8.2. Аналіз рівнів виробничого, фінансового та виробничо-фінансового лівериджу

Рівень виробничого лівериджу визначається відношенням тем­пів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягу реалізації у натуральних одиницях:

^, (8.2)

де Л_в — рівень виробничого лівериджу;

П — темп зміни валового прибутку, %;

VРП — темп зміни обсягу реалізації у натуральних одиницях.

Економічний зміст цього відношення полягає в тому, що воно показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва.

Підприємства з високим рівнем технічної оснащеності мають високий рівень цього показника і низький виробничий ризик. Чим вищий рівень умовно-постійних витрат щодо умовно-змін­них, тим вищий рівень виробничого лівериджу. Підприємства, які мають більш високий рівень виробничого лівериджу, є більш ризиковими з позицій виробничого ризику — ризику недоотримання валового прибутку і неможливості покрити витрати вироб­ничого характеру (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Визначення та аналіз рівня виробничого лівериджу

Показник	Підприємство
	№ 1	№ 2
1. Ціна одиниці продукції, грн	3,0	3,0
2. Питомі змінні витрати, грн	2,0	1,2
3. Умовно-постійні витрати, грн	20,0	80,0
4. Обсяг виробництва продукції, шт.:
4.1. 1-й варіант	100	100
4.2. 2-й варіант	120	120
Приріст виробництва, % (ряд. 4.2  ряд. 4.1)  100% – 100 %	20	20
5. Виручка від реалізації, грн:
5.1. 1-й варіант (ряд. 1 × ряд. 4.1)	300	300
5.2. 2-й варіант (ряд. 1 × ряд. 4.2)	360	360
6. Сума витрат (повна собівартість), грн:
6.1. 1-й варіант (ряд. 2 × ряд. 4.1 + ряд. 3)	220	200
6.2. 2-й варіант (ряд. 2 × ряд. 4.2 + ряд. 3)	260	224
7. Прибуток, грн:
7.1. 1-й варіант (ряд. 5.1 – ряд. 6.1)	80	100
7.2. 2-й варіант (ряд. 5.2 – ряд. 6.2)	100	136
Приріст валового прибутку, %	25	36
Рівень виробничого лівериджу	1,25	1,8

Більш високе значення виробничого лівериджу має підприємство № 2, у якого співвідношення між умовно-постійними та умовно-змінними витратами вище.

Кожен процент приросту обсягу продукції за умов заданої структури витрат забезпечує приріст валового прибутку на підприємстві № 2 — 1,8, на підприємстві № 1 — 1,25. Таким чином, за умов спаду виробництва прибуток на підприємстві № 2 практично в 1,5 рази зменшуватиме ліверидж порівняно із підприєм- ством № 1 (1,8  1,25 = 1,44).

Підприємство № 2 має більш високий ступінь виробничого ризику.

Беззбитковий обсяг виробництва і реалізації (мертва точка, точка рівноваги) розраховується діленням суми умовно-постій­них витрат на різницю між ціною виробу і питомими умовно-змінними витратами:

^, (8.3)

де БРП — беззбитковий обсяг виробництва (реалізації) про- дукції;

УПВ — сума умовно-постійних витрат;

Ц — ціна виробу;

ПУЗВ — питома вага умовно-змінних витрат.

Такий обсяг показує, скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати умовно-постійні витрати:

(шт.);

(шт.).

Чим більша величина цього показника, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Результати отриманих розрахунків можна подати графічно. При цьому на осі абсцис відкладаються обсяги виробництва продукції (шт.), по осі ординат — темпи приросту при- бутку (%).

Точка перетину на осі абсцис відповідатиме беззбитковому обсягу реалізації. Чим більший нахил прямої до осі абсцис, тим вищий ступінь виробничого ризику.

Рівень фінансового лівериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку:

, (8.4)

де Л_ф — рівень фінансового лівериджу;

ЧП — зміни чистого прибутку, %.

Економічний зміст цього показника полягає в тому, що він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вищі за темпи приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля (співвідношення позикового і власного капіталу). Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу.

Фінансовий ліверидж, як і виробничий, також пов’язаний з ризиком, але не з виробничим, а з фінансовим. Фінансовий ризик — це ризик, пов’язаний із неможливістю сплати процентів по довгострокових позиках. Чим більший обсяг залучених коштів, тим більше треба сплачувати процентів по них, тим вищий рівень фінансового лівериджу. Це призводить до підвищення фінансового ризику.

Отже, зростання фінансового лівериджу супроводжується підвищенням ступеня фінансового ризику, пов’язаного з недостачею коштів для сплати процентів по позиках.

Розглянемо методику розрахунку і порівняльний аналіз рівня фінансового лівериджу за умов різної структури капіталу (табл. 8.2). При складанні таблиці досліджувалася зміна рентабельності влас­ного капіталу у разі відхилення прибутку на 10 % від базисного його рівня у 2000 грн.

Як видно з розрахунків, на підприємстві № 1, яке фінансується тільки за рахунок власних коштів, рівень фінансового лівериджу дорівнює одиниці, тобто ефект фінансового важеля відсутній. У такому разі говорять, що відсутній фінансовий ліверидж, а зміна чистого прибутку повністю визначається зміною валового прибутку. Як показують дані таблиці, зміна валового прибутку на 10 % викликає таку саму зміну чистого прибутку.

Рівень фінансового лівериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу, при цьому підвищується розмах варіації рен­табельності власного капіталу, чистого прибутку. Це говорить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування за умов високого плеча важеля.