
- •1.Філософія як форма духовної культури та основа людського світорозуміння
- •2. Єдність філософії та інших форм духовної культури людства
- •3. Філософія як наука. Її виникнення та взаємозв’язок з іншими науками.
- •4.Предмет філософії як науки. Його історичний розвиток.
- •5. Структура філософського знання
- •6.Головне питання філософії та його роль в формуванні філософських течій. Дві сторони основного питання філософії (онтологічне та гносеологічне)
- •7.Матеріалізм та ідеалізм як головні філософські течії. Форми існування матеріалізму та ідеалізму
- •8.Діалектика і метафізика як методи створення філософської картини світу, їх сутність і роль у філософському пізнанні.
- •9.Основні функції філософії в життєдіяльності суспільства і людини
- •10.Філософія Давньої Індії: її основні течії та ідеї
- •11. Філософські течії Давнього Китаю
- •12. «Матеріалістичні» течії у філософії Давньої Греції
- •13. «Ідеалістичні» течії в філософії Давньої Греції
- •14. Людинознавчі напрями у філософії Давньої Греції
- •15.Філософія періоду еллінізму
- •16.Філософія Давнього Риму
- •17.Основні філософські течії доби Середньовіччя
- •18.Сутність філософської суперечки між номіналізмом та реалізмом
- •19.Особливості та основні напрямки філософії доби Відродження
- •20.Антропоцентризм та натурфілософія епохи Відродження
- •21.Раціоналізм як напрямок філософії Нового часу
- •22.Емпіризм як напрямок філософії Нового часу
- •23.Суб’єктивний «ідеалізм» Дж.Берклі та д.Юма
- •24. «Монадологія» г.Лейбница
- •25.Основні філософські ідеї Німецької класичної філософії
- •26.Особливості та основні напрямки некласичної філософії
- •27. «Філософія життя» як напрям сучасної філософії
- •28.Позитивізм: сутність, принципи та основні етапи розвитку
- •29. Фрейдизм та психоаналіз
- •30.Екзистенціалізм як людинознавчий напрям сучасної філософії
- •31.Постмодернізм як сучасний етап розвитку філософії
- •32.Філософські ідеї в культурі Київської Русі та філософська думка 14-16 ст.
- •33.Філософія Києво-Могилянської академії
- •34.Філософська система г.С. Сковороди
- •35.Українська філософія 19-20 ст.
- •36.Категорія буття. Вчення про буття як вихідна основа філософського знання.
- •37.Проблема пошуків субстанції буття. Категорії матерії та духу як основні варіанти з’ясування субстанції буття
- •38. Рух і розвиток як атрибути Всесвіту. Основні форми та типи руху й розвитку
- •39.Простір і час як атрибути Всесвіту. Основні теоретичні погляди на сутність простору й часу
- •40. Людина як предмет філософії. Поняття «людина», «біологічний індивід», «індивідуальність». Поняття сутності людини.
- •41. Проблема походження людини. Поняття антропосоціогенезу. Соціалізація та окультурювання як становлення людини сучасного типу
- •42. Передумови виникнення свідомості
- •43. Свідомість як атрибут людини. Філософське розуміння сутності, структури та функцій свідомості
- •44. Позасвідомі форми регуляції життєдіяльності людини. Безсвідоме, підсвідоме, і над свідоме як складові у структурі позасвідомого
- •45. Мислення як атрибут людини. Сутність мислення. Його основні рівні та форми мислення
- •46. Мова як атрибут людини. Філософське поняття мови. Види мов у природі, техніці, людській діяльності
- •49. Сутність і структура процесу пізнання.
- •50. Чуттєве та раціональне пізнання як основні рівні пізнавальної діяльності людини. Форми чуттєвого та раціонального пізнання.
- •51. Емпіричне та теоретичне як основні історичні ступені процесу пізнання. Основні форми емпіричного та теоретичного пізнання.
- •52. Істина і заблудження як результати пізнання. Розмаїття критеріїв істинності знання.
- •53.Основні форми та методи наукового пізнання.
- •54.Поняття практики. Практика як критерій істини.
- •55. Діалектика – вчення про загальні зв'язки і розвиток. Альтернативні концепції розвитку.
- •56.Основні принципи філософської методології.
- •57. Основні закони діалектики
- •58.Особливості існування системи філософсько-методолгічних категорій.
- •59.Предмет соціальної філософії та історичні особливості її розвитку.
- •60.Системний характер суспільства. Суспільство як складна нелінійна система.
- •61.Основні теоретичні концепції з’ясування сутності суспільства.
- •62. Поняття «суспільне виробництво». Структура суспільного виробництва.
- •64. Матеріальне виробництво в структурі суспільного виробництва.
- •65. Поняття «спосіб матеріального виробництва». Структура способу матеріального виробництва.
- •67.Духовна життєдіяльність суспільства. Структура духовної життєдіяльності суспільства.
- •68.Поняття суспільної свідомісті: рівні та форми.
- •69. Глобальні проблеми сучасності і їхнє філософське осмислення.
16.Філософія Давнього Риму
Пізньоантична філософія (І ст. до н. є. -V-VI ст. н. є.) - період, коли вирішальну роль в античності став відігравати Рим, під вплив якого потрапляє Греція. Римська філософія формується під впливом грецької, особливо елліністичної. У римській філософії виділяються три напрямки: стоїцизм (Сенека, Епіктет, МаркАврелій), скептицизм (Секст Емпірик), епікуреїзм (Тит Лукрецій Кар). У III—V ст. н. є. в римській філософії виникає і розвивається неоплатонізм, визначний представник якого є філософ Плотін. Неоплатонізм значно вплинув не тільки на ранню християнську філософію, але й на всю середньовічну релігійну філософію.
Великий оригінальний філософ пізньої античної традиції - родоначальник римського неоплатонізму Плотін (205-270 pp.) формулює вчення про єдність як про першопочаток усього сущого. Уся сфера буття, що виражається у послідовності: Розум - Душа - Космос, виявляється лише проявом, здійсненням першопочатку, трьома іпостасями: Розум і Душа - втілення єдності у вічності, Космос - у часі. Єдність Плотін називає Благом і порівнює із Сонцем. Йому ж протистоїть темна і позбавлена виду матерія - принцип зла, що провокує перехід вищого в нижче (розум відпадає від єдності, душа - від розуму, а найбільш зухвала частина душі животіє в рослинах). Природно, сфера буття у Плотіна структурована: Розум - це істинно сутнє, первісні сутності, у Розумі думка і предмет думки збігається; сфера істинного буття завжди відкрита для душі, слід лише уміти повернутися до самого себе, пізнати власну природу. Такому світу протистоїть Космос, що є, на відміну від всюдисущого Розуму, у певному місці.
17.Основні філософські течії доби Середньовіччя
Середньовіччя – період зародження феодальних відносин, панування релігійного світогляду (поширення християнських ідей). Формування нової філософії, що спирається на Святе письмо.
Основні риси: геоцентризм (Бог-Творець), креаціонізм (Бог створив світ), провіденціалізм (передбачення всього Богом), ідея духовності (людина і Бог найдосконаліші). Віра-особливий стан людської душі. Семіотика.
Середньовічна європейська філософія - надзвичайно важливий змістовний та тривалий етап в історії філософії, пов’язаний передусім з християнством. Головна відмінність сереньовічного мислення полягає в тому, що рух філософської думки був проникнути проблемами релігії. “Філософія - служниця богослов’я" - такою була поширена думка освічених кіл середньовічної Європи. Більшість учених були представниками духовенства, а монастирі були осередками культури та науки.
Основні проблеми філософії в цей час мали неповторний колорит: Чи створений світ Богом, чи існує одвіку? Яке місце людини в світі та яка роль його в історії крізь спасіння людської душі? Як поєднується свобода волі людини та божественна необхідність? Та інші питання.
Основні течії філософії середньовіччя: апологетика (третє століття, боротьба з античністю, захист церкви від язичницьких релігій-Квінт Тертуліан (віра несумісна з розумом), Юстин Мученик, Оріген (не матеріалістичність бога, динамічність життя на землі). Патристика (вчення отців церкви, філософія допомагає вирішувати проблеми) - Аврелій Августин (зміст життя-прагнення до щастя, шлях богопізнання; розум лише для сприйняття віровчення, боротьба міста божого (справедливі) і міста земного (без віри), есхатологія (перехід історичного часу в божественну вічність-кінець світу)), Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій Нисскій. Схоластика (школи, співвідношення віри і розуму-апологети несумісність, схоласти-рівнозначність, вирішальність розуму) - Пьєр Абеляр, Фома Аквінський (перегляд Аристотеля в дусі католицизму-томізм, теологія, 5 доказів бога). Номіналізм (одиничні поняття, універсалії лише у мові), реалізм (загальні поняття - універсалії, поза свідомістю, незалежно).