- •Кафедра практичної психології
- •Лекція 1. Історія розвитку психології як науки.
- •Лекція 2. Структура сучасної психологічної науки і практики.
- •Лекція 3. Предмет та науково-дослідні методи загальної психології.
- •Лекція 4. Психічна реальність. Система психічних явищ. Психіка як відображення світу.
- •1. Психічна реальність. Система психічних явищ.
- •2. Класифікація психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні якості особистості.
- •3. Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.
- •4. Порівняння психіки людини і тварин
- •Лекція 5. Розвиток психіки в філогенезі.
- •Становлення нижчих форм поведінки і психіки
- •Лекція 6.
- •Суть свідомості, по к.К.Платонову
- •Атрибути свідомості, по к.К.Платонову
- •4. Форми свідомості, по к.К.Платонову
- •Лекція 7. Поведінка
- •2. Основні поняття – поведінка, вчинок, потреби
- •Лекція 8. Діяльність та її види.
- •2. Види і розвиток людської діяльності
- •Лекція 9. Спілкування.
- •1. Поняття і види спілкування
- •2. Роль спілкування в психічному розвитку людини
- •3. Техніка і прийоми спілкування
- •4 . Розвиток спілкування
- •Лекція 10. Особистість, індивід, індивідуальність.
- •Лекція 11. Основні теорії особистості в сучасної психології.
- •1. Історія досліджень особистості
- •2. Сучасні теорії особистості
- •Стадії розвитку особистості по е.Еріксону
- •Лекція 12. Психологічна структура особистості.
- •1. Суть поняття особистість.
- •2. Структура особистості
- •4. Загальні якості особистості по к.К.Платонову
- •Лекція 13. Потреби та мотиви особистості.
- •1. Поняття потреб. Основні види потреб.
- •2. Поняття мотиву.
- •3. Ієрархія мотивів.
- •4. Мотив і мотивація
- •Лекція 14. Темперамент. Характер. Здібності.
- •1. Поняття про темперамент
- •2. Поняття про характер
- •3. Поняття про здібності
- •Лекція 15. Спеціфіка пізнавальної активності та структура пізнавальної сфері людини.
- •1 . Підходи до визначення поняття активності особистості
- •2. Активність і діяльність, співвідношення понять
- •3. Структура пізнавальної сфери людини
- •Лекція 16. Історія дослідження пізнавальної активності людини.
- •Лекція 17. Сучасні психологічні концепції про пізнання та пізнавальної сфери людини.
- •1 . Концепція Дж. Брунера
- •2. Концепція ж. Піаже
- •3. Концепція розвитку а. Валлона
- •4. Теорії розвитку пізнавальних здібностей л.С. Виготського
- •Лекція 18. Відчуття
- •Лекція 19. Сприйняття
- •1. Поняття про сприйняття
- •Лекція 20. Увага
- •1. Поняття про увагу
- •Лекція 21.
- •1. Поняття про пам'ять
- •Лекція 22. Уява
- •Фізіологічне підґрунтя уяви. Уява й органічні процеси.
- •Лекція 23. Мислення
- •1. Поняття про мислення. Соціальна природа мислення.
- •Лекція 24. Мовлення
- •Види і форми мови.
- •2. Види і форми мови.
- •3. Мовлення.
- •4. Мова та її функції
- •Функції емоцій. Структура емоційної сфери людини.
- •3. Структура емоційної сфери людини. Вищі почуття.
- •Лекція 26. Основні теорії емоцій.
- •2. Фізіологічні механізми емоційних реакцій.
- •Лекція 27. Емоційні стани особистості та види емоційних реакцій.
- •1. Поняття стану людини
- •2. Вираження емоцій і почуттів
- •3. Форми переживання емоцій і почуттів
- •Лекція 28.
- •Лекція 29. Воля як процес.
- •1. Поняття про волю
- •2. Аналіз складної вольової дії
- •Лекція 30. Теорії волі.
- •1. Погляди на теорію волі відчізнянних психологів.
- •2. Теорії волі
- •Лекція 31. Вольові якості особистості
4 . Розвиток спілкування
Спілкування живих істот у фило- і онтогенезі розвивається. Цей розвиток охоплює всі основні сторони процесу: зміст, цілі і засоби. Розвиток філогенезу спілкування пов'язаний із зміною його змісту і виявляється в наступних аспектах:
1. Збагачення змісту спілкування новою інформацією, що передається від однієї істоти до іншого. Спочатку — це зведення про біологічні, внутрішні стани організму; потім — інформація про життєво значущі властивості зовнішнього середовища. Услід за цим в зміст спілкування входить інформація когнітивного характеру, що виражає собою об'єктивні, не залежні від наявних потреб живої істоти знання про світ, представлені у вигляді понять. Останнє відбувається вже на рівні людини, а перші два етапи еволюційний розвиток спілкування проходить ще на рівні тварин. Приблизно цим же шляхом йде розвиток спілкування в онтогенезі людини, досягаючи третього ступеня вже до дошкільного віку.
2. Збагачення цілей пов'язане із зміною і розвитком потреб організмів, що спілкуються: чим різноманітніше і вище ці потреби, тим більш диференцовано і здійснено цільовий аспект спілкування.
Розвиток засобів спілкування у фило- і онтогенезі йде по декількох напрямах. По-перше, це виділення спеціальних органів, що є засобом комунікації, наприклад рук. По-друге, розвиток експресивних форм рухів (жестів, міміки, пантомимики). По-третє, винахід і використання знакових систем як засобів кодування і передачі інформації. По-четверте, розвиток і вдосконалення технічних засобів зберігання, перетворення і передачі інформації, використовуваній в спілкуванні людьми (друк, радіо, телебачення, телефон, телефакс, магнітний, лазерний і інші способи технічного запису і т.п.).
Розвиток спілкування у тварин природним чином включено в біологічний еволюційний процес, тоді як зміна змісту, цілей і засобів людського спілкування має історичний характер.
Тваринні на ранніх ступенях еволюції практично не спілкуються один з одним, за винятком випадків продовження роду. Стадний спосіб життя, що припускає внутрішньовидове спілкування, з'являється у комах, риб, розвивається у птахів і ссавців, досягає досконалості у мавп. Тварини в стаді обмінюються один з одним біологічно значущою інформацією, охороняють, підтримують життя один одного. Між ними, наприклад в стаді мавп, складаються досить складні, ієрархічно влаштовані взаємини: виділяється ватажок, йому підкоряються інші, спостерігається певна ієрархія статусів.
Спочатку спілкування серед тварин відбувається на основі обміну біохімічною інформацією (пригадаємо, що у всіх тварин особливо розвинений нюховий мозок). Потім до неї підключається слухова і зорова інформація. У антропоїдів з'являється мова жестів, міміки і пантоміміки, що нагадує той, який в невербальному спілкуванні використовують люди. Ще біля середини минулого століття Ч.Дарвін показав, що лицьові експресивні виразні рухи у людиноподібних мавп дуже нагадують аналогічні емоційні вирази, що зустрічаються у людей.
Людська дитина виявляє здібність до емоційного спілкування з людьми вже на третьому місяці життя (комплекс пожвавлення), а до однорічного віку його експресія стає настільки багатою, що дозволяє досить швидко засвоювати вербальну мову спілкування, користуватися звуковою мовою.
Основні етапи, які проходить онтогенетичний розвиток спілкування у людини аж до вступу до школи, можна представити і описати таким чином:
1. Вік від народження до 2—3 місяців. Біологічне за змістом, контактне спілкування, що служить засобом задоволення органічних потреб дитини. Основний засіб спілкування — примітивна міміка і елементарна жестикуляція.
2. Вік від 2—3 місяців до 8—10 місяців. Початковий етап пізнавального спілкування, пов'язаний з початком функціонування основних органів чуття і появою потреби в нових враженнях.
3. Вік від 8—10 місяців приблизно до 1,5 року. Виникнення координированного, вербально-невербального спілкування, обслуговуючого когнітивні потреби. Перехід до використання мови як засоби спілкування.
4. Вік від 1,5 року до 3 років. Поява ділового і ігрового спілкування, пов'язаного з виникненням наочної діяльності і гри. Початковий етап розділення ділового і особового спілкування.
5. Вік від 3 до 6—7 років. Становлення довільності у виборі і використанні різноманітних природних, даних від природи або благоприобретенных засобів спілкування. Розвиток сюжетно-ролевого спілкування, що породжується включенням в сюжетно-ролеві ігри.
Зі вступом до школи отримує прискорення інтелектуальне і особове зростання дитини. Заглиблюється і стає різноманітнішим зміст спілкування, диференціюються його цілі, удосконалюються засоби. Відбувається вербалізація і інтелектуалізація спілкування, чітко розрізняються і відносно незалежно один від одного розвиваються ділове і особове спілкування.
У міру розвитку мови з'являється можливість різноманітити зміст передаваємої і сприйманої в процесі спілкування інформації, а при прогресі навчання — користуватися різними засобами спілкування. В результаті збагачується інструментальна сторона спілкування.
Подальший розвиток спілкування можна представити як поступове накопичення людиною культури спілкування на основі рефлексії, зворотного зв'язку і саморегуляції. Психологічно високорозвинута людина відрізняється від менш розвиненого не тільки вираженою потребою в спілкуванні з різноманітними людьми, але також багатим змістом, множинністю цілей і широким вибором засобів спілкування.