- •Особливості філософського мислення
- •Основна проблематика філософії
- •Роль і місце філософії в житті суспільства
- •Зародження філософських вчень на древньому Сході (Індія, Китай)
- •Філософія стародавньої Греції
- •Основні школи давньоіндійської філософії.
- •Філософські течії стародавнього Китаю
- •Головні етапи та напрямки давньогрецької філософії
- •Основні етапи в розвитку середньовічної західноєвропейської філософії
- •Зародження західноєвропейського матеріалізму і проблеми методу
- •Раціоналізм як напрямок філософії Нових часів.
- •Сенсуалізм як філософська течія Нових часів
- •Філософія французького Просвітництва.
- •Німецька класична філософія
- •Філософія к.Маркса
- •Основні напрямки сучасної філософії
- •`Філософія життя`
- •Філософія екзистенціалізму
- •Сучасна філософія позитивізму
- •Герменевтика
- •Українська світоглядна ментальність
- •Зародження української філософської культури
- •Становлення класичної української філософії.
- •Буття, його структура та головні властивості
- •Походження
- •Буття (суще) та Бог (Сущий)
- •Проблеми субстанції. Матеріальна будова світу
- •Людина як початок і кінцева мета філософствування. Поняття людини та механізми її відтворення.
- •Сучасна філософія про походження людини. Сенс життя людини.
- •Походження духовного та його особливості.
- •Суспільна свідомість та її структура.
- •Рівні суспільної свідомості
- •Форми суспільної свідомості
- •Філософські проблеми пізнання
- •Структура пізнавального процесу
- •Істина як предмет філософського аналізу. Основні властивості істини та її критерії.
- •Етимологія
- •Філософія істини
- •Класична філософія
- •Релігійні розуміння істини
- •Основні закони діалектики.
- •Основні категорії діалектики.
- •Суспільство як об’єкт соціальної філософії. Особливості соціального знання.
- •Проблема побудови Теоретичних модулей соціуму.
- •Природа як безпосередня умова суспільства.
- •Географічні умови суспільного розвитку.
- •Народонаселення – важливий природний чинник суспільного життя.
- •Суспільне виробництво та його види.
- •Спосіб виробництва, його структура
- •Суспільні суперечності, їх місце в розвитку суспільства.
- •Основні чинники суспільного розвитку.
- •Предмет філософії історії.
- •Філософія про суспільний прогрес.
- •Глобальні проблеми сучасного світу.
Зародження західноєвропейського матеріалізму і проблеми методу
Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух,свідомість, ідеальне — вторинним. Визначення первинності і вторинності різне у різних філософів. Представники вульгарного матеріалізму вважали, що думки, ідеї, свідомість, тобто те, що зазвичай відносять до ідеального, теж є матеріальним. Однак, зазвичай, матеріалісти визнають існування ідеального, хоча вважають його породженим складно організованою матерією. Матеріалізм у філософії протиставляє себе різним школам ідеалізму, а також дуалізму.
Термін також вживається для означення світських поглядів та поведінки, при яких матеріальні блага домінують у ієрархії цінностей.
У класичній метафізиці матеріалізм є доктриною Демокріта та Левкіпа, що все у всесвіті є матерією чи матеріалом. Всі події пояснювалися в рамках рухів та змін, започаткованих цією матерією. На противагу, Платон намагався встановити існування деяких безтілесних об'єктів, які він називав формами. Арістотель теж не обмежив себе повністю матеріалістичним поясненням світу, а вірив, що душа є нематеріальною. Хоча саме його доктрина призвела до витонченіших матеріалістичних поглядів у порівнянні з досократиками, вона жодним чином не вплинула на безкомпромісний матеріалізм Гоббса, що вважається засновником сучасного розуміння матеріалізму.
Для античного матеріалізму, особливо для Епікура, характерний акцент на особисте самовдосконалення людини: звільнення його від страху перед богами, від усіх пристрастей і набуття здатності бути щасливим в будь-яких обставин. На думку деяких дослідників глибокі історичні коріння має матеріалістична традиція вСтародавньому Китаї. Видатним представником цієї традиції вважається філософ Ван Чун.
У сучасному розумінні матеріалізм зароджується починаючи з робіт Томаса Гоббса. Бурхливого розквіту матеріалізм досягає в епоху французького Просвітництва (Ж. Ламетрі, П. Гольбах, Дені Дідро), але він в цей період залишається механістичним і редукціоністським (тобто схильним заперечувати специфіку складного, зводячи його до простого). Англійську матеріалістичну думку в цей час представляють такі мислителі як Джон Толанд, Антоні Коллінз, Давид Гартлі та Джозеф Прістлі. Визначальний вплив на європейську філософію матеріалізм набуває в XIX столітті (Карл Маркс, Фрідріх Енгельс, Людвіг Фейєрбах, Давид Фрідріх Штраус, Якоб Молешотт, Карл Фогт,Людвіг Бюхнер, Ернст Геккель, Євген Дюрінг).
З'єднання гегелівської діалектики і матеріалізму почалося майже одночасно в Росії (О. І. Герцен , М. Г. Чернишевський та інші) і в Західній Європі (Маркс, Енгельс).Діалектичний матеріалізм Маркса й Енгельса, на відміну від всіх інших видів матеріалізму, не зводить матерію тільки до речовини. Матерія охоплює і фізичні поля, і процеси, що відбуваються у світі. З урахуванням накопичених природознавством знань, Володимир Ленін дав нове визначення: матерія — це «… філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, яка дана людині у її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них»[1].
Історичний матеріалізм. Довгий час вважалося, що хід історії обумовлений лише суб'єктивною волею і вчинками керівників і не має окремої самостійної об'єктивної спрямованості. Гегель у своїй праці «Філософія історії» припустив, що в основі історичного процесу лежить ідеальне начало, здатне до розвитку за своїми власними законами, вища ідея, яка стає об'єктивною необхідністю для всіх інших. Історичний матеріалізм остаточно відкинув опору на ідеалізм. Маркс вважав, що причиною і рушійною силою історичного розвитку є внутрішні суперечності у виробничій сфері, які з розвитком суспільства набувають форму класової боротьби . Ця причина об'єктивна і, фактично, не залежить від конкретних людей, що беруть участь в історичних процесах.
Природничий матеріалізм. Як особливий вид матеріалізму виділяють природничий матеріалізм, який одержав поширення в природознавстві XIX—XX ст.
Діалектичний матеріалізм Маркса й Енгельса, у якому людьські дії та вірування пояснюються суто в межах економічних сил, був розвинутий Леніним. Деякі недавні матеріалістичні філософи[Джерело?], вивчаючи відношення між розумом та тілом, скоротили думку до (фізичних) нервових процесів. У всіх цих значеннях матеріалізм є метафізичною доктриною[Джерело?].