25. Облік за центрами відповідальності. Концепція центрів і обліку відповідальності.

Центр відповідальності-сфера(сегмент) діяльності, в межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники дія-ті,які він контролює. У системі управління вищий керівник має контролювати й оцінювати роботу менеджерів нижчого рівня, а вони в свою чергу, повинні здійснювати самоконтроль та інформувати вище керівництво про результати дія-ті. Для здійснення такого контролю та забезпечення підзвітності менеджерів необхідна відповідна система обліку, яка забезпечувала збирання, обробку і передачу інформації про результати дія-ті кожного центру відповідальності(ЦВ). Такою системою обліку є облік за центрами відповідальності.

Облік відповідальності– система обліку, що забезпечує контроль і оцінку дія-ті кожного ЦВ.

Ефективна система обліку за ЦВ ґрунтується на таких принципах:

• менеджери відповідають лише за ту дія-ть,що перебуває під їхнім контролем;

• менеджери беруть участь у визначенні цілей,за якими оцінюватиметься їхня дія-ть;

• менеджери намагаються досягти поставленої перед ними та їхніми підрозділами мети;

• чітка визначеність ролі обліку в системі заохочення працівників;

• звіти про виконання бюджетів складаються регулярно і використовуються практично для оцінки дія-ті ЦВ.

Концепцію центрів та обліку відповідальності вперше було сформульовано Джоном А.Хіггінсом. На поч. 1950-х років вона набула значного поширення у США, а згодом і в інших країнах. Головною метою обліку відповідальності є допомога менеджерам у складанні звітів про виконання бюджетів та оцінюванні результатів дія-ті. Основою обліку є закріплення витрат і доходів за керівниками різних рівнів і систематичний контроль за виконанням ними затверджених бюджетів.

Розрізняють чотири типи ЦВ: -центри витрат;-центри доходу;-центри прибутку;-центри інвестицій.

Центр витрат– ЦВ,керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів й інвестицій в активи центру. Більшість підрозділів під-ва є центрами витрат.

Центр доходу– ЦВ, керівник якого контролює доходи, але не контролює витрати на вир-во продукції або придбання товарів, що реалізуються, та інвестиції в активи центру. Фактично не існує центру доходу в «чистому» вигляді. Доцільніше говорити про центр доходу та обмежених витрат.

Центр прибутку– ЦВ, керівник якого контролює витрати й доходи, але не контролює інвестиції в активи центру. Основним завданням керівника центру прибутку є максимізація прибутку.

Центр інвестицій – ЦВ, керівник якого одночасно контролює витрати, доходи та інвестиції в активи центру.

Інформація про результати дія-ті кожного ЦВ періодично узагальнюється у звіті ЦВ. Звіт ЦВ– це звіт,що містить показники дія-ті, контрольовані персоналом відповідного центру. Використовується керівництвом для планування, контролю та прийняття управлінських рішень.

26. Система калькулювання стандартних витрат. Аналіз відхилень в цій системі.

Стандартні витрати – це витрати необхідні для вир-ва певної продукції. Виділяють три види:

• базисні(довгострокові від 2-5 р., які встановлюються для вивчення динаміки цін і прод.праці)

• теоретичні (витрати в ідеальних умовах)

• поточні (відображають витрати на виготовлення продукції у звітному періоді у визначених умовах дія-ті,тобто на звітний період встановл. реально досягаючі стандарти)

Система калькулювання станд. витрат – це система обліку таких витрат задля:

• контролю витрат; - прийняття рішень щодо цін; - оцінки виконання бюджетів; - усвідомлення витрат; - управління за відхиленнями.

Система калькулювання стандартних витрат охоплює:

1)встановлення станд. витрат; 2)накопичення даних про фактичні витрати; 3)аналіз відхилення та складання звітності; 4)дослідження відхилень; 5)внесення необхідних корективів.

В системі «стандарт-кост» контролюється і аналізується відхилення витрат за елементами згідно П(С)БО №16, а саме: відхилення прямих матер. витрат, прямих витрат на оплату праці, змінних і постійних загальновиробничих витрат (ЗВВ).

У процесі розроблення стандартів на використання матеріалів застосовують відповідні інженерні розрахунки. Для встановлення стандарту накладних витрат використовують заздалегідь встановлені (бюджетні) ставки розподілу накладних витрат і гнучкий бюджет. Затверджені стандарти узагальнюються бухгалтером у картці нормативи: (стандартної) с/в продукції.

Відхилення від стандартів звичайно виявляють наприкінці місяця розрахунковим шляхом і відображають у звітах за центрами відповідальності із зазначенням їх причин виникнення.

При аналізі і контролі розрізняють не контролююче відхилення по об’єму і контролююче відхил. ефективн., яке в свою чергу поділяється на 2 складові:фактор норм і фактор цін.

Зс-Зф = Цс*Vс – Цф*Vф = Цс*Vс – Цс*Vф +Цс*Vф – Цф*Vф = (Vс - Vф)*Цс + (Цс - Цф)* Vф = Фнорм + Фцін

Алгебраїчно відхилення також можна відобразити за допомогою таких формул:

ВІДХИЛЕННЯ ЗА РАХУНОК ЦІН(фактор цін) =(БЮДЖ.ЦІНА ЗА ОД-ЦЮ РЕСУРСІВ - ФАКТ.ЦІНА ЗА ОД-ЦЮ РЕСУРСІВ) *ФАКТ.КІЛ-СТЬ ВИКОРИСТАНИХ РЕСУРСІВ.

ВІДХИЛЕННЯ ЗА РАХ. ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ(фактор норм)=(БЮДЖ.КІЛ-СТЬ ВИКОРИСТАНИХ РЕСУРСІВ – ФАКТ.КІЛ-СТЬ ВИКОРИСТ.РЕСУРСІВ)*БЮДЖ.ЦІНА ЗА ОДИНИЦЮ РЕСУРСІВ.