- •Особливості філософського мислення
- •Основна проблематика філософії
- •Роль і місце філософії в житті суспільства
- •Зародження філософських вчень на древньому Сході (Індія, Китай)
- •Філософія стародавньої Греції
- •Основні школи давньоіндійської філософії.
- •Філософські течії стародавнього Китаю
- •Головні етапи та напрямки давньогрецької філософії
- •Основні етапи в розвитку середньовічної західноєвропейської філософії
- •Зародження західноєвропейського матеріалізму і проблеми методу
- •Раціоналізм як напрямок філософії Нових часів.
- •Сенсуалізм як філософська течія Нових часів
- •Філософія французького Просвітництва.
- •Німецька класична філософія
- •Філософія к.Маркса
- •Основні напрямки сучасної філософії
- •`Філософія життя`
- •Філософія екзистенціалізму
- •Сучасна філософія позитивізму
- •Герменевтика
- •Українська світоглядна ментальність
- •Зародження української філософської культури
- •Становлення класичної української філософії.
- •Буття, його структура та головні властивості
- •Походження
- •Буття (суще) та Бог (Сущий)
- •Проблеми субстанції. Матеріальна будова світу
- •Людина як початок і кінцева мета філософствування. Поняття людини та механізми її відтворення.
- •Сучасна філософія про походження людини. Сенс життя людини.
- •Походження духовного та його особливості.
- •Суспільна свідомість та її структура.
- •Рівні суспільної свідомості
- •Форми суспільної свідомості
- •Філософські проблеми пізнання
- •Структура пізнавального процесу
- •Істина як предмет філософського аналізу. Основні властивості істини та її критерії.
- •Етимологія
- •Філософія істини
- •Класична філософія
- •Релігійні розуміння істини
- •Основні закони діалектики.
- •Основні категорії діалектики.
- •Суспільство як об’єкт соціальної філософії. Особливості соціального знання.
- •Проблема побудови Теоретичних модулей соціуму.
- •Природа як безпосередня умова суспільства.
- •Географічні умови суспільного розвитку.
- •Народонаселення – важливий природний чинник суспільного життя.
- •Суспільне виробництво та його види.
- •Спосіб виробництва, його структура
- •Суспільні суперечності, їх місце в розвитку суспільства.
- •Основні чинники суспільного розвитку.
- •Предмет філософії історії.
- •Філософія про суспільний прогрес.
- •Глобальні проблеми сучасного світу.
Суспільство як об’єкт соціальної філософії. Особливості соціального знання.
Суспільство — одна з основоположних категорій соціальної філософії, історії та соціології. 1. В широкому розумінні відмінне від природи багатовимірне внутрішньо розгалужене і водночас органічно цілісне утворення, що постає як сукупність історично сформованих способів і форм взаємодії та об'єднання (діяльності, відносин, поведінки, спілкування, регуляції, пізнання тощо), в яких знаходить свій вияв всебічна й багаторівнева взаємозалежність людей. 2. У вузькому розумінні а) діахронічно чи синхронічно фіксований соціальний організм у складі С; б) відносно самостійний і стабільний цілісний момент такого організму; в) спільна основа, «поле» перетину і накладання індивідуальних дій людей (А. Дж. Тойнбі); г) корелят держави (громадянське С ) ; д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих, раціонально організованих дій і зв'язків, що не відзначаються, проте, такою глибиною, іманентністю і органічністю, як спільноти.
Як цілісність Суспільство є предметом не лише соціальної філософії, а й історії та соціології. Проте, на відміну від історії, що розглядає С. переважно в діахронічному зрізі, та соціології, яка зосереджує увагу на синхронічному зрізі, філософія визначає поєднання цих зрізів при вивченні С. як цілого. Крім того, історія, соціологія та інші суспільні науки прагнуть пізнати С. як протиставлений суб'єктові об'єкт, фрагмент об'єктивної дійсності, елімінувавши суб'єктивні чинники, тоді як соціальна філософія вивчає світ С. крізь призму його зв'язку й взаємовідносин з людиною — як основу і спосіб її буття і водночас як її власне породження. Тому від науки філософію в розумінні С. відрізняє орієнтація не на суспільне саме по собі; але водночас і не на виокремлення індивідного, а на з'ясування їх єдності, своєрідності всіх наріжних форм, рівнів і аспектів взаємовпливу та взаємоперетворення індивідного й соціального, розв'язання суспільних і особистісних (у їх взаємозалежності) проблем сенсу життя, вироблення орієнтирів екзистенційного характеру і виявлення таких умов вільної самоідентифікації та самореалізації людини, за яких зберігається і вдосконалюється С. як продукт взаємодії людей, система соціальних зв'язків, що утворює, підвалину й середовище власне людської життєдіяльності.
Саме з цього погляду філософія розглядає єдність суспільства з природою (історію як частину історії природи, становлення природи людиною) та його своєрідність щодо неї; особливості суспільства як сукупності індивідів, що об'єднуються для задоволення «соціальних інстинктів» (Арістотель), відмінності «природного стану» співіснування людей та стану громадянського, «суспільнодоговірного» (Т. Гоббс, Дж. Локк, А. Е. К. Шефтсбері, Б. Мандейіль, Д. Юм, Т. Пейн, Р. Тенніс, Е. Дюркгейм, М. Вебер); дистинкцію доіндустріального, індустріального та постіндустріального С. (Р. Арон, У. Ростоу, Д. Белл, Г. Кан, А. Тофлер); С. як сукупність цивілізацій (М. Данилевський, А. Дж. Тойнбі, О. Шпенглер); співвідношення С. взагалі та суспільноекономічних формацій як його якісно визначених історичних ступенів розвитку (марксизм). Сучасному етапу властиве некласичне розуміння С, для якого характерне співіснування різноманітних підходів до вивчення С. За таких умов точкою перетину цих підходів стає вельми абстрактне тлумачення С. як всеосяжної системи, яка окреслюється граничними умовами соціальності та смислової комунікації, а в просторовому вимірі постає як «світове», «планетарне» С.