- •Особливості філософського мислення
- •Основна проблематика філософії
- •Роль і місце філософії в житті суспільства
- •Зародження філософських вчень на древньому Сході (Індія, Китай)
- •Філософія стародавньої Греції
- •Основні школи давньоіндійської філософії.
- •Філософські течії стародавнього Китаю
- •Головні етапи та напрямки давньогрецької філософії
- •Основні етапи в розвитку середньовічної західноєвропейської філософії
- •Зародження західноєвропейського матеріалізму і проблеми методу
- •Раціоналізм як напрямок філософії Нових часів.
- •Сенсуалізм як філософська течія Нових часів
- •Філософія французького Просвітництва.
- •Німецька класична філософія
- •Філософія к.Маркса
- •Основні напрямки сучасної філософії
- •`Філософія життя`
- •Філософія екзистенціалізму
- •Сучасна філософія позитивізму
- •Герменевтика
- •Українська світоглядна ментальність
- •Зародження української філософської культури
- •Становлення класичної української філософії.
- •Буття, його структура та головні властивості
- •Походження
- •Буття (суще) та Бог (Сущий)
- •Проблеми субстанції. Матеріальна будова світу
- •Людина як початок і кінцева мета філософствування. Поняття людини та механізми її відтворення.
- •Сучасна філософія про походження людини. Сенс життя людини.
- •Походження духовного та його особливості.
- •Суспільна свідомість та її структура.
- •Рівні суспільної свідомості
- •Форми суспільної свідомості
- •Філософські проблеми пізнання
- •Структура пізнавального процесу
- •Істина як предмет філософського аналізу. Основні властивості істини та її критерії.
- •Етимологія
- •Філософія істини
- •Класична філософія
- •Релігійні розуміння істини
- •Основні закони діалектики.
- •Основні категорії діалектики.
- •Суспільство як об’єкт соціальної філософії. Особливості соціального знання.
- •Проблема побудови Теоретичних модулей соціуму.
- •Природа як безпосередня умова суспільства.
- •Географічні умови суспільного розвитку.
- •Народонаселення – важливий природний чинник суспільного життя.
- •Суспільне виробництво та його види.
- •Спосіб виробництва, його структура
- •Суспільні суперечності, їх місце в розвитку суспільства.
- •Основні чинники суспільного розвитку.
- •Предмет філософії історії.
- •Філософія про суспільний прогрес.
- •Глобальні проблеми сучасного світу.
Філософські проблеми пізнання
Проблеми пізнання досліджує розділ філософії (або філософська наука) під назвою "гносеологія" (давньогрец. “гносис” — пізнання; “логос” — учення, наука). Інколи цей розділ філософії іменують “епістемологія” (давньогрец. “епістема” — знання, наука; “логос” — учення), але здебільшого епістемологію розглядають або як теорію знання, або як дослідження лише наукового знання. Необхідно зауважити, що гносеологія була більше характерною для часів класичної філософії, оскільки розглядала пізнання з позиції відстороненого спостереження, а ,епістемологія – це більше явище некласичної філософії. Для нашої філософської традиції епістемологічні студії не були характерними, проте сьогодні саме епістемологія виходить на перший план в дослідженні проблем знання та пізнання. Тому в даному розділі враховуються як традиційні для нашої філософії гносеологічні підходи, так і нові віяння, пов’язані із епістемологією.
Пізнання – процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності в свідомості людини, зумовлений сусп.-історичною практикою людства. Він є предметом дослідження такого розділу філ., як теорія піднання. Теорія пізнання (гносеологія) – це розділ філ., що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони його фунц-ня та умови й критерії його істиності й достовірності. Вчення, що заперечує можливість достовірного пізнання сутності дійсності наз. агностицизм. Агностицизм виявив важливу проблему гносеології – що я можу знати? Справа в тому, що справді людське пізнання як будь-який процес, що історично розв., на кожному конкретному етапі свого розв. має обмежений, відносний хар. Агност. абсолютизує цю відносність, стверджуючи, що людське пізнання в принципі не спроможне проникнути в сутність явищ.
1. Проблема істини. Всі філ. напрями і школи в усі часи намагалися сформулювати своє розуміння природи і сутності істини. Класичне визначення істини дав Аристотель, визначивши істину, як відповідність наших знань дійсності. Істина трактується як об’єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутнясть якої виявляється через явище.
2. Заблудження – це такий зміст людського пізнання, в якому дійсність відтворюється неадекватно і який зумлвлений історичним рівнем розв-ку суб’єкта та його місцем в сусп-ві. Заблудження б- це ненавмисне спотворення дійсності в уявленнях суб’єкта.
3. Цінності – це специфічно сусп-ні визначення об’єктів, які виражають їхнє позитивне чи негативне значення для людини і сусп-ва: добро чи зло, прекрасне чи потворне, справедливе чи несправедливе і т.д. Всі різноманітні предмети людської діяльності, сусп. відносини і включені в їхню сферу природні процеси можуть виступати “предметними цінностями”, об’єктами цілісного відношення.
4. Оцінка – це сам процес і логічно втілений в оціночному судженні наслідок, усвідомлення позитивної чи негативної значушості будь-яких явищ природи, витворів праці, форма вир.-трудової діяльності, сусп.-історичних подій, сусп.-політичних утворень, моральних вчинків, творів мистецтва, здобутків піз-ня для задоволення людських потреб, інтересів, цілей суб’єкта.