25. Правовідносини по притягненню до юридичної відповідальності трудової дисципліни і заподіяння шкоди

Галузева належність юридичної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення та суб'єктним складом. Юридична відповідальність за трудовим правом полягає в обов'язку суб'єктів трудових правовідносин відповідати за недотримання трудової дисципліни. Переважно суб'єктом юридичної відповідальності за трудовим правом є працівник. Однак законодавство про працю передбачає підстави та порядок застосування заходів юридичної відповідальності і до роботодавця.

Трудове правопорушення можна визначити як винне протиправне невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків суб'єктами трудових правовідносин.

Об'єктом трудового правопорушення є суспільні відносини, що складають зміст трудової дисципліни як елемента трудових правовідносин.

Об'єктивна сторона трудового правопорушення передбачає неправомірне діяння (протиправну поведінку чи бездіяльність) суб'єкта, шкідливі наслідки, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками, що настали.

Неправомірність діяння виявляється у невиконанні трудових обов'язків, що складають зміст трудової функції працівника та порушенні норм трудового права (наприклад, поява на роботі працівника в нетверезому стані; вчинення працівником прогулу тощо).

Невиконання громадських доручень, моральних, етичних правил поведінки, не пов'язаних з виконанням трудової функції, не може бути підставою застосування юридичної відповідальності.

Будь-які дії працівника, які відповідають законам чи іншим нормативно-правовим актам є правомірними і не можуть кваліфікуватися як трудові правопорушення (наприклад, відмова від переведення на іншу роботу тощо).

Участь у страйку (за винятком незаконного) не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності (ст. 27 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

За загальним правилом порушення трудової дисципліни вважається таким за умови, якщо воно відбулося у робочий час. Потрібно мати на увазі, що для працівників з ненормованим робочим днем час після закінчення роботи теж вважається робочим.

Дисципліна́рна відповіда́льність (на підприємстві) – відповідальність робітників і службовців за порушення трудової дисципліни, яке виражається у накладенні стягнень адміністрацією підприємства чи установи.

Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і у бездіяльності, допускатися як свідомо, так і з необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень відповідають у дисциплінарному порядку і за проступки, які порочать їх як державних службовців або дискредитують органи, в яких вони працюють (керівники, державні службовці — співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці та ін.).

26. Процесуально-трудові правовідносини

Процесуально-правові правовідносини реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов'язків суб'єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-процесуальні та інші процесуальні відносини.

Ще одним видом трудових правовідносин є правовідносини, що виникають з приводу розгляду трудових спорів. Іноді їх називають процесуально-трудовими, хоча більш прийнятною є назва процедурно-трудові правовідносини.

Адже, як зазначається у літературі з цивільно-процесуального права, цивільний процес характеризується найперше стадійністю його розвитку. І таких стадій (етапів), на яких відбувається розгляд цивільної справи, налічується близько семи1.

На відміну від цивільного процесу вирішення трудового спору уповноваженим органом (КТС) не має таких чітко визначених стадій, хоча Кодекс законів про працю України визначає спеціальну процедуру розгляду індивідуальних трудових спорів. Тому у даному випадку можна говорити про про-' цедурно-трудові правовідносини, тобто такі, які виникають під час розгляду трудового спору комісією по трудових спорах.

Між суб\'єктами трудового спору в процесі його вирішення виникають правовідносини процедурно-процесуального характеру. Змістом їх є передбачені законодавством про працю процесуальні (процедурні) права й обов\'язки суб\'єктів цих правовідносин.

Для вирішення трудових спорів застосовуються норми матеріального трудового права. Ці правовідносини мають охоронний характер. При зверненні до відповідного юрисдикційного органу у зв\'язку з трудовим спором виникають процесуальні відносини з кожною стороною трудового спору. Наприклад, між працівником і роботодавцем щодо поновлення працівника на роботу. Можуть виникнути процесуальні правовідносини і з іншими можливими учасниками трудового спору.

1. Поняття праці і її роль у житті суспільства.

2. Основні права людини в сфері праці. Соціально-економічні гарантії права на працю.

3. Місце трудового права в системі галузей права України. Відмінність трудового права від інших галузей права України.

4. Предмет трудового права.

5. Метод трудового права.

6. Функції трудового права.

7. Принципи трудового права. Принцип свободи праці.

8. Система трудового права, її структура.

9. Джерела трудового права, їх класифікація.

10. Загальне та спеціальне законодавство про працю.

11. Питання правового регулювання праці в Конституції України.

12. Локальне регулювання трудових відносин.

13. Значення керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.

14. Поняття і система правовідносин в трудовому праві.

15. Поняття трудових правовідносин. Зміст трудових правовідносин.

16. Відмінність трудових правовідносин від суміжних ( цивільно-правових та адміністративних ) правовідносин.

17. Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

18. Трудовий колектив та профспілки як суб’єкти трудового права.

19. Державні органи як суб’єкти правовідносин.

20. Суб’єкти трудових правовідносин: працівник і роботодавець. Зміст їх правового статусу, основні права і обов’язки суб’єктів.

21. Правовідносини, пов’язані з трудовими, їх види та зміст.

22. Відносини по працевлаштуванню.

23. Правовідносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві.

24. Правовідносини по нагляду і контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства.

25. Правовідносини по притягненню до юридичної відповідальності трудової дисципліни і заподіяння шкоди.

26. Процесуально-трудові правовідносини.

30