензуванню. Невідповідність заявника, згідно з поданими документами, ліцензійним умовам є підставою для відмови у видачі ліцензії.

Відповідно до Закону України „Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” (ст.ст.14, 15) та постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 № 1755 „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” за видачу ліцензії справляється плата в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки

Питання для самоперевірки

86

1.Поясність важливість будівельної галузі для економіки країни.

2.Охарактеризуйте сучасний стан розвитку будівельної галузі.

3.В яких пропорціях відбувається розподіл кількості малих підприємств за видами економічної діяльності на даний час?

4.Підприємства яких галузей господарства є найбільш і найменш матеріалоємними?

5.Охарактеризуйте розвиток малих підприємств по видах діяльності в розрізі регіонів країни.

6.Порівняйте стан розвитку малого бізнесу в Україні з іншими країнами.

7.Наведіть приклад використання сучасних форм ведення бізнесу в Донецькій

області.

8.Відповідно до якого закону ліцензуються підприємства будівельної галузі?

9.Назвіть суб’єктів ліцензування будівельної діяльності.

10.Які документи повинен пред’явити суб’єкт господарювання для отримання

ліцензії?

ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА № УМБ-7 ЦІНОВІ МЕХАНІЗМИ У СФЕРІ МАЛОГО БІЗНЕСУ

(4 години)

План

7.1.Проблеми ціноутворення в малому бізнесі.

7.2.Чинники, що впливають на вибір методу встановлення ціни підприємствами малого бізнесу.

7.3.Характеристика методів ціноутворення, що використовуються у сфері малого

бізнесу.

7.4.Проектування ціни реалізації на основі розрахунку змінних витрат та нормування постійних витрат.

7.5.Особливості ціноутворення у сфері малого бізнесу.

7.6.Методика розробки цінової політики.

Література: [15, 17, 26, 27, 35, 37, 39, 40].

7.1. Проблеми ціноутворення в малому бізнесі

Встановлення певної ціни на товар чи послугу є необхідною умовою для подальшої її реалізації та отримання прибутку в будь-якій сфері діяльності. Дуже важливо встановити ціну на такому рівні, щоб вона не була дуже низькою чи надмірно завищеною. Адже ціни поруч з іншими факторами визначають рентабельність підприємства, його конкурентоспроможність на ринку та фінансову стійкість.

Умалому бізнесі важливість встановлення обґрунтованого рівня цін визначається ще й тим, що підприємець має можливість безпосереднього спілкування з клієнтом, який може висловити своє незадоволення стосовно рівня цін. Надмірно висока ціна загрожує втратою зацікавленості клієнта у придбанні товару чи послуги. Низька ж ціна може викликати сумніви щодо якості запропонованого продукту чи вміння та досвіду підприємця. Таким чином, ціна, яка виставляється на продукт, визначає якість товару чи послуги у свідомості покупця і допомагає визначити рейтинг даного продукту на ринку.

Зрозуміло, чому висока ціна викликає незадоволення, але не завжди зрозуміло, чому таку саму реакцію викликає низька ціна.

Увипадку, коли товар потребує післяпродажного, гарантійного чи іншого обслуговування, а призначена ціна не занадто висока, отриманий підприємцем прибуток виявляється недостатнім для обслуговування клієнта на належному рівні. Результатом

87

такої ситуації може бути незадоволеність товаром, рівнем сервісу та відмова від подальших покупок. Підприємство втрачає покупців, а отже, і можливості збільшення обсягів продажу та отримання прибутку.

Підприємства малого бізнесу мають невелику кількість співробітників, а тому існують деякі особливості ціноутворення для таких суб’єктів господарювання. По-перше, часто мале підприємство не має спеціального відділу, який би займався проблемами економічного аналізу та ціноутворення. Цю роботу доводиться виконувати керівникові (власникові) підприємства, що пов’язано з економією часу на складних математичних розрахунках. По-друге, номенклатура продукції таких підприємств, як правило, невелика, що значно спрощує механізм ціноутворення, але не зменшує його важливість.

7.2. Чинники, що впливають на вибір методу встановлення ціни підприємствами малого бізнесу

Взаємозв’язок понять „ціна” та „прибуток” не викликають сумнівів. Більші ціни дають змогу отримати більше прибутку, низькі ціни цю можливість звужують. З іншої сторони, дешевий товар легше продати і за той самий проміжок часу зробити більший оборот порівняно з дорогими аналогами. Таким чином, важливо встановити взаємозв’язок між ціною продукту та кількістю одиниць його продажу. Тобто йдеться про вибір методики розрахунку ціни. Але перш ніж охарактеризувати сутність різних методик, зупинимося на чинниках, під впливом яких безпосередньо знаходяться підприємства малого бізнесу при виборі методу ціноутворення. Дослідження показали, що існують чинники цінності, витрат, конкуренції, стимулювання збуту, розподілу, громадської думки та обслуговування. Розглянемо їх у зазначеній послідовності.

Чинник цінності є одним з найбільш важливих. Кожен товар володіє споживчою вартістю, тобто здатністю задовольнити потреби споживача. Для узгодження ціни та корисності товару необхідно надати йому більшої цінності шляхом активного використання реклами та відкоригувати ціну так, щоб вона відповідала справжній цінності товару.

Чинник витрат. Загальновідомо, що витрати та прибуток утворюють мінімальну ціну товару. Найлегше розрахувати ціну способом додавання до витрат необхідної норми прибутку. Але чи дасть це гарантію реалізації товару? Тому в практиці підприємницької діяльності досить непоодинокими є випадки банкрутства, оскільки ринок оцінює товари на рівні, нижчому за понесені витрати на виробництво й збут.

Чинник конкуренції суттєво впливає на цінові механізми підприємств малого бізнесу. Можна спровокувати сплеск конкуренції установленням високої ціни чи знищити її мінімальними цінами. Якщо товар потребує особливої технології виробництва, то низькі ціни не привернуть увагу конкурентів, але високі ціни дадуть пряму підказку, чим варто зайнятися.

Чинник стимулювання збуту - в ціну товару включається націнка, яка забезпечує окупність заходів зі стимулювання збуту. При випуску товару на ринок, рекламі необхідно перейти поріг сприйняття, перш ніж споживачі довідаються про товар. Усі кошти, витрачені на стимулювання збуту, мають у подальшому окупитися за рахунок продажу товару.

Чинник розподілу. Розподіл товару значно впливає на його ціну. Чим ближчим є товар до споживача, тим дорожче обходиться підприємству його розподіл. Якщо товар буде надходити до споживача прямо, то кожна угода стає окремою операцією. Гроші, призначені постачальникові, отримує виробник, але його витрати теж збільшуються. Перевага такого методу розподілу полягає у повному контролі над продаж та кон’юнктурою ринку.

Якщо товар продається через роздрібних торговців чи оптовиків, обсяги продажу обчислюються вже не одиницями, а значно більшими партіями, але при цьому ускладнюється контроль над продажем та реакцією ринку на товар.

88

У маркетинговій діяльності розподіл товару є найбільш важливим фактором після самого товару. При покупці товар рідко коли повністю задовольняє вимоги споживачів. Покупець може піти шляхом зменшення своїх вимог щодо якості, ваги, кольору, технічних даних товару залежно від рівня цін. Але навіть якщо у даного продавця ціни найнижчі на ринку, ніяка реклама не зможе компенсувати відсутність потрібного товару у потрібний час в потрібному місці.

Знайти компетентних посередників, які б активно взялись за реалізацію товару, справа вельми дорога. Вони (посередники) забажають отримати оплату за зберігання товару на складах та за подальший його розподіл. Зрозуміло, що витрати на посередників повинні включатись до ціни продукту і не перевищувати аналогічних витрат конкурентів.

Чинник громадської думки пов’язаний з тим, що споживачі мають деяку уяву про рівень цін на товари ринкового кошика. Тому, купуючи товар, вони керуються деякими межами цін та ціновим радіусом, що визначає рівень ціни, до якої споживач психологічно готовий.

Підприємство або повинно не виходити за межі цінового радіуса або виправдати себе доказами того, чому ціна товару не вписується у сформований споживачем ціновий діапазон. Товар може мати перевагу в якості і якщо споживач нормально реагує на таку перевагу, то ціну можна збільшувати. У протилежному випадку треба подумати про додаткову рекламу чи інші способи доказів якості товару.

Чинник обслуговування. Обслуговування бере участь у передпродажному, продажному та післяпродажному етапах угоди. Безумовно, витрати на обслуговування збільшують ціну товару. До них включаються витрати на підготовку технічної бази, доставку товару на місце, навчання персоналу, надання гарантії, права купівлі товару в кредит.

Багато товарів післяпродажного обслуговування не потребують. У той же час велика група товарів повсякденного вжитку потребує передпродажного обслуговування: розміщення у вітрині, демонстрації особливих якостей тощо. Витрати на такий сервіс теж мають відшкодуватись за рахунок ціни.

7.3. Характеристика методів ціноутворення, що використовуються у сфері малого бізнесу

Усі сучасні методи ціноутворення за такою ознакою, як напрямок орієнтації, можна класифікувати на ті, що зорієнтовані на витрати, та прибуток, на можливості ринку та на ціни конкурентів. Тому розрізняють ціноутворення за витратами, ціноутворення за попитом та ціноутворення, засноване на цінах на конкурентну продукцію. Розглянемо докладніше зміст кожної з методик.

Ціноутворення за витратами є найпростішим і сутність його полягає у визначенні націнки на собівартість товару у вигляді прибутку. Тобто ціну можна розписати як суму собівартості та прибутку. Зазначимо, що відпуск товару за межі підприємства має здійснюватись з урахуванням у ціні суми акцизного збору та податку на додану вартість. Відповідно, такий метод не враховує особливостей поточного попиту та конкуренції і не дозволяє вийти на оптимальну ціну. Водночас, ціноутворення, засноване на витратах, є найбільш популярним у практичній діяльності. Така популярність визначається тим, що підприємець у деяких випадках знає більше про свої витрати, ніж про ціноутворення, бо зникає потреба частого коригування ціни залежно від рівня попиту. І якщо цим методом користуються всі підприємства галузі, то цінова конкуренція зводиться до мінімуму.

Варіантом ціноутворення за витратами є розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та визначення цільового прибутку. Теоретичні положення беззбитковості та розрахунок беззбиткового обсягу продажу, критичного рівня постійних витрат, критичної ціни реалізації розглянуто в темі „Управління витратами власної справи”. Зараз зупинимось на деяких економічних аспектах, пов’язаних із використанням зазначеного вище методу.

89

Слід зауважити, що розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та визначення цільового прибутку потребує від підприємця розгляду різних варіантів цін, їх впливу на обсяги збуту, необхідних для подолання рівня беззбитковості та отримання цільового прибутку, а також вірогідності досягнення поставлених цілей при кожній можливій ціні товару. На графіку беззбитковості лінії загальних витрат та загального доходу є прямими. Це свідчить про висунуте в процесі аналізу припущення, що кожна додаткова одиниця продукції буде реалізуватись по одній і тій самій ціні, а кількість проданого товару буде неодмінно зростати. Однак таке припущення не відповідає реальній дійсності стосовно до великого обсягу продажу, хоча незначний обсяг у короткостроковому періоді може бути реалізований без змін у ціні. Тому підприємець повинен сам визначити оптимальний обсяг товару, що може продаватись за однією ціною. Іншим недоліком цього методу з точки зору збитків є той, що досить часто складно отримати детальну інформацію щодо постійних та змінних витрат для окремих виборів, хоча існуючі системи управління витратами власної справи можуть ліквідувати цей недолік.

Зазначимо, що ціноутворення за витратами цілком виправдане для посередницьких підприємств, які купують товари у виробників. У той же час для виробничих підприємств цей метод приховує низку загроз:

1.Якщо підприємство тривалий час використовує ціноутворення, засноване на обліку витрат, то конкуренти легко можуть це помітити та обійти таке підприємство за допомогою диференційованого ціноутворення.

2.Витратний метод, зорієнтований на пропозицію, а не на попит. Загальновідомо, що саме попит на товар створює збут та визначає прибуток. Ігнорування попиту може призвести до повної втрати клієнтів через надмірно високі ціни або втрати прибутку з причини надмірно низьких цін.

Сутність ціноутворення, заснованого на попиті полягає в тому, що підприємець повинен установити таку ціну, яку покупець готовий заплатити за даний товар. На жаль, покупець не схильний до повідомлень щодо негайної готовності відкрити свій гаманець. Тому продавець повинен сам ухопити цей момент.

Для встановлення потрібної ціни треба вивчити рівень цін на аналогічні товари, що реалізуються на ринку, та знайти з урахуванням особливостей товару свій діапазон цін. Відповідно, нижньою межею такого діапазону будуть витрати, верхня межа вкаже на той рівень цін, за якого споживач не відмовиться від товару на користь замінників.

В економічній теорії вплив ціни на обсяг попиту описує закон попиту. При високій ціні обсяг продажу, як правило, не має бажаної динаміки, при низьких цінах може продаватися багато, але прибутки не задовольняють підприємця. Тому дуже важливо встановити закономірність впливу ціни на попит. Наприклад, якщо знизити ціну на 10 %, то попит зміниться рівно на 10 %, більше, ніж на 10 % чи менше ніж на 10 %?

Чутливість попиту до зміни ціни називається еластичністю ціни. Якщо 10 % зниження ціни покаже, що обсяг попиту збільшився на 10 %, то такий попит буде еластичним. У разі збільшення обсягу попиту пропорційно менше до зниження ціни попит буде нееластичним.

Тобто еластичність є число, що показує, на скільки відсотків зміниться одна економічна змінна в результаті збільшення (зменшення) іншої змінної на 1 %. Цінову еластичність попиту характеризує відповідний розрахунковий коефіцієнт, який визначається способом ділення відсотковоїзміни обсягупопитуна відсоткову зміну ціни.

Припустимо, що спочатку було продано тисячу одиниць товару за ціною 5 грн. Потім цінубуло знижено до 4 грн. 25 коп. (на 15 %). При цьомуобсяг продажузріс до 1200одиниць (на 20 %). Звідси можна зробити висновок, що попит є еластичним. Розглянемо приклад із табл. 7.1.

Розрахункове значення коефіцієнта цінової еластичності попиту засвідчило, що попит є нееластичним.

Теоретичніположення еластичностімають надзвичайно велике значення для бізнесу. До попереднього табличного прикладу додамо умови про те, що сумарні постійні витрати підприємства становлять 400 грн., а змінні витрати на одиницю визначені на рівні 4 грн. Розрахуємо прибуток підприємства (табл. 7.2):

Результати розрахунків засвідчили різке зменшення прибутку внаслідок недостатньої реакції споживачів на зниженняціни.

Якщо підприємство тільки розпочинає свою діяльність, то воно може відчути брак інформації про збут товарів для аналізуеластичностіпопиту. При формуванніціновоїполітики особливу увагу слід приділяти чутливості цін, тому що інколи для товару з високоеластичним попитом невеликізміни в цініможуть суттєвовплинути на обсяг продажу.

До ціноутворення за попитом відноситься також метод установлення ціни на основі відчуття цінності товару. В даному випадку основним фактором, відповідно, є не витрати продавця, а відчуття споживача. Для формування у свідомості споживачів уяви про цінність товару підприємець використовує нецінові прийоми впливу. Якщо продавець встановить ціну, вищу за рівень цінності товару, що сформувалась у свідомості споживача, то обсяги збуту будуть нижчі за можливості. Такий метод ціноутворення доцільно використовувати за умовивідсутностіконкуренції, або коли ціни встановлюються натовари елітноїгрупи.

При використанні ціноутворення, заснованого на цінах на конкурентну продукцію,

основним орієнтиром слугують ціни конкурентів. Цей метод потребує ретельного аналізу цін товарних груп конкурентів з урахуванням різниці між даними товарами. Відповідно, нижньою межею цін є витрати, але в подальшому вони не являються орієнтиром. Підприємство може дотримуватися середнього рівня цін, що є гарантією недопущення помилок при ціноутворенні, але водночас не забезпечить великих прибутків і виключить можливість ведення ціновихвійн з конкурентами.

Конкурентне ціноутворення застосовується у випадках боротьби підприємств за підряди в ході торгів. При визначенні ціни підприємство відштовхнеться від очікуваних цінових пропозицій конкурентів. Для завоювання контракту необхідно виставити ціну, нижчу від цін конкурентів, але в межахвитрат.

7.4. Проектування ціни реалізації на основі розрахунку змінних витрат та нормування постійних витрат

В умовах ринкової економіки більшість підприємств використовує вільне ціноутворення, але враховує всі фактори, що можуть вплинути на ціну. Розглянемо метод проектування ціни реалізації на основі розрахунку змінних витрат та нормування постійних