8. Принципи і методи калькулювання. Порівняння позамовного і попроцесного методу.

Калькулювання витрат здійснюється на основі ряду принципів, які залежать від виду обліку, характеру і розміру п-ва і тп.До принципів калькулювання затрат можна віднести:1.Калькулювання повних витрат, н-д, лише змінних або прямих витрат. Калькулювання змінних витрат здійснюється у с-мі директ-костинг. 2. Калькулювання можна здійснювати за статтями калькуляції та за елементами затрат.3.Калькулювання передбачає розрахунки з використанням бюджетних коефіцієнтів накладних витрат з метою формування с/сті продукції на поч. періоду.4.Для цілей у/о виробничої компанії використовують систему директ-костинг, а з метою надання зовнішньої звітності – абзоршин костинг (система обліку повних витрат). Крім вказаних систем калькулювання використовують с-му калькулювання на основі д-сті і систему калькулювання нормативних стандартних витрат.5.В у/о використовують процедури, які не дозволяють завищувати фінансовий результат. Н-д, метод списання матеріалів у виробництво FIFO дає найбільший рівень прибутку, тому перевага в у/о надається іншому методу – LIFO, за яким рівень прибутку є найменшим з усіх методів.

Базовими методами калькуляції є:

1.Система обліку повних витрат, яка передбачає попроцесну і позамовну калькуляцію (абзоршин- костинг):

а) позамовний метод калькулювання передбачає три елементи витрат – прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати, загальні виробничі трудові витрати. При замовленні фіксується с/сть і строк виповнення замовлення, після завершення заказу загальна сума витрат ділиться на к-сть виробів в заказі – так отримуємо с/сть одиниці продукції. Цей метод застосовують в основному в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах, таких як судно-, турбо-, авіабудівні та інші виробництва. Кожному замовленню надають окремий номер. Для аналітичного обліку відокремлюють по кожному замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат – непрямі. Непрямі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

б) при попроцесній калькуляції використ 2 ел: прямі матеріальні в-ти і конверсійні в-ти (прямі трудові витрати + ЗВВ, списані на трудовитрати за коеф розподілу накладних витрат, який визначається заздалегідь (бюджетний коеф розподілу накладних витрат)). Попроцесній калькуляції фіксуються витрати за звітний період, наприклад, за місяць. О-стю являється наявність великих об’ємів незавершеного виробництва. Тому виникає завдання розподілу витрат за звітний період між с/стю готової продукції і с/стю незав виробництва. Для визначення с/сті одиниці продукції, використовують поняття умовного об’єму виробництва – к-сть умовних одиниць продукції, які можна виготовити при заданих витратах, ця к-сть вираховується як к-сть початих виробів на % завершеності. На кінець року додаються всі накладні витрати і трудові витрати, а потім накладні витрати пропорційно списуються на прямі трудовитрати.

2. система обліку змінних витрат (директ костинг).

9. Система калькулювання повної с/в – позамовний метод

Система калькул-я повних в-т (обзоршинг-костінг) викор. для розрахунку с/в продукції при складанні зовн. звітності під-ва. Тому вона викор.достатньо часто. Позамовний метод кальк-я повної с/в базується на основітобліку в-т за кожним індивідуальним виробом чи за окремою партією виробів. Об’єктом обліку є окреме замовлення на виготовлення одиничного виробу чи партії чи на виконання певного обсягу послуг чи робіт. Під-во оформляє всі замовлення присвоює їх номера і заводить на кожне замов-я регістр аналітич.обліку – карточку позамовної с/в. Таким чином по кожному замов-ю відкривається стільки регістрів аналіт.обліку скільки викор. прямих матеріалів на дане замов-ня, а токож регістри аналіт.обліку допоміж.матеріалів і готової продукції. Центральним рах-ком по замовленні є рах-нок «Незав.Вир-во», на ньому відобража-ся по всіх замовленнях. Сальдо на даному рах-ку показує з-ти по незавершених замов-ях. К-сть таких рах-ків=к-сті замовлень. Всі аналіт. рах-ки(дані карток позамов. с/в) незав.вир-ва об’єднуються одним синтетич.рах-ком. В картці позамов.с/в виділяють 3 етапи (с/в викор.матеріалів; с/в вир-ва продукції; с/в вироб.продукції)по цехах або ділянках.

По закінченні замовлень всі в-ти збираються по цехах в 3 елементи з наступним сумуванням елементу. Далі заг.сума в-т(заг.с/в) ділиться на к-сть виробів в зам-ні і отримуємо с/в одиниці продукції в зам-ні. Може викор-ся розподіл накладних в-т, як по фактичному так і по бюджетному коеф-ту розподілу. Якщо зам-ня надходять регулярно і майже одинакові за видами продукції, то викор. бюджетний коеф-т розподілу ЗВВ. При цьому по Д-ту «НезВ» відображ. 3 елементив-т за звітний період:а)прямі матер.в-ти(осн.матеріали за номенклатурою);б)прямі трудов-ти;в)планово списані і розподілені ЗВВ.

Розподіл накладних в-т здій-я на основі бази розподілу, в якості якої можуть бути відпрац.години або машино-години. Для зручності розподілу ЗВВ вводиться умовний рах-к. В кінці звіт.періоду списані за коеф-том наклдні в-ти можуть не відповідати фактичним наклад. в-там. Якщо виникає необхідність корегування при закритті рак=х-ку планово списаних і факт. ЗВВ, то сума корегування або списується на с/в реалізації або розподіляється між рах-ками «НезВ», «Готова прод.», «С/в реал. товарів». Оскільки для завершеного замовлення аналіт рах-ку «НезВ» відсутній (карточка позамовної с/в змінюється з картотеки), то корегуються ін.аналіт. рах-ки «НезВ».

На прктиці, окрім позамовної і попроцес. Інформації часто викор. нормативний метод калькул-ня(стандарт-костінг). При малому вир-ві викор. позамовного методу кальк-ції можна з норматив. обліком.