1.4 . Економічно активне та економічно неактивне населення регіону: освітні і статево-вікові характеристики

Населення області становить 1374,2 тис, чол., у тому числі міське населення 769,3 тис. чол. (56%), сільське – 604,9 тис. чол. (44%). Щільність населення (чоловік на 1 км2) – 45,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир – 282,3; Бердичів – 86,2; Коростень – 66,5; Новоград-Волинський – 55,9 тис. чол. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці – 12,8; Коростишеві – 25,9; Малині – 31,9; Овручі – 19,6; Радомишлі – 16,3 тис. чол.

Серед районів найбільшу кількість населення мають: Житомирський – 68,2; Овруцький – 66,9; Новоград-Волинський – 51,8; Малинський – 51,7 тис. чол.; найменша чисельність у районах: Народицькому – 10,9; Брусилівському – 17,9; Лугинському – 20,4 тис. чоловік.

Головне управління статистики в Житомирській області оприлюднило дані обстеження населення віком 15-70 років з питань економічної активності.

Економічна активність населення Житомирської області за 2011 рік

Економічно активне населення тис. осіб у віці 15-70 років	614,9
працездатного віку	546,9
Зайняте населення, тис. осіб
у віці 15-70 років	553,5
працездатного віку	485,5
Безробітне населення, тис. осіб
(за методологією МОП)
у віці 15-70 років	61,4
працездатного віку	61,4
з нього
зареєстроване у державній службі зайнятості	23,2
Рівень економічної активності, у відсотках до населення відповідної вікової групи:
у віці 15-70 років	65,8
працездатного віку	72,0
Рівень зайнятості, у відсотках до населення відповідної вікової групи:
у віці 15-70 років	59,2
працездатного віку	63,9
Рівень безробіття (за методологією МОП), у відсотках до економічно активного населення відповідної вікової групи:
у віці 15-70 років	10,0
працездатного віку	11,2
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку
у відсотках до економічно активного населення працездатного віку	4,2
у відсотках до населення працездатного віку	3,1

Головне управління статистики в Житомирській області оприлюднило дані обстеження населення віком 15-70 років з питань економічної активності. Дані наведено за матеріалами вибіркових обстежень населення з питань економічної активності.

На 1 січня 2011 р. в структурі постійного населення 53,8% становили жінки і 46,2% – чоловіки. Співвідношення статей є одним із найважливіших показників.

Збалансованість статей у межах вікових континґентів – нестійка, така рухливість підпорядкована певній закономірності розподілу. При переході від групи новонароджених, де переважає частка чоловічої статі (на початок 2008 р. – 51% хлопчиків проти 49% дівчаток), до молодих вікових груп співвідношення статей зрівнюється. Узагальнюючий показник статевих пропорцій – вік балансування. За оптимальних умов він має наближатися до верхньої межі плідного віку (50 років), а в області перевага чисельності осіб жіночої статі починається з віку 29 років. При пересуванні до старших вікових груп вона поглиблюється. Це відбувається через вищу смертність чоловіків із біологічних причин (зниженість інстинкту самозбереження, більша вразливість захворюваннями) та соціальних (переважання важких і небезпечних умов діяльності, поширеність шкідливих звичок тощо), а також через втрату чоловічого населення під час війн та різних репресій.

Унаслідок спаду народжуваності та тенденцій смертності до зростання упродовж останніх десятиліть в області сформувалася структура, в якій частка осіб у віці 60 років і старших становить 21, %, а осіб, молодших 16 років, – 17,2%. У чоловіків питома вага дітей вища, ніж старших вікових груп, але це спричинено надвисокими рівнями смертності чоловіків у працездатному віці (повікові коефіцієнти смертності чоловіків за окремими 5-річними інтервалами працездатного віку в 3 – 4 рази вищі, ніж у жінок).

В цілому ж склалася ситуація, коли кризовий стан економіки посилює демографічну кризу, а демографічна криза гальмує вихід із кризи соціально-економічної, оскільки населення, значна частина якого відкинута за межі малозабезпеченості, не може бути активною силою – суб’єктом побудови ринкової економіки. Тому поліпшення демографічного розвитку потрібно пов’язувати з позитивними зрушеннями в соціально-економічній сфері, насамперед у сфері соціально-трудових відносин у всіх сферах суспільного виробництва. Однак це ще не вихід із демографічної кризи. Для цього додатково потрібні цілеспрямовані зусилля суспільства, зокрема урядових структур на основі науково обґрунтованого розуміння сутності демографічних проблем і засобів їх розвязання.