констпекты лекций / 3109_Upravl_nnya_malim_b_znesom_pdf_staryy_v_o

111

рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогосподарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача відповідно землевласник чи землекористувач зобов'язаний здійснити уточнення сум податкових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставки ФСН встановлюються у відсотках до їх грошової оцінки та диференційовані в залежності від призначення земельної ділянки та від статусу території, на якій вони розташовані. Ставки наведено у таблиці 8.3.

Перелік платників податку, на яких поширюється дія цієї статті, затверджується до 15 січня 1999 року на пленарних засіданнях обласних рад за поданням районних державних адміністрацій виходячи з критеріїв, установлених статтею 1 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» та визначених Кабінетом Міністрів України поліських територій.

Платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:

уI кварталі - 10 відсотків;

уII кварталі - 10 відсотків;

уIII кварталі - 50 відсотків;

уIV кварталі - 30 відсотків.

Органи державної податкової служби у районах ведуть облік нарахування і сплати сум фіксованого сільськогосподарського податку за формою і в порядку, затвердженими Державною податковою адміністрацією України.

Контроль за своєчасним і повним надходженням сум фіксованого сільськогосподарського податку здійснюють органи державної податкової служби.

Платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати cум фіксованого сільськогосподарського податку згідно із законодавчими актами України.

За порушення законодавства про ФСН підприємці несуть відповідальність у формі штрафів чи пені. Види порушень та штрафних санкцій наведено у таблиці 8.4.

Таблиця 8.4

Види порушень та штрафних санкцій

Детальна порівняльна характеристика ФСП з іншими альтернативними системами оподаткування із зазначенням їх переваг та недоліків наведено у таблиці8.5.

33

Висновки

Поширеними вадами вітчизняної податкової системи вважаються нестабільність, заплутаність та складність. Але найголовнішим недоліком є те, що існуюча система пригнічує підприємництво.

Аналіз сучасної теорії податкової системи свідчить про те, що оподаткування суб’єктів малого бізнесу в Україні є одним із найважливіших факторів розвитку як суб’єктів підприємницької діяльності, так і держави в цілому.

На існуючому рівні державою були зроблені кроки для стимулювання підприємницької діяльності за допомогою оподаткування шляхом введення чотирьох альтернативних систем оподаткування, а саме:

1.Спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва;

2.Спеціального торгового патенту;

3.Сплати прибуткового податку у фіксованому розмірі з придбанням патенту;

4.Фіксованого сільськогосподарського податку.

Альтернативні системи оподаткування є своєрідним проявом демократизації суспільства. За їх наявності суб'єкти підприємницької діяльності - платники податків - отримують можливість самостійного вибору податкових умов господарювання, тобто мають змогу активно впливати на цей фактор зовнішнього середовища, що суттєво збільшує ступінь їх свободи в прийнятті господарських рішень. Тому можливість застосування альтернативних систем оподаткування на рівні суб'єктів підприємницької діяльності слід розглядати як один із резервів підвищення ефективності їх господарювання.

Об'єктивна необхідність появи альтернативного оподаткування зумовлена, з одного боку, недоліками, які притаманні чинній податковій системі України, її складністю, внутрішніми суперечностями, неузгодженістю основних податкових законів з іншими галузями законодавства та переважно фіскальною спрямованістю, а з іншого - специфікою сучасного етапу розвитку національної економіки, який вимагає першочергового системного стимулювання розвитку малого підприємництва та підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що не може бути вирішено в рамках діючої системи оподаткування. До того ж застосування альтернативних податкових систем сприяє вирішенню ще одного найважливішого завдання соціальної політики - формуванню середнього класу, що є необхідною умовою забезпечення сталості соціальноекономічного розвитку нашої країни.

Питання для самоперевірки

1.Чомусфера малого бізнесупотребує спрощеноїсистемиоподаткування?

2.За яких умов суб'єкт малого підприємництва - юридична особа може перейти на сплатуєдиного податку?

3.За яких умов суб'єкт малого підприємництва - фізична особа може перейти на сплатуєдиного податку?

4.Коли приватний підприємець може працювати на умовах спеціального торгового

патенту?

5.Коли приватний підприємець можепрацювати наумовахфіксованого патенту?

6.За яких умов доходи суб'єктів підприємництва - фізичних осіб оподатковуються за ставкою 15%?

7.За яких умов суб’єкт підприємницької діяльності може стати платником фіксованого сільськогосподарського податку

8.Якіпереваги танедоліки має єдиний податок?

9.Якіпереваги танедоліки має фіксованийпатент?

10.Якіпереваги танедоліки маєспеціальний торговий патент?

11.Якіпереваги танедоліки має фіксованийсільськогосподарський податок?

34

12.Розкрийтепереваги танедоліки загального способу оподаткування?

13.Коли доцільно використовувати оподаткування за фіксованим патентом та єдиним податком?

14.Що такепатент?

15.Яківидидіяльностіпідлягаютьпатентуванню?

16.Який існує порядок внесення плати за патент?

17.Коли підприємець має право на отримання пільгового торговельного патенту?

18.Які існують умови патентування побутовихпослуг?

19.Яку відповідальність несуть підприємці за порушення законодавства про патентування?

20.Які особи можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського

патенту?

21.За яких умов суб’єкт підприємницької діяльності може перейти на сплату

ФСП?

22.Яким чином здійснюється сплата ФСП?

23.Яку відповідальність несуть підприємці за порушення законодавствапро ФСП?

24.Розкрийтепереваги танедоліки ФСП?

ЛЕКЦІЯ 9

ТЕМА № УМБ-9 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

(2 години)

35

План

9.1.Проблеми ефективності розвитку малого бізнесу

9.2.Малий бізнес як визначальний чинник формування середнього класу в Україні

9.3.Соціально-економічні аспекти «тінізації» малого бізнесу

9.4.Організаційно-економічний механізм дерегулювання і підтримки малого бізнесу

вУкраїні

Література: [1, 2, 3].

9.1. Проблеми ефективності розвитку малого бізнесу

Регулювання розвитку підприємницьких структур, ефект система їхньої підтримки має велике значення не лише безпосередньо для самих підприємницьких структур, а й для економіки країни в цілому, оскільки вони забезпечують умови для підвищення життєвого рівня значної верстви населення.

Регулювання й підтримка малого підприємництва з єдиного центру в цілому по країні можливі лише за окремими напрямами. Щодо рівня регіону, зокрема області, а тим більше міста або району, таке регулювання і підтримка не тільки можливі, а й необхідні, реальний ринок може існувати лише на конкретній території. Місцеві органи влади мають вірогідну інформацію про стан попиту й пропозиції на ринку, обсяг виробництва товарів (послуг) і ступені задоволення виробничих та особистих потреб, про перспективи й можливості (ресурси) розвитку тих чи інших підприємницьких структур і відповідних галузей (сфер). Місцеві органи мають певні економічні важелі для регулювання і підтримки підприємницької діяльності. Найдійовіші з них такі:

інвестиції за рахунок місцевих бюджетів;

створення спільних підприємств із залученням бюджетних коштів відповідного регіону та залученням капіталів з інших регіонів;

залучення іноземних інвестицій і формування підприємств з іноземним капіталом, а також на пайовій основі;

здача в оренду, концесію тощо державної власності, майна державних і комунальних підприємств, землі та інших ресурсів на певних умовах;

приватизація майна державних підприємств;

конкурс проектів на розробку й використання землі, її надр та інших ресурсів;

аукціони та конкурси на виконання певних проектів;

державні контракти на виробництво і поставку продукції;

пільгове кредитування з державних кредитних ресурсів;

пільгове оподаткування;

створення спеціальної регіональної фінансової інфраструктури: спеціалізованих банків і мережі їхніх філій, кредитних спілок, інвестиційних фондів та інших фінансових інститутів для здійснення спільних проектів підприємців, їхніх асоціацій або спілок;

забезпечення представництва інтересів підприємницьких структур у місцевих державних адміністраціях і органах місцевого самоврядування.

Рівень становлення та розвитку малих підприємств (як і інших підприємницьких структур) необхідно аналізувати не за абсолютними показниками, які не завжди відображають реальні ситуації, а лише за інтегрованими показниками.

Визначимо деякі з них.

1. Коефіцієнт діючих малих підприємств (КДМП )

Спочатку знаходимо співвідношення кількості діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні - (Пу)

ДМПу

Пу

Ну

де: ДМПу - кількість діючих малих підприємств в Україні в конкретний період; Ну - населення України.

36

Потім таким самим чином розраховуємо кількість діючих малих підприємств кожної області (Пі).

Коефіцієнт діючих малих підприємств кожної області ( КДМПі ) розраховується як відношення кількості діючих малих підприємств на 1000 чоловік населення в Україні (Пу) до екологічного показника по кожній області:

КДМП Пі

іПу

2.Коефіцієнт зайнятості на малих підприємствах:

КЗМП Зі

і Зу

де: Зу - питома вага (частка) населення, зайнятого на малих підприємствах, у кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічний діяльності України;

3і - той самий показник для кожної області.

Розглянемо деякі показники фінансово-економічної діяльності малих підприємств. Можна виділити десятки показників, але всі вони мають як переваги, так і недоліки. Для визначення фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств обчислимо два показники: рівень рентабельності та продуктивність праці.

Розрахуємо рівень рентабельності як співвідношення прибутку до собівартості.

3.Коефіцієнт рівня рентабельності малих підприємств:

КР Рі

іРу

де: Ру - середній рівень рентабельності малих підприємств в Україні; Рі - рівень рентабельності кожної області.

Рівень рентабельності розраховуємо як відношення прибутку (П) до собівартості (Сб) у процентах:

П

Рс Сб 100%

Розглянемо інший показник фінансово-економічної ефективності діяльності малих підприємств - продуктивність праці – як співвідношення балансового прибутку до чисельності працівників (середньоспискової).

Продуктивність праці можна розраховувати і як відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, робіт та послуг до чисельності працівників (середньоспискової).

4. Коефіцієнт продуктивності праці працівників малих підприємств:

КWi Wi

Wy

де: Wу - продуктивність праці працівників малих підприємств в Україні; Wі - продуктивність праці працівників малих підприємств у кожній області.

Продуктивність праці (W) можна розраховувати як відношення балансового прибутку або виручки (валового доходу) від реалізації продукції, робіт та послуг до чисельності працівників малих підприємств.

5.Коефіцієнт заробітної плати працівників малих підприємств:

КЗПi ЗПi

ЗПy

де: ЗПу - середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств в Україні;

ЗПі - середньомісячна заробітна плата працівників малих підприємств кожної області.

37

Такі самі розрахунки з використанням коефіцієнтів діяльності підприємницьких структур можуть здійснюватися на рівні області, району, міста. Усі ці фактори (показники) необхідно враховувати при розробці та реалізації системи регіонального регулювання та здійснення ефективної регіональної політики підтримки суб'єктів підприємницької діяльності.

9.2. Малий бізнес як визначальний чинник формування середнього класу в Україні

Соціально-економічна значущість малого підприємництва визначається масовістю групи дрібних власників - власників малих підприємств та їхніх найманих працівників, - загальна чисельність яких є однією з найбільш суттєвих якісних характеристик будь-якої країни з розвиненою ринковою економікою. Саме ця верства «активного населення» обслуговує основну масу споживачів, виробляючи комплекс товарів і послуг відповідно до швидких змін вимог ринку.

Роль малого підприємництва визначається розв'язанням низки не лише економічних, а й соціальних питань. Зокрема, мале підприємництво є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу. Мале підприємництво створює додаткові робочі місця, забезпечує зниження рівня безробіття та соціальної напруги, сприяє зміні психології суспільства та життєвих орієнтирів значної частин населення. Але найбільш вагоме значення малого підприємництва для України, з соціального погляду, на нашу думку, полягає у сприянні формуванню середнього класу, який є основою соціально-економічних форм, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства.

В умовах стійкого соціально-економічного та політичного розвитку суспільства малі підприємці вирізняються найбільшою прихильністю до принципів демократії, політичної стабільності та економічної свободи. Верства малих власників стає найбільш активною і навіть агресивною при виникненні загрози для власності, що, на відміну від великих та середніх власників, для володарів малих підприємств їхня власність, як правило, є єдиним засобом (джерелом) існування і важливим способом самовираження.

Групи, з яких формується середній клас на Заході, - це самостійні працівники, менеджери (частково вони увійдуть до вищого класу) та експерти. Розвиток до кількісного зростання їх і розглядається як гарантія успіху економічних реформ, стабільності суспільства та демократії.

Формування соціального ринкового господарства в Україні потребує відповідної трансформації щодо формування «середнього, класу». У його структурі значне місце мають посісти верстви, пов'язані з недержавним сектором економіки: дрібні та середні підприємці, працівники приватних підприємств, особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи (громадяни-підприємці), власники тих чи інших приватних об'єктів, цінних паперів тощо. Важливою ознакою середнього класу стає безпосереднє володіння його представниками певною приватною власністю засобами виробництва, житлом, земельними ділянками, позаміськими будинками, фермами тощо.

Одночасно слід мати на увазі, що переважну частину середнього класу, як свідчить світовий досвід, становлять особи найманої праці як у приватній, так і в державній сферах. Забезпечення соціальної бази реформованого суспільства з ринковою економікою має здійснюватися на основі формування середнього класу в межах загального процесу трансформації відносин власності.

У цілому середній клас охоплює найрізноманітніші верстви суспільства: бізнесменів та комерсантів, наукову і технічну інтелігенцію, службовців комерційних структур, частково й державних службовців, працівників культури та мистецтва, кваліфікованих робітників і фермерів. Більша частина з них і є представниками малого підприємництва.

Таким чином, середній клас зосереджує в собі основну частину кваліфікаційного, інтелектуального та культурно-мистецького потенціалу суспільства. Менталітет середнього класу забезпечує соціально-політичну стабільність у суспільстві, діяльність і