Тема 1. ВСТУП ДО МІКРОЕКОНОМІКИ

План семінарського заняття

I.Макрота мікроекономіка як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки.

1.Проблема обмеженості ресурсів та необхідності вибору.

2.Зміст, співвідношення та генезис термінів: “політична економія”, “економічна теорія”, “теоретична економіка”, “економіка” та ін.

3.Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів.

4.Раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин.

ІI. Методологія мікроекономіки.

1.Граничний аналіз.

2.Моделювання: графічне, аналітичне, табличне.

3.Оптимізація і визначення рівноваги.

4.Нормативна і позитивна мікроекономіка. IІІ. Мікросистема: поняття та різновиди.

1.Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці.

2.Матриця ринкових форм.

3.Основні ознаки ринків досконалої та недосконалої конкуренції.

4.Характеристика дії мікросистем у різних ринкових ситуаціях.

Сучасна мікроекономіка – наука про прийняття рішень. Вона закладає основу для розуміння підприємницьких рішень та індивідуального вибору. Сама назва свідчить про те, що мікроекономіка детально розглядає економічні взаємовідносини. Мікроскопічна перспектива дозволяє осягнути те, що в іншому випадку було б невидимим. Аналіз багатьох рішень, що приймаються щодня менеджерами, споживачами, робітниками, інвесторами – ключ до розуміння того, як функціонує економіка.

У вступній темі обговорюються цілі і функції економічних операцій, а також методи, які використовуються в економічній теорії для дослідження причинно-наслідкових зв’язків між такими економічними показниками, як ціни й обсяги товарів, що реалізуються та купуються.

Після оволодіння поняттями, ідеями та їхнім застосуванням, що містяться в даній темі, Ви зможете пояснити, що таке обмеженість ресурсів і чому вона змушує людей робити вибір; зрозумієте мету, функції ринків; як ціни впливають на рішення, прийняті при розподілі обмежених ресурсів; зможете пояснити, яким чином стимули до здійснення економічних операцій залежать від прав власності та витрат обігу; зрозумієте мету економічної теорії й основні елементи економічної моделі і багато чого іншого.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

17

Основні поняття і категорії

Економічна теорія пройшла декілька стадій у своєму розвитку, на кожній з яких її предмет трактувався особливим чином.

Економія – наука про ведення домашнього господарства як елемент виховання гідних громадян, на відміну від хрематистики – мистецтва робити гроші (у сфері оптової торгівлі і лихварства).

Політична економія – фундаментальна економічна наука, що вивчає методологічні і теоретичні проблеми виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.

У різних школах економічної думки існували такі визначення предмета політичної економії:

·меркантилізм – наука про види діяльності, які пов’язані з обміном

іторгівлею між людьми (і країнами);

·класична політекономія – наука про багатство;

·марксистська політекономія – наука про виробничі відносини між людьми, що формуються в процесі виробництва, розподілу, обміну

іспоживання життєвих благ на різних етапах розвитку суспільства;

·маржиналізм – економічна наука про діяльність людей щодо задоволення своїх потреб шляхом використання обмежених виробничих ресурсів;

·нова історична школа – наука про повсякденне ділове життя і діяльність людей у різні епохи й у різних країнах.

Економікс, економіка – наука про використання людьми рідкісних або обмежених виробничих ресурсів (земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, інформація) для виробництва різних товарів і послуг, їхнього розподілу й обміну між членами суспільства з метою споживання.

До головних напрямків економікса належать:

·кейнсіанство – економічна течія сучасного лібералізму, що обґрунтовує необхідність державного стимулювання ефективного попиту;

·монетаризм – неокласична економічна теорія, що приписує грошовій системі визначальну роль у процесі зміни економічної кон’юнктури;

·нова політична економія (теорія суспільного вибору) – наука, що вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у власних інтересах;

·інституціоналізм – економічна наука про інститути, в межах і за допомогою яких здійснюється кругообіг економічних благ.

Залежно від рівня, на якому ведеться аналіз, економічна теорія поділяється на мікроекономіку та макроекономіку.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

18

Мікроекономіка – розділ економічної науки, що вивчає діяльність окремих економічних агентів (індивідів, домогосподарств, фірм та ін.) і їхню поведінку на галузевих ринках.

Макроекономіка – розділ економічної науки, що вивчає економіку як єдине ціле.

Залежно від цілей пізнавальної діяльності економічна наука поділяється на позитивну і нормативну.

Позитивна економічна наука – пізнання, пояснення і прогнозування економічних явищ і процесів, що відбуваються об’єктивно.

Нормативна економічна наука– з’ясування умов досягнення індивідами, фірмами або суспільством у цілому максимального результату при даних витратах, наука про раціональну (насамперед, у рамках ринкової економіки) поведінку людей і діяльність інститутів.

Метод – вивчення походження, структури і способів застосування всієї сукупності пізнавальних засобів. У найбільш широкому розумінні до методу науки належить логіка і весь розроблений у її рамках науковий апарат.

Формальна логіка – наука, що вивчає думку з погляду її структури, форми; сукупності загальнозначущих форм і засобів думки, необхідних для раціонального пізнання.

Поняття – думка про предмет.

Судження – спосіб з’єднання понять, у результаті якого формулюється думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь про що-небудь.

Умовивід – прийом мислення, у результаті якого з вихідного знання утворюється вивідне знання.

Аналіз – метод, що полягає в поділі цілого на частини. Синтез – метод, що полягає в об’єднанні частин у ціле. Індукція – метод пізнання від часткового до загального. Дедукція – метод пізнання від загального до часткового.

Порівняння – метод, що визначає подібність і відмінності явищ і процесів.

Аналогія – метод, заснований на перенесенні властивостей із відомого об’єкта на невідомий.

Антиномія – протиріччя, в якому теза й антитеза мають однакову силу.

Апорія – твердження, що суперечить практичному досвіду. Проблема – чітко сформульоване питання або комплекс питань,

що виникли у процесі пізнання.

Гіпотеза – метод пізнання, що полягає у висуванні науково обґрунтованого припущення про природу, структуру або закономірності розвитку явищ і процесів.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

19

Доведення – метод знаходження переконливих основ. Діалектична логіка – наука про найбільш загальні закони процесу

пізнання.

Математична логіка – наука, що застосовує математичні методи та досліджує мислення за допомогою відрахувань (формалізованих мов).

Моделі – абстрактні теоретичні конструкції, логічна структура яких визначається як властивостями об’єкта, так і цілями, характером дослідження.

Економічні експерименти – штучна зміна або відтворення економічних явищ з метою їхнього практичного вивчення в найбільш сприятливих умовах.

Потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності.

Економічне благо – засіб задоволення потреб, наявний в обмеженій кількості, на противагу благам неекономічним.

Рідкісність – характеристика економічних благ, що відбиває обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

Ресурси економічні – фактори виробництва – елементи, що необхідні для виробництва економічних благ.

Основними видами ресурсів є:

·праця – доцільна діяльність людини, спрямована на створення економічних благ;

·капітал – створені минулою працею блага, використовувані для виробництва товарів та послуг;

·земля, природні ресурси – природні умови, необхідні для виробництва товарів та послуг;

·підприємництво, підприємницька здібність, управління – здатність раціонально і найбільш ефективно використовувати ресурси для виробництва економічних благ.

До переліку ресурсів часто відносять інформацію – упорядковану систему знань.

Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, за якого досягається максимізація корисності в результаті використання обмежених ресурсів. Раціональність економічного вибору припускає аналіз вигод та витрат.

Альтернативні економічні витрати відбивають цінність най-

кращого з альтернативних варіантів, від якого довелося відмовитися при економічному виборі. Альтернативні витрати часто характеризуються як цінність втрачених можливостей: витрати одного блага, виражені через інше благо, котрим довелося пожертвувати для одержання першого блага.

ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”

20