Конспект лекций

.pdf

Скачиваний:

165

Добавлен:

20.02.2016

Размер:

5.6 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 2021 / 2421 22 23 24 > Следующая >>>

при розробленні технологічного процесу принципа концентрації операцій, який дає змогу значно скоротити час на обробку за рахунок скрочення кількості установок та застосування багато інструментальної обробки.

7.1.8. Вибір технологічних баз та розробка схем базування; Вибір установчих та вимірювальних баз є найбільш відповідальною

задачею при проектуванні технологічних процесів механічної обробки. Від ефективного вибору їх значною мірою залежить продуктивність обробки, точність розмірів та взаємного розташування оброблених поверхонь, конструктивна складність пристроїв, використання економічно ефективних різальних та вимірювальних інструментів.

Вихідними даними для вибору баз служать робоче креслення деталі з заданими технічними вимогами на її виготовлення та точність форми і розмірів заготовки. На вибір баз можуть впливати також і застосування можливих засобів механізації та автоматизації операцій технологічного процесу.

Для обробки заготовки на першій операції в якості баз вибирають необроблені поверхні, які являються чорновими базами. Ці поверхні на деталі як правило повинні бути зв’язані розмірами та технічними умовами на взаємне розташування з поверхнями що підлягають обробленню на першій операції і відповідно можуть служити чистовими базами на наступних операціях. При можливості всі поверхні, які в подальшому будуть використані у якості чистових баз на різних операціях повинні бути оброблені на першій операції з обної установки. Це зменшує похибку взаємного розташування базових поверхонь. Поверхні, які вибрані у якості чорнових баз, повинні бути достатньо розвинутими для зручності установки заготовки у пристроях і якісними з точки зору шорсткості та рівномірності припуску.

При виборі чистових баз необхідно користуватися принципами базування: принцип суміщення баз і принцип незмінності баз. При використання принципу суміщення баз одні і тіж поверхні повинні бути технологічними (установчими та вимірювальними) базами, конструкторськими та складальними базами. Крім

201

того на різних операціях у якості баз повинні бути теж повинні бути одні і тіж поверхні. При можливостях дотримання цих принципів скорочуються похибки при обробленні розмірів і взаємного розташування поверхонь деталі. Якщо неможливо дотриматись цих принципів необхідно здійснювати перерахунок допусків і технологічних розмірів заготовки.

Базування заготовок деталей, які відносяться до різних класів, має свої особливості. Розглянемо деякі приклади призначення технологічних баз при обробленні деталей різного класу.

Базування заготовок деталей які відносяться до класу валів. На основних операціях поверхні валів оброблюються при базуванні заготовок по центровим отворам, які являються допоміжними базами. При обробленні центрових отворів на першій операції здійснюється також обробка торцевих поверхонь, а в якості чорнових баз служать циліндричні поверхні заготовки. Заготовка установлюється у двух самоцентруючих призмах і з базуванням по довжині за допомогою відкидного упору.

Базування заготовок які відносяться до класу корпусних деталей.

Базування заготівель корпусних деталей проводять по трьом типовым схемам: перша - по трьом площинам, що утворюють координатний кут; друга - по одній або двом співісним циліндричним і однією плоскою поверхням; третя - по площині і двом точно обробленим неспівісним отворам.

202

203

Рис. 7.2.

Першу схему застосовують при обробці плоских поверхонь корпусных деталей коробчатого типу (Рис. 7.2, б) При цій схемі використовують прості пристосування, але застосовувати принцип єдності баз при необхідності обробки поверхонь, закритих елементами пристосування, неможливо.

Другу схему (Рис. 7.2, в) застосовують при обробці заготівель корпусних деталей, що мають досить розвинені зовнішні або внутрішні циліндричні

поверхні - деталі фланцевого або трубчастого типу (корпуси відцентрових насосів, арматури, турбобурів і електробурів та інш.). У заготівель корпусів цього типу для базування використовують поверхні одного або двох співісних отворів або фланців і прилеглу до них торцеву поверхню. Ця схема досить проста і забезпечує високу точність установки що досягається при застосуванні самоцентруючих оправок (чи патронів), а також рівномірність припуску при подальшій обробці циліндричних поверхонь, які були використані у якості технологічних баз.

Третю схему (Рис. 7.2,а) базування найширше застосовують у великосерійному і масовому виробництвах, оскільки вона забезпечує можливість використання принципу постійності баз і доцільна в умовах обробки заготовок корпусних деталей на потокових і автоматичних лініях.

204