45. Спосіб виробництва, його структура

Історично конкретна єдність продуктивних сил і виробничих відносин називається способом виробництва. Філософська категорія "спосіб виробництва" виражає соціальний аспект діяльності суспільної людини зі створення необхідних для її життя матеріальних благ, на відміну від категорії "технологічний спосіб виробництва", змістом якої є відображення техніко — організаційного аспекту цієї діяльності.

Способові виробництва в розвитку суспільства належить особлива роль. У складній системі взаємозв'язку та взаємодії різних сторін і сфер суспільного життя (економіки, політики, науки і техніки, ідеології і культури) він є основним. Матеріалістична соціальна філософія вважає, що у кінцевому підсумку спосіб виробництва зумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Історія людства насамперед є історією зміни способів виробництва. Зі зміною способу виробництва змінюється вся система суспільних відносин і спосіб життя людей. Творцями способів виробництва є безпосередні виробники матеріальних засобів життя.

Отже, матеріальне виробництво — це основа існування та розвитку суспільства; реальність, в якій кожне покоління людей змушене жити і працювати. Люди не можуть вибирати чи конструювати його за своїм бажанням. їм необхідно з цією реальністю погоджувати всі свої дії, як вони погоджують їх з природною реальністю та її законами. Якщо програма дій чи заклик, гасло висуваються без урахування процесів у матеріальному виробництві, то вони або передчасні, або взагалі нездійсненні.

Матеріальне виробництво забезпечує системність, цілісність суспільства. Однак суспільне життя не зводиться тільки до виробництва матеріальних засобів життя. Воно багатше, ширше, складніше і включає ще духовне виробництво, тобто виробництво знань, ідей, теорій, програм діяльності, ціннісних орієнтацій, індивідуальної і суспільної свідомості; виробництво певного типу особистості відповідно до потреб суспільства; виробництво суспільних відносин. Проте всі ці складові духовного виробництва інтегровані процесом матеріального виробництва, способом виробництва, єдністю продуктивних сил і виробничих відносин.

Структурування суспільного виробництва спирається на три пари діалектично тотожних понять: процес-продукт, про-

ізводство-споживання, результат-передумова, на основі яких воно постає як "багато разів розчленована" (К. Маркс) категорія.

Суспільне виробництво як механізм суспільного розвитку є діалектично суперечливою єдністю процесу і про-продукту. Процес виробництва "згасає у продукті" (К. Маркс), а його продукт знову повертається у процес виробництва у вигляді предмета, кошти, фактора. (Див.: К. Маркс, Ф. Енгельс. 2-е изд., т. 23, с.191). Процес виробництва здійснюється ради продукту, а продукт виробляється для відновлення і підтримання процесу виробництва. Цілісність процесу та продукту вироби ництва є цілісність суспільної праці, в якому вони сов-падають, бо продукт це матеріалізований, а процес - жива праця. Матеріалізованої праці - перша характеристика цілісності гровенного виробництва. Збіг процесу та продукту виробництва лежить в основі і якісної стрибкоподібність суспільного розвитку, висловлюю-щейся у зміні суспільно-економічної формації, і непреривнос-ти його кількісних змін і їх накопичення. Кількісна безперервність виробництва виступає як розширеної програвання ництво, тобто суспільне виробництво збігається з розширеним відтворенням. Нездатність суспільної системи забезпечити безперервність свого виробництва означає кінець її розвитку і існування. Безперервність історії - це безперервність вироб-ництва, яка не виключає, а передбачає переривчастість виробництва відживаючих суспільних систем, на зміну яким прихо-дят інші. Безперервність суспільного виробництва, його співп-деніе з розширеним відтворенням звучить у Маркса так: "також як суспільство не може перестати споживати, так не може воно пе-рестать виробляти. Тому будь-який суспільний процес вироб-ництва, що розглядається в постійному зв'язку і в безперервному пострумі свого поновлення, є в той же час процесом відтворення ". Безперервність розширеного відтворення - другий (кількісна) характеристика цілісності громадського виробництва. Цілісність виробництва як відтворення виступає системним єдністю чотирьох процесів: виробництва, розподілу, обміну та споживання, які, за визначенням Маркса, складають "власні моменти" виробництва і виступають як "частини єдино-го цілого; відмінності всередині єдності ". Звідси випливає перше і абстрактне визначення системної структури суспільного вироб-ництва: 1. Виробництво; 2. Розподіл; 3. Обмін; 4. Потребня. Безперервність цих процесів забезпечує безперервність функціонування суспільного виробництва як механізму розку суспільства. Безперервність відтворення породжена збіг виробничтва і споживання: "виробництво є споживання, споживання є виробництво "(К. Маркс). Це означає, що будь-яке виробничтво є споживання, а будь-яке споживання є виробництво. Але їхній збіг є не метафізично тотожним, але діа-лектіческі суперечливим, тобто у взаємообумовлених, але разних відносинах. Суперечливість виробництва і споживання понароджена суперечливістю, які по відношенню до попереднього процесу виробництва виступають його результатом, а по відношенню до подальшого його передумовою. Продукт - діалектичне тож-дестве результату і передумови. Результат "процесу виробничтва настільки ж неминуче набуває вигляду його передумов, як його передумови вигляд його результату ". Тому виробництво результа-тов є споживання передумов, а споживання передумов є виробництво результатів. Системна структура суспільного виробництва приймає таким чином більш конкретний вигляд: 1. Виробництво результатів; 2. Розподіл результатів; 3. Обмін результатів; 4. Споживання передумов. Продукти відтворення єдині і многи. Єдині вони в тому, що громадських, що складають суспільство, яке є єдиний про-продукту виробництва. Маркс писав: "якщо розглядати буржуазне суспільство в його цілому, то в якості кінцевого результату гровенного процесу виробництва завжди виступає саме суспільство ..."< br /> Єдність продуктів не виключає, а передбачає їх многообразіе.