23. Правовідносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві

Правовідносини у зв’язку з учнівством передують трудовим відносинам. Підставою виникнення цих правовідносин є учнівський договір, а суб’єктами правовідносин — учень і роботодавець. Зміст правовідносин становить обов’язок роботодавця організувати індивідуальне, бригадне, курсове навчання громадянина нової для нього спеціальності. А обов’язок учня — опанувати теоретичними знаннями, практичними навичками й уміннями з метою опанування спеціальністю в установлені строки, аби в подальшому працювати за спеціальністю в цій організації. Такий договір може бути укладений з працівником, який вже працює у цій організації, або з особою, яка укладає учнівський договір з метою отримання спеціальності.

Варто врахувати, що між правовідносинами у зв’язку з учнівством та за трудовим договором є чимало спільного, хоча за змістом і метою укладання ці договори різні. Учнівські відносини мають учнівську функцію, попри те, що в процесі навчання учні виконують і трудову функцію, набуваючи практичних навичок з майбутньої спеціальності. Трудовим відносинам характерні не тільки трудові функції. Зазвичай відносинам, пов’язаним з учнівством, передують трудові відносини (крім випадків, коли працівник організації уклав учнівський договір).

Під час навчання на учня поширюється законодавство про працю. Учень підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку організації, де навчається.

Відносини, пов'язані з учнівством, припиняються з моменту складання кваліфікаційного іспиту й укладення трудового договору. Відтак правовідносини у зв'язку з учнівством трансформуються у трудові відносини, суб'єктами яких є працівник і роботодавець.

Правовідносини щодо професійної підготовки виникають у зв'язку з необхідністю підвищення кваліфікації (перепідготовки) працівників. Це відносини між працівником і роботодавцем. На відміну од відносин, пов'язаних з учнівством, вони не мають самостійного характеру і є похідними від трудових відносин; вони мають свої терміни.

Підставою для виникнення відносин щодо підвищення кваліфікації є договір, який укладається між працівником і роботодавцем. Такою підставою може бути й умова, досягнута при укладанні трудового договору (контракту), яка породжує права й обов'язки безпосередньо у змісті трудових відносин.

Підвищення кваліфікації може охоплювати різні категорії працівників: керівників, спеціалістів, державних службовців1, бути короткостроковим або тривалим; організаційні форми підвищення кваліфікації залежать від мети навчання, категорії працівників (наприклад, курсове навчання, стажування, вивчення досвіду роботи тощо)2. Чинним трудовим законодавством України встановлені гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації чи перепідготовку (ст. 122 КЗпП). Правовідносини щодо підвищення кваліфікації припиняються з моменту закінчення терміну навчання.

24. Правовідносини по нагляду та контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства

Контроль за додержанням трудового законодавства здійснюється як державними органами, так і громадськими організаціями, уповноваженими трудових колективів. Акти органів контролю мають попереджувальний та рекомендаційний характер і можуть прийматися і за відсутності правопорушення.

Метою нагляду та контролю є:

• попередження порушення трудового законодавства (перевіряється законність та доцільність рішення роботодавця);

• виявлення допущених порушень трудового законодавства;

• поновлення трудових прав працівників.

До державних органів нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю належить Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці), що є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці України і підпорядковується йому.

Держнаглядпраці відповідно до покладених на нього завдань:

• здійснює контроль за додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

• співпрацює з організаціями працівників і роботодавців з метою застосування законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

• забезпечує інформування населення щодо стану додержання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

• подає методичну допомогу роботодавцям, проводить роз’яснювальну та консультаційну роботу з питань, що належать до його компетенції; виконує інші функції.

Для проведення перевірки роботодавцем надається робоче місце з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками, створюються з цією метою інші належні умови. Вказані посадові особи мають право: давати приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкового державного соціального страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов’язковому виконанню з письмовим повідомленням про вжиті заходи у місячний або в інший, зазначений у приписі строк; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, а також розглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із законодавством; вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Громадський контроль за додержанням трудового законодавства (про охорону праці) здійснюють професійні спілки, їхні об’єднання в особі своїх виборних органів і представників, трудові колективи через обраних ними уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, комісії з питань охорони праці підприємства, громадські інспектори праці та пожежні громадські об’єднання.

Основні функції професійних спілок зі здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці такі: контроль за додержанням законодавства про охорону праці; контроль за забезпеченням працівників засобами індивідуального та колективного захисту; контроль за створенням безпечних і нешкідливих умов праці; право вимагати від роботодавця припинення робіт на робочих місцях, у підрозділах, на підприємстві; проведення незалежних експертиз умов праці, об’єктів виробничого призначення; участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві; вносити подання до органів управління та нагляду з питань охорони праці та одержувати відповідь, а також інші відповідно до Закону України «Про охорону праці». У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Трудові колективи через обраних ними уповноважених теж контролюють додержання всіма працівниками нормативних актів про охорону праці на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 160 КЗпП). Напрямки діяльності уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці визначені у ст. 42 Закону України «Про охорону праці».

Громадські інспектори праці проводять перевірки додержання трудового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності в порядку громадського доручення без звільнення від основної роботи і додаткової оплати. Правове становище громадських інспекторів праці визначено Положенням про громадських інспекторів праці. Держнаглядохоронпраці може залучати на громадських засадах позаштатних державних інспекторів із нагляду за охороною праці. Позаштатним інспектором може бути фахівець, який має вищу освіту, стаж роботи у відповідній галузі економіки не менше 3 років та бажання здійснювати нагляд за станом охорони праці на громадських засадах. Основні завдання позаштатного інспектора, його права та обов’язки визначені у Положенні про позаштатного державного інспектора із нагляду за охороною праці. Громадський контроль за додержанням вимог з питань пожежної охорони здійснюють протипожежні об’єднання громадян та добровільна пожежна команда (дружина) у межах їхньої компетенції (ст. 32 Закону України «Про пожежну безпеку»).