2. Основні права людини в сфері праці. Соціально-економічні гарантії права на працю

Кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України), гарантії забезпечення цього права регламентовані ст. 5-1 КЗпП. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб (ст. 43 Конституції).

Свобода праці передбачає об'єднання з іншими працівниками для захисту своїх інтересів: право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів (ст. 36 Конституції); право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ст. 44 Конституції). Свобода праці дозволяє використовувати різні форми юридичного захисту своїх прав (ст. 53 Конституції).

Основні трудові права працівників визначено нормами Конституції України та ст. 2 КЗпП. Юридичні гарантії трудових прав, закріплені у законодавстві про працю. Способи й засоби реалізації і захисту трудових прав, поділяються на загальні і спеціальні. Право на працю передбачає такі можливості громадянина як суб'єкта трудового права: одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру; право на вільний вибір професії, виду занять і роботи, що забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Працівники мають право на відпочинок, право на здорові й безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу за безробіття тощо.

Вказані можливості змісту права працівників забезпечуються конкретними нормами інститутів особливої частини трудового права. Зміст кожного принципу правового регулювання праці включає як основне відповідне трудове право, такі його юридичні гарантії.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Під особливим захистом держави перебуває право на своєчасне одержання винагороди за працю. На конституційному рівні гарантується захист громадян від незаконного звільнення. Конституція України (ст. 44) встановлює також, що ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Важливою гарантією вільної реалізації права на працю виступає заборона примусової праці, тобто такої праці, здійснення якої вимагається від фізичної особи під загрозою будь-якого покарання і для якої особа не запропонувала свої послуги добровільно. Водночас не вважається примусовою працею військова чи альтернативна ( невійськова) служба а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і надзвичайний стан.

Конституція захищає не лише право на працю, а й на відпочинок. Ст. 45 проголошує, що кожен, хто працює має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Законом встановлено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати сорок годин на тиждень, а щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік.