14. Поняття і система правовідносин в трудовому праві

Правовідносинам у трудовому праві притаманні ряд загальних ознак, характерних для правовідносин взагалі.

• Правовідносини виникають на основі норм трудового права. Загальні вимоги норм трудового права індивідуалізуються, конкретизуються стосовно фактичної ситуації. Саме через норму права державна воля впливає на волю учасників правовідносин.

• Правовідносини характеризуються наявністю у сторін суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Зміст їх формується під визначальним впливом норм трудового права, в яких у загальній формі є вказівки на суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

• Правовідносини — це завжди двосторонній зв'язок. Норма трудового права, надаючи право (можливість) одній стороні, одночасно покладає обов'язок на іншу, тобто в правовідносинах не може бути уповноваженої особи, коли немає зобов'язаної. Правовідносини у трудовому праві — це суспільний зв'язок визначених правом суб'єктів — уповноваженого і зобов'язаного, якими залежно від конкретних юридичних фактів є працівник, роботодавець, професійна спілка, трудовий колектив або інші суб'єкти трудового права.

• Правовідносини — це такі суспільні відносини, в яких здійснення суб'єктивного права і виконання (дотримання) обов'язку забезпечено можливістю державного правового примусу.

Таким чином, правові відносини у трудовому праві — це суспільні зв'язки у сфері колективно організованої праці, що складаються під впливом норм трудового права, учасники яких виступають у ролі носіїв суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Усі похідні правовідносини трудового права за часом їх виникнення та існування поділяються на ті, що передують трудовим, супутні трудовим та ті, що витікають із трудових правовідносин.

Правовідносини, що передують трудовим виникають і розвиваються до виникнення трудових і припиняються, як правило, у зв'язку із виникненням останніх. До них належать, наприклад, правовідносини з працевлаштування, професійної підготовки кадрів безпосередньо на виробництві.

Супутні правовідносини виникають і розвиваються одночасно з трудовими та є стабілізаторами розвитку трудових правовідносин. До супутніх можна віднести виробничі правовідносини, правовідносини з охорони праці та створення для працівників безпечного і комфортного виробничого середовища, охоронні правовідносини.

Правовідносини, що випливають із трудових правовідносин, як правило, виникають після припинення трудових, є їх позитивним або негативним результатом. До цих правовідносин можна віднести процесуальні правовідносини.

15. Поняття трудових правовідносин. Зміст трудових правовідносин

Трудові правовідносини — це суспільні зв'язки, які виникають між працівником і роботодавцем з приводу реалізації першим своєї здібності до продуктивної праці, врегульовані нормами трудового права, а їх учасники виступають у ролі носіїв суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Трудовому правовідношенню притаманні загальні ознаки правовідношення:

• сторони правовідношення завжди мають суб'єктивні права і несуть юридичні обов'язки;

• правовідношення завжди являє собою двосторонній зв'язок;

• правовідношення є суспільним відношенням, де права та обов'язки сторін забезпечені можливостями державного примусу;

• правовідношення виступає як конкретний правовий зв'язок.

Крім загальних ознак, специфічними ознаками трудового правовідношення є те, що:

• воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором;

• трудове правовідношення є індивідуальним; його суб'єктами є працівник і роботодавець;

• юридичним змістом його є сукупність прав та обов'язків суб'єктів;

• робота за трудовим правовідношенням виконується працівником особисто, і він не вправі передоручити її нікому іншому;

• робота виконується за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою;

• працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку;

• працівник виконує міру праці;

• оплата праці провадиться на підставах, визначених законодавством, локальним регулюванням і договором сторін.

Зміст трудових правовідносин — це своєрідний синтез фактичного, тобто, здатність суб'єктів до вольових актів, до діяльності, та юридичного, тобто норм права. У результаті зміст будь-яких правовідносин набуває подвійного характеру. Розрізняють юридичний і фактичний зміст.

Фактичний зміст правовідносин — це самі дії, в яких реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Фактичний зміст включає тільки один з можливих варіантів реалізації суб'єктивного права або юридичного обов'язку. Основними елементами правовідносин, їх юридичним змістом у правовій науці визнають суб'єктивні права і юридичні обов'язки суб'єктів.

Юридичний зміст трудових правовідносин — це можливість певних дій уповноваженої і необхідність певних дій зобов'язаної особи. Трудові правовідносини є складними, які утворюються цілою системою різнопланових суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.