3. Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.

У радянській (вітчизняною) психології психіка, свідомість расматривается як процес віддзеркалення навколишньої дійсності. Це уявлення засноване на основних положеннях Ленінської теорії віддзеркалення, методологічною основою, що стала, у вивченні психіки в советсткой психології.

Основні положення даної теорії були сформульовані В.И.Лениным в його працях “Філософські зошити” і “Матеріалізм і емпіріокритицизм”. Його позиція є розвитком поглядів діалектичного і історичного матеріалізму К.Маркса і Ф.Энгельса.

К.К.Платонов в своїх працях намагається побудувати важ категоріальний апарат радянської психології через категорію віддзеркалення.

Психічне віддзеркалення характеризується поряд особливостей:

• воно дає можливість правильно відображати навколишню дійсність, причому правильність віддзеркалення підтверджується практикою;

• сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;

• психічне віддзеркалення заглиблюється і удосконалюється;

• забезпечує доцільність поведінки і діяльності;

• заломлюється через індивідуальність людини;

• носить випереджаючий характер.

Функції психіки: віддзеркалення навколишнього світу і регуляція поведінки і діяльності живої істоти в цілях забезпечення його виживання.

Рис. 4.1. Основні функції психіки

Ці функції взаємозв'язані і взаємообумовлені: віддзеркалення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманій в процесі віддзеркалення. "Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним віддзеркаленням об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поведінки". Тісний взаємозв'язок вказаних функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Ці ж функції забезпечують і безперервну взаємодію, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем.

Психічний відбиток світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.

Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.

Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.

Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відбитка не означає, що цей відбиток неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відбиток навколишнього світу.

Отже, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.

Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії.

Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я").