органічними ураженнями), які детально описані у розділі “Розлади свідомості”.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1.Дайте визначення поняття „пам’ять”.

2.Функції пам’яті та їх значення в психічній діяльності людини.

3.Які основні властивості пам’яті ви знаєте?

4.Класифікація розладів пам’яті.

5.Визначення гіпермнезії.

6.Визначення гіпомнезії та різних видів амнезій.

7.Визначення та різновиди парамнезій.

8.Дайте характеристику основним розладам уваги.

9.Що таке олігофренія? Її види.

10.Деменція, визначення та клінічні ознаки різних її видів. 11.Характеристика деменції при судинних захворюваннях. 12.Деменція при шизофренії та епілепсії.

Розлади ефекторно-вольової сфери

Воля – свідоме цілеспрямоване керування людиною власною діяльністю. Вольова активність властива тільки людині. В процесі соціального розвитку у людини, на відміну від тварин, сформувалися форми пристосування до оточуючого середовища на основі диференційованих умовно-рефлекторних реакцій і вольового контролювання інстинктивної та інших видів поведінки.

Вольовий акт має складну будову і складається з шести послідовних етапів:

1)Спонукання – визначається діяльністю підкіркових структур. Це аморфна, інстинктивна, недиференційована діяльність – неусвідомлена мотивація.

60

2) Потяг - на цій стадії з’являється усвідомлення того, що даному індивідууму бажано досягнути або реалізувати. Мотивація насичується кірковим (свідомим) компонентом. Розрізняють потяги харчові, захисні та статеві.

3)Прагнення – наявна конкретна мета для реалізації потягу, чітко виражений об’єкт.

4)Боротьба мотивів. Не кожне устремління може бути реалізоване, деякі з них пригнічуються. Це залежить від багатьох обставин, наявної ситуації, особистості – хтось може собі дозволити задовольнити свої прагнення, а інший, через, наприклад, виховання чи почуття обов’язку – ні. Багато залежить від психічного стану людини. У стані нормальної свідомості і розгальмованої поведінки (алкоголь) вона може мати різну поведінку.

5)Прийняття рішення.

6)Дія. Реалізація прийнятого рішення.

Воля тісно стикається з діяльністю. Це єдиний процес, тому їх виокремлюють в рухово-вольову (ефекторно-вольову) сферу.

Вольові порушення можуть виявлятися як на рівні потягів до діяльності і усвідомлення мети так і на рівні прийняття рішення, відповідної поведінки на всіх етапах вольового акту.

Патологія спонукань виявляється у формі зниження, підвищення та збочення вольової активності.

Зниження вольової активності.

Гіпобулія – ослаблення або зниження цілеспрямованої діяльності, що проявляється зниженням або цілковитою відсутністю спонукань, руховій і мовній загальмованості, обмеженості міміки при повній анатомічній цілісності рухового апарату.

Абулія – повна безвольність, відсутність відповідного імпульсу до дії. У хворого спостерігається обмеженість мімічних і пантомімічних рухів, рухова

61

і мовна загальмованість при відсутності органічних порушень з боку нервової системи.

Абулія та гіпобулія можуть існувати окремо в рамках окремих захворювань та включатися в різні ступорозні стани.

Підвищення вольової активності.

Гіпербулія – стан патологічного посилення вольової активності, підвищене прагнення до діяльності, руховий неспокій і мовна гіперпродукція. При загальному зниженні волі виникає нескінчена різноманітність бажань і безцільних дій (метушіння, крики, спів тощо).

Цей феномен спостерігається при афективних психозах (маніакальна фаза), надцінних ідеях, паранояльному розвитку особистості у психопатів, істеричній екзальтації та при епілептичних змінах особиситості (впертість у досягненні мети). Гіпербулія може виникати при стресах. Іноді гіпербулія чергується з гіпобулією (при шизоаффектиному розладі).

Спотворення вольової активності.

Парабулії – виявляється в різноманітних імпульсивних рухових актах, безглуздих, іноді вичурних, рухах і т.д. Виникає спотворення інстинктів, парадоксальність вольових дій.

Імпульсивна дія – несвідома, проста, поодинока не пов’язана з ситуацією дія, яка здійснюється без вольового рішення. В основі цього лежить слабкість кіркової діяльності, недостатність активного гальмування. Хворі можуть без зрозумілого для оточуючих і них самих приводу падати на підлогу або битись головою об стіну, кричати, співати та ін.

Імпульсивні потяги – короткочасні патологічні потяги, що виникають зненацька, не можуть бути загальмованими і реалізуються у дії.

До їх числа належать:

Дромоманія – позбавлений будь-якої мотивації потяг до бродяжництва. Клептоманія – прагнення красти без будь-якої фактичної зацікавленості. Піроманія – пристрасть до підпалювання.

Трихотиломанія – потяг до виривання власного волосся.

62

Вербоманія – хворобливу захопленість розмовами, пристрасть до балаканини.

“Симптом Плюшкіна” – хвороблива пристрасть до накопичення нікому не потрібних речей.

Імпульсивні дії і потяги від нав’язливостей відрізняються тим, що вони, як правило реалізуються хворим без опору і боротьби.

Психомоторні розлади.

Під психомоторікою розуміють сукупність свідомо керованих рухових дій. До симптомів психомоторних розладів відносять утруднення, гальмування виконання рухових актів (гіпокінезії), повну нерухомість (акінезію, ступор), симптоми рухового збудження (гіперкінезії) та неадекватність рухів (паракінезії).

І. Акінезія (ступор).

Кататонічний ступор проявляється скутістю рухів, заціпенінням. Хворий перебуває у певній позі протягом багатьох годин, днів, місяців. Для кататонічного ступору характерний ряд специфічних симптомів: воскова гнучкість – збереження хворим будь-якої наданої йому пози в сидячому і навіть стоячому положенні до кількох хвилин і довше; симптом “повітряної подушки” – хворий у положенні на спині не торкається потилицею до подушки, голова висить у повітрі; поза ембріона – тулуб хворого напівзігнутий, ноги зігнуті в колінах і підібрані до живота, руки зігнуті в ліктях і приведені до тулуба, голова – до грудей; негативізм – немотивована, безглузда протидія, опір будь-якій дії зовні, відмова від виконання її (пасивний негативізм), іноді вперте прагнення зробити наперекір сторонньому впливу (активний негативізм); мутизм – порушення мовного спілкування, що настає при неушкодженості мовного та слухового апарату. Проявляється безпідставним мовчанням, відсутністю відповіді на запитання, спонтанною мовою.

Свідомість при кататонічному ступорі в значній частині випадків буває ясною, іноді він поєднується з онейроїдом.

63

Депресивний ступор – для цього стану властивий скорбний вираз обличчя, опущена голова, сльози на очах. Лише іноді з хворими вдається вступити в контакт і отримати нескладну відповідь. Спостерігається при ендогенних депресіях.

Психогенний ступор. Від депресивного відрізняється тим, що хворий на нагадування про психотравмуючу ситуацію реагує вазомоторною реакцією.

Апатичний ступор. Хворі зазвичай лежать на спині, не реагують на навколишнє, тонус м’язів знижений. На питання відповідають з великою затримкою. Спостерігається при тривалих симптоматичних психозах.

Маніакальний ступор – хворий загальмований у рухах, але в цей же час у нього підвищений настрій, ейфорія.

Діенцефальний ступор – явища застигання (каталепсії) при незміненій свідомості без змін психіки. Виникає при діенцефальних розладах.

ІІ. Гіперкінезії.

Кататонічне збудження - стан, що характеризується некоординованістю і дисгармонійністю рухів. Вони химерні і немовби умисно позбавлені сенсу, при цьому не відповідаючи ні характерові подразнень, ні загальній ситуації.

Кататонічне збудження може чергуватися з кататонічним ступором, переривати його, а також мати самостійний перебіг.

До кататонічних симптомів відносять: манірність – стан, коли прості дії викривляються, стають химерними; ехолалію – автоматичне повторення слів, запитань співрозмовника; ехопраксію – бездумне повторення, копіювання дій інших людей; ехоомімію – бездумне повторення міміки людей, що в цей момент перебувають поряд.

Вирізняють люцидну кататонію, при якій кататонічне збудження сполучається з маяченням, психічними автоматизмами, галюцинаціями, але без порушення свідомості і онейроїду кататонію, при які спостерігається розлад свідомості у вигляді онейроїду.

64

При депресії, збудження іноді може сягати стану меланхолійного раптусу, коли хворий будучи не в силах боротися з почуттям непомірної туги і відчаю стає несамовитим, кричить, б’ється головою в стінку, спричиняє собі пошкодження, прагне покінчити з життям.

Гебефренічне збудження проявляється безглуздо-дурашливою поведінкою (кривляння, ужимки, немотивований сміх і т.д.). Хворі стрибають, передражнюють оточуючих, чіпляються до них з безглуздими запитаннями, штовхаються, катаються по підлозі та ін. Мова в таких випадках, як правило, прискорена, містить багато неологізмів.

Маніакальне збудження – проявляється підвищеним настроєм, виразною мімікою і жестами, прискоренням асоціативних процесів і мови (аж до скачки ідей), посиленою непродуктивною безладною діяльністю. Дії не доводяться до кінця, через що складається враження хаотичного збудження. Зустрічається в ініціальній стадії екзогенних психозів, при сп’янінні, органічному ураженні ЦНС (особливо базальних ділянок лобної долі).

Істеричне збудження – виникає психогенно і протікає бурхливо, з елементами демонстративності, часто спостерігаються фугіформні реакції із звуженням свідомості.

Спотворення інстинктів.

Інстинкти відіграють велику роль в житті людини, з віком вони більше контролюються вольовими зусиллями. Порушення інстинктивних реакцій частіше спостерігаються у дітей і підлітків. Основними людськими інстинктами є харчовий, статевий та інстинкт самозбереження.

І. Порушення харчового інстинкту.

Анорексія – зниження потягу до їжі, вперта відмова від неї, внаслідок психічної хвороби.

Булімія – патологічно підвищений потяг до їжі, відсутність почуття ситості. Полідіпсія – нестримна спрага.

Парафагії – вживання неїстівного. Копрофагія – поїдання калових мас.

65

ІІ. Порушення статевого інстинкту.

Гомосексуалізм – сексуальний потяг до осіб своєї статі. В їх числі: уранізм – чоловічий гомосексуалізм; лесбійська любов (сапфізм) – жіночий гомосексуалізм; педерастія – статевий потяг до хлопчиків підліткового віку; Садизм – задоволення статевого потягу шляхом заподіяння партнерові під час статевих зносин фізичного болю або морального приниження.

Патологічна пристрасть до жорстоких вчинків, катування.

Катування вчителями учнів з метою отримання сексуального задоволення ввійшло в психіатричну практику під назвою диппольдизму. Цьому різновиду садизму було надано ім’я домашнього вчителя Диппольда жертвою катувань і сексуальних залицянь якого був його учень.

Мазохізм – отримання сексуального задоволення тільки за умови відчуття різних больових подразнень, заподіяних статевим партнером.

Ексгібіціонізм – одержання статевого задоволення шляхом демонстрації своїх статевих органів особам протилежної статі.

Трансвестизм – статеве задоволення при перевдяганні в одяг протилежної статі.

Фетишизм – статевий потяг спрямований на неодухотворені предмети (білизна, одяг, коштовності та інше).

Фроттеризм – статеве збудження при дотику прикритими одягом статевими органами до тіла чи одягу особи протилежної статі.

Пікацизм – збудження досягається під час контакту з екскрементами статевого партнера.

Вуаєризм – потяг до підглядання за статевим актом, голими людьми з метою статевого задоволення.

Педофілія – сексуальний потяг до дітей.

Зоофілія (содомія) – сексуальний потяг до тварин.

Некрофілія (бертранізм) – одержання статевого задоволення, шляхом зносин з трупами.

ІІІ. Розлади інстинкту самозбереження.

66