Розділ 8 Оцінювання виробничо-фінансового лівериджу у фінансовому аналізі

8.1. Сутність лівериджу, його значення та види

Лівериджем у фінансовому аналізі називається оптимізація структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку.

В абсолютному розумінні ліверидж означає невелику силу, важель, з допомогою якого можливо переміщувати досить великі предмети. Щодо економіки, ліверидж — це важель, незначним посиленням якого можливо суттєво змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства. Визначення лівериджу в економічній роботі підприємства можна пов’язати з дією фактор­ної системи, розглядаючи його як певний фактор, невелика зміна якого може привести до суттєвих змін результатних показників.

Розрізняють три види лівериджу:

• виробничий;

• фінансовий;

• виробничо-фінансовий.

Розглянемо сутність кожного з них. З цією метою подамо фактор­ну модель чистого прибутку як різницю між виручкою від реалізації продукції та витратами виробничого і фінансового характеру:

ЧП = ВР – ВВ – ФВ, (8.1)

Де чп — чистий прибуток;

ВВ — витрати виробничого характеру;

ФВ — витрати фінансового характеру.

Розмірами кожного із цих видів витрат можна управляти. В умовах ринкової економіки і за наявності багатьох варіантів отримання позикових коштів за різними процентними ставками для фінансування діяльності підприємства така модель чистого прибутку має велике значення.

Витрати виробничого характеру являють собою повну собівар­тість продукції, тобто витрати на її виробництво та реалізацію. У вітчизняній економіці обчислення собівартості продукції здійснюється шляхом розподілення витрат на прямі та непрямі. Прямі витрати включаються у собівартість продукції безпосередньо, непрямі — розподіляються між окремими видами продукції відповідно до певної бази розподілу.

В економічно розвинених країнах застосовується поділ витрат для обчислення собівартості на умовно-змінні та умовно-постійні. Такий розподіл існує для короткострокового періоду і здійснюється залежно від обсягу виробництва.

Види витрат, які змінюються із зміною обсягу виробництва, називають умовно-змінними, а види витрат, які не змінюються із зміною обсягу виробництва, — умовно-постійними.

Оскільки такий розподіл є деякою мірою умовним, вважаємо за доцільне називати ці витрати не змінними та постійними, а умовно-змінними та умовно-постійними.

Графічно за умови прямої залежності витрат від обсягу вироб­ництва продукції динаміку видів витрат можна зобразити так (рис. 8.1):

Рис. 8.1. Види витрат та їх динаміка

По осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції, а по осі ординат — витрати. Постійні витрати — це горизонтальна пряма, змінні — лінія з нахилом під певним кутом.

До прямих витрат у сільському господарстві відносяться, наприклад, оплата праці робітників, зайнятих безпосередньо на об’єкті виробництва, а також насіння, добрива, корми, нафтопродукти, автотранспорт, задіяний у виробничому процесі, тощо. Постійні витрати — це всі витрати за обслуговування та управління виробництвом. Сумарна величина цих витрат дорівнює пов­ній собівартості.

Але поміж цих видів витрат існує й певне співвідношення. Взаємозв’язок між обсягом виробництва, постійними і змінними витратами та прибутком виражає виробничий ліверидж. Ученими-економістами теоретично доведено і практично підтверджено, що на відхилення валового прибутку можна впливати шляхом зміни структури собівартості продукції та її обсягу. Виробничий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску [33, с. 299].

Для визначення чистого прибутку із виручки крім витрат виробничого характеру віднімаються і витрати фінансового характеру, пов’язані з обслуговуванням боргу. Величина цих витрат залежить від розміру позикових коштів. Вплив фінансових витрат на прибуток відображує фінансовий ліверидж. Це пов’язано із дією плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Отже, фінансовий ліверидж— це взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикового та власного капіталу.

Фінансовий ліверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів, тобто власного і позикового капіталів. Фінансовий ліверидж характеризує взаємозв’язок між чистим прибутком і розміром доходів до сплати податків і процентів за боргами, тобто валовим прибутком.

Виробничо-фінансовий ліверидж визначає взаємозв’язок між виручкою від реалізації продукції, витратами виробничого і фінансового характеру та чистим прибутком, тобто узагальнюючим показником взаємодії всіх трьох факторів, що впливають на результативний показник [33, с. 299].