Аналіз кредитоспроможності підприємства Розділ 7

7.1. Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінювання

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспіль­ства. Спочатку його поява була явищем випадковим, зумовленим особливими взаємовідносинами між товаровиробниками: коли продавцеві потрібно було продавати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (оскільки свій товар він ще не виготовив або виготовив, але ще не продав). Виникла потреба у переданні продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу — в кредит.

Кредит може бути потрібен функціонуючому товаровиробникові. Але ще більше він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє підприємство, але не має для цього власних коштів. Для отримання кредиту необхідно, щоб той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси й термін «кредит», що походить від латинського слова «credo», що означає «вірю».

З часом кредит став обов’язковим атрибутом господарювання. Без кредиту неможливе нормальне функціонування товарного виробництва.

Серед вчених не існує єдиного погляду щодо визначення суті кредиту. Це пояснюється передусім складністю економічних відносин, що виникають з приводу кредиту. Ми приєднуємося до такого визначення: «Кредит — це економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента» [72].

Між сторонами кредитної угоди виникають певні економічні відносини. У них завжди беруть участь не менш як дві сторони: позичальник — той, хто бере кредит; кредитор — той, хто передає вартість у грошовій або натуральній формі в кредит. Ці сторони виступають суб’єктами кредитної угоди.

Гроші або матеріальні цінності, відносно яких укладається угода, є об’єктом кредиту.

В умовах ринкової економіки об’єктом кредитних відносин переважно є гроші — як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси. Матеріальні блага об’єктом кредиту виступають рідко.

Основним видом кредиту є банківський. Саме банки акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і виступають головною ланкою кредитної системи. Вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово віль­них грошових коштів.

Надаючи кредит, банк має бути впевненим, що борг йому повернуть у повному обсязі та в установлений термін. З цією метою перед тим, як надати кредитні ресурси, здійснюється оцінювання кредитоспроможності позичальника.

У світовій банківській практиці під час вирішення питання про надання кредиту діяльність клієнтів всебічно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери англійських назв яких склали абревіатуру CAMPARI:

C — character — характеристика клієнта, особисті якості;

A — ability — здатність до повернення позики;

M — margin — маржа (дохідність);

P — purpose — мета, на яку будуть витрачені гроші;

A — amount — розмір позики;

R — return — умови погашення позики;

I — insurance — страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід використовується комерційними банками України за оцінювання кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність — це такий фінансовий стан підприєм- ства, який дає змогу отримати кредит і своєчасно його повернути.

Прийняття рішення про кредитування є результатом сприятливої чи несприятливої оцінки кредитоспроможності клієнта.

Думка кредитора про ступінь кредитоспроможності позичальника формується під впливом трьох самостійних аналітичних блоків:

• загальне уявлення про клієнта;

• аналіз фінансового стану клієнта;

• аналіз ефективності кредитованої угоди або інвестиційного проекту.

Розширення самостійності в діяльності господарюючих суб’єк­тів, поява нових форм власності підвищує ризик неповернення кредиту і потребує оцінювання кредитоспроможності за вирішення питання про можливості та умови кредитування.