Аналіз оборотності оборотного капіталу

№ з/п	Вид оборотного капіталу	Тривалість обороту, дн.			Відхилення (+, –)
					загальне (гр. 3 – гр. 1)	У тому числі за рахунок факторів
		2000 р.	Умовний	2001 р.
						середніх залишків (гр. 2 – гр. 1)	обсягу реалізації (гр. 3 – гр .2)
А	Б	1	2	3	4	5	6
1.	Запаси	92	156	121	+29	+64	–35
2.	Дебіторська заборгованість та інші оборотні активи	104	124	96	–8	+20	–28
3.	Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції	60	66	51	–9	+6	–15
4.	Усього оборотних коштів	256	346	268	+12	+90	–78

Як видно з наведених у таблиці результатів розрахунків, у звіт­ному році оборотність всього оборотного капіталу і окремих його складових порівняно із минулим роком уповільнилося. Основною причиною такого уповільнення було зростання середніх залишків по всіх видах оборотних засобів. Зростання обсягу реалізації у цілому позитивно вплинуло на тривалість обороту, але його темпи були нижчі за темпи збільшення залишків оборотних засобів.

У сільському господарстві виробничий процес відбувається досить тривало. У рослинництві оборотний капітал обертається приблизно за рік. У господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні великої рогатої худоби, тривалість обороту оборотного капіталу триває від 1 до 2 років — залежно від інтенсивності виробництва. У господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні свиней, капітал обертається приблизно за півроку, на птахофермах — за два місяці і т. д.

Шляхами прискорення оборотності капіталу є:

• інтенсифікація виробництва;

• повніше і раціональніше використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів;

• правильна організація роботи з матеріально-технічного забезпечення;

• недопущення створення надлишкових і не потрібних запасів;

• своєчасне відвантаження продукції та оформлення документів;

• вивчення платоспроможності покупців і замовників, своєчасні заходи зі стягування дебіторської заборгованості;

• недопущення відволікання коштів у дебіторську заборгованість;

• скорочення термінів оборотності по всіх фазах кругообігу засобів.

Тривалість обороту загального капіталу залежить від його органічної будови — співвідношення основного та оборотного капіталу. Чим більшою є частка основного капіталу в загальній його величині, тим повільніше він обертається, та навпаки, за умов збільшення питомої ваги оборотних активів прискорюється загаль­на оборотність капіталу.

Загальну тривалість обороту капіталу можна визначити за формулою

, (6.8)

де Т_обз — тривалість обороту загального капіталу,

Т_обо — тривалість обороту оборотного капіталу,

ПВ_ок — питома вага оборотного капіталу в загальній його величині.

Для розрахунку впливу факторів використовуємо спосіб ланцюгових підставлянь:

І розрахунок: ;

ІІ розрахунок: ;

ІІІ розрахунок: .

Загальне відхилення становить:

1138 – 1313 = – 175 (днів),

у тому числі за рахунок зміни:

• питомої ваги оборотного капіталу:

1084 – 1313 = – 229 (днів),

• тривалості оборотного капіталу:

1138 – 1084 = + 54 (дні).

Як бачимо, загальна оборотність капіталу прискорилося на 175 днів. За рахунок збільшення питомої ваги оборотного капіталу тривалість обороту загального капіталу мала зменшитися на 229 днів. Але уповільнення оборотності поточних активів викликало уповільнення оборотності загального капіталу на 54 дні. Сумарний вплив факторів привів до прискорення оборотності загального капіталу на 175 днів.

Загальна оборотність оборотного капіталу являє собою суму часткових показників оборотності окремих видів поточних активів.

Оборотний капітал можна поділити за такими ознаками (рис. 6.13):

1. Залежно від функціональної ролі в процесі виробництва — оборотні фонди та фонди обігу. До оборотних фондів відносять виробничі запаси (сировина, насіння, паливо, корми), незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів. Фонди обігу — це готова продукція, грошові кошти та їх еквіваленти, розрахунки з іншими підприємствами та організаціями.

Такий розподіл необхідний для аналізу часу перебування оборотних коштів у процесі виробництва та обігу.

Рис. 6.13. Класифікація оборотного капіталу

2. Залежно від практики планування, контролю та управління — нормовані оборотні кошти та ненормовані. На підприємствах розробляються норми на виробничі запаси, готову продукцію і т. ін.

3. Залежно від джерел формування оборотного капіталу — власний оборотний капітал і позиковий капітал.

4. Залежно від ліквідності — абсолютно ліквідні засоби, швид­ко реалізовувані оборотні засоби, повільно реалізовувані оборотні засоби.

5. Залежно від ступеня ризику вкладання капітал:

• оборотний капітал із мінімальним ризиком вкладень: грошові кошти, поточні фінансові інвестиції;

• оборотний капітал із малим ризиком вкладень: дебіторська заборгованість, виробничі запаси, залишки готової продукції і товарів;

• оборотний капітал із середнім ризиком вкладень: малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів;

• оборотний капітал із великим ризиком вкладень: сумнівна дебіторська заборгованість, готова продукція і товари, попит на які низький.

2. Залежно від матеріально-речового складу — предмети праці (сировина, матеріали, паливо, корма і т. ін.), готова продукція і товари, грошові кошти і засоби в розрахунках.

Часткові показники обертання, розраховані за виручкою, необхідні для визначення впливу кожної статті поточних активів на зміну загальної тривалості обороту оборотного капіталу. Але у розрахунку часткових показників оборотності замість виручки від реалізації застосовується: по виробничих запасах — товарна продукція за її собівартістю; по залишках готової продукції — відвантажена продукція за її собівартістю; по відвантажених товарах — реалізація за собівартістю.

У процесі аналізу оборотності капіталу обов’язково визначають вплив на величину задіяних в оборот оборотних коштів та на фінансові результати діяльності суми залучених коштів в господарський оборот за рахунок прискорення обертання або вилучення коштів із господарського обороту за рахунок уповільнення оборотності.

Економічний ефект у результаті прискорення обертання виявляється у відносному вивільненні коштів з обороту, а також у збільшенні суми прибутку.

Сума вивільнених коштів з обороту у зв’язку із прискоренням (–ЕЕ) або додатково залучених коштів в оборот (+ЕЕ) при уповіль­ненні обертання визначається добутком одноденного обороту з реалізації на зміну тривалості одного обороту в днях:

. (6.9)

У нашому прикладі ця величина розраховується шляхом множення фактичного одноденного обороту за реалізацією на відхилення тривалості одного обороту в днях у 2001 р. проти 2000 р. (+12), тобто

.

Отже, у результаті уповільнення, оборотності оборотного капіталу порівняно з минулим роком на 12 днів у господарський оборот було залучено коштів на суму 962,4 тис. грн.

Виходячи із формули (6.1), суму прибутку можна подати у вигляді добутку середньої суми капіталу на коефіцієнт його прибут­ковості (рентабельності):

П = К  КП, (6.10)

і використовуючи формулу

КП = Р_р  К_об ,

прибуток можна подати як добуток середньої суми капіталу, рентабельності реалізованої продукції та коефіцієнта оборотності капіталу. Тобто

П = К  Р_р  К_об . (6.11)

Зміна суми прибутку за рахунок зміни коефіцієнта оборотності капіталу розраховується як добуток величини відхилення коефіцієнта оборотності, планового коефіцієнта прибуткової реалізованої продукції та фактичної середньої суми капіталу:

ΔП=ΔК_об  Р_РПЛ  К_Ф, (6.12)

де ΔП — відхилення суми прибутку;

ΔК_об — відхилення величини коефіцієнта оборотності капіталу;

Р_РПЛ — рентабельність реалізованої продукції;

К_Ф — середня фактична величина капіталу.

В агрокомбінаті зміна прибутку за рахунок зміни коефіцієнта оборотності загального капіталу становить:

Отже, у зв’язку із прискоренням оборотності капіталу у звітному році господарство додатково отримало прибутку на 1024 тис. грн.

На оборотність загального капіталу значний вплив мають величина та оборотність оборотного капіталу. У свою чергу на швидкість обороту та ефективність використання оборотних кош­тів впливає система формування оборотних засобів. Надлишок оборот­них активів означає, що частина капіталу не діє й не приносить доходу. Недостача оборотного капіталу (наприклад, добрива, палива, кормів, насіння), яку відчувають практично всі сільськогосподарські підприємства, гальмує перебіг виробничого процесу.

Визначити потреби в оборотному капіталі можливо, використовуючи такі методи:

1. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод — полягає у тому, що потреба розраховується за кілька (3—5) років й усереднюється;

2. Метод прямого розрахунку — використовує норми запасу та одноденний оборот за кожним елементом нормованих оборотних засобів: виробничих запасів, готової продукції. Визначається очікуване незавершене виробництво, очікувана дебіторська забор­гованість, необхідні грошові кошти та цінні папери. Потім розраховується загальна потреба в оборотному капіталі;

3. Коефіцієнтний метод — використовує результати методу прямого розрахунку з коригування їх відповідно до очікуваної динаміки зростання обсягу виробництва. Джерелами формування оборотних коштів є власні, позикові та додатково залучені кошти (кредиторська заборгованість).