6.4. Ефект фінансового важеля

До показників оцінки ефективності використання позикового капіталу належить ефект фінансового важеля (ЕФВ):

, (6.13)

де ЕР — економічна рентабельність інвестованого капіталу до сплати процентів, або коефіцієнт прибутковості — як від- ношення суми прибутку до середньої вартості інвестованого капіталу;

К_оп — коефіцієнт оподаткування — відношення суми податків до суми прибутку;

СП — ставка позикового процента;

ПК — позиковий капітал;

ВК — власний капітал.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збіль­шилася рентабельність власного капіталу (РВК) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає тоді, коли економічна рентабельність капіталу вища за позиковий процент.

Ефект фінансового важеля складається з двох елементів:

1. різниці між коефіцієнтом прибутковості (рентабельності) інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою за кредити ЕР (1 – К_ок) – СП;

2. плеча фінансового важеля, тобто співвідношення ПК : ВК [70, с. 310]. Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли ЕР (1 – К_ок) – СП > 0.

Наприклад, коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу після сплати податку становить 20 %, процентна ставка за кредити дорівнює 15 %. Різниця між вартістю позикового і розміщеного капіталу дає змогу збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно підвищувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ЕР(1 – К_оп) – СП < 0, то створюється негативний ЕФВ, у результаті цього відбувається «проїдання» власного капіталу.

Становище дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при обчисленні оподатковуваного прибутку врахувати фінансові витрати з обслуговування боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка процента за кредити зменшується і дорівнює СП (1 – К_оп). Отже, ефект фінансового важеля може бути розрахований за формулою

(6.14)

Різницю між формулами (6.13) і (6.14) досконало розглянуто Г. Савицькою на відповідних прикладах у підручнику «Анализ хозяйственной деятельности АПК» [70, с 310—316].

В умовах інфляції ЕФВ залежить від таких факторів:

• різниці між ставкою дохідності всього інвестованого капіталу і ставкою позикового процента;

• рівня оподаткування;

• суми боргових зобов’язань;

• темпів інфляції.

На аналізованих підприємствах відсутній позиковий капітал, взятий під проценти. До позикового капіталу в даному випадку ми віднесли лише кредиторську заборгованість. Тому проілю- струємо факторний аналіз ЕФВ таким прикладом із зазначеного вище джерела (с. 315, 316) (табл. 6.14).

Таблиця 6.14

Вихідні дані для факторного аналізу ефекту фінансового важеля

№ з/п	Показник	Минулий період	Звітний період
А	Б	1	2
1	Балансовий прибуток, тис. грн	11 000	15 500
2	Податки на прибутки, тис. грн	2200	2790
3	Рівень оподаткування, коефіцієнт	0,20	0,18
4	Плече фінансового важеля	0,295	0,2658
5	Економічна рентабельність інвестованого капіталу, %	29,33	28,21
6	Середня ставка процента за кредит, %	60	50
7	Темп інфляції, %	50	45
8	Ефект фінансового важеля, %	12,23	10,59

Ефект фінансового важеля за минулий і звітний періоди розраховано за формулою

, (6.15)

де І — темп інфляції.

;

Отже, підприємство на кожну гривню вкладеного капіталу одержало прибуток у розмірі 28,21 коп., а за користування позиченими коштами сплатило по 34,48 коп. (50 : 1,45). А тому отримано від’ємний результат (28,21 – 34,48 = – 5,67). ЕФВ понижується за рахунок податків (у даному разі на 18 %). Крім того, він залежить від плеча фінансового важеля і рівня інфляції.

Вплив факторів на відхилення ЕФВ можна розрахувати за методом ланцюгових підставлянь:

;

;

;

;

Загальне відхилення ЕФВ становить –1,64 % (10,59 – 12,23), у тому числі за рахунок зміни факторів:

рівня економічної рентабельності інвестованого капіталу	– 0,26 % (11,97 – 12,23);
ставки позикового процента	+ 1,57 % (13,54 – 11,97);
індексу інфляції	– 1,75 % (11,79 – 13,54);
рівня оподаткування	– 0,03 % (11,76 – 11,79);
плеча фінансового важеля	– 1,17 % (10,59 – 11,76).

Отже, за певних умов підприємству вигідно використовувати позичені кошти, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу (РВК):

РВК_МН.Р = ЕР_МН.Р(1–К_{ОП МН.Р}) + ЕФВ_МН.Р =

= 29,33 (1 – 0,20) + 12,23 = 35,69 (%);

РВК_ЗВ.Р = ЕР_ЗВ.Р(1–К_{ОП ЗВ.Р}) + ЕФВ_ЗВ.Р =

= 28,21 (1 – 0,18) + 10,59 = 33,72 (%).

Підприємство збільшило свій прибуток за рахунок використання позиченого капіталу на 5101,6 тис. грн:

П = [ЕР – СП/(1 + І)] (1 – К) · ПК/100 + + І · ПК = 5101,6 (тис. грн).

Таким чином, зовнішня заборгованість (позиковий капітал)виступає, з одного боку, джерелом подальшого розвитку діяльнос­ті підприємства, з іншого — є фактором підвищення фінансового ризику. Залучаючи позиковий капітал, господарюючий суб’єкт може швидше досягти поставленої мети. А для зменшення зростаючого у зв’язку із цим фінансового ризику, необхідно робити прогноз щодо економічної рентабельності підприємства, ставки банківського процента та рівня інфляції.

249