Виходячи з супутніх ознак традиційно виділяють буркотливу, ниючу, слізливу депресії. Також розрізняють депресію самокатування, невпевненості, бідності, долі. Описані також метушлива депресія, депресія звільнення та депресія виснаження. Велике значення мають стерті, або ларвірувані депресії.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.

1.Визначення емоцій, їх фізіологічна характеристика.

2.Що таке стенічні і астенічні емоції?

3.Патологічне підвищення настрою. Дайте визначення манії і ейфорії. Різновиди манії.

4.Пригнічення настрою. Клінічні ознаки депресії.

5.Класифікація депресій.

6.Що таке ендогенна та вітальна депресія? Їх клінічні ознаки.

7.Клінічна характеристика психогенних депресій.

8.Які синдроми з депресивним компонентом ви знаєте?

9.Що називається дисфорією?

10.Фобії, визначення, зв’язок з іншими захворюваннями.

11.Що таке патологічна емоційна лабільність?

12.Дайте визначення амбівалентності почуттів.

13.Визначення та клінічні ознаки паратимії.

14.Дайте визначення емоційної інертності та емоційної слабкості.

Розлади пам’яті, уваги та інтелекту

Порушення пам’яті.

Пам’ять – психічний процес, що полягає у фіксації, збереженні і відтворенні минулих вражень, досвіду та іншої інформації.

Пам’ять пов’язана з такою властивістю центральної нервової системи, як пластичність – здатність змінюватися під впливом подразників і зберігати їх сліди. Основними функціями пам’яті є фіксація (запам’ятовування), ретенція (збереження), репродукція (відтворення), впізнавння та забування (втрата непотрібного) інформації.

Збереження залежить від утворення системи зв’язків між окремими нейронами, групами нейронів, різними аналізаторами. Відтворення пов’язане з розгальмуванням тих часових зв’язків, які утворилися на стадії збереження.

52

Розрізняють довготривалу і короткотермінову пам’ять. Короткотермінова пам’ять базується на циркуляції імпульсів у замкнутих нейронних ланцюгах, а довготривала утворюється завдяки синтезу РНК. Одним з варіантів короткотермінової є оперативна пам’ять. Вона ґрунтується на інформації, яка надходить із довготривалої і короткочасної пам’яті при розв’язанні певного завдання.

Порушення одного з перерахованих вище компонентів пам’яті призводить до її розладу. Розрізняють посилення (гіпермнезія), зниження і відсутність (гіпомнезія і амнезії) та спотворення пам’яті (парамнезії).

Гіпермнезія – патологічне посилення пам’яті. Зустрічається при афективних психозах, іноді при олігофренії, епілепсії.

Маніакальні хворі швидко запам’ятовують, утримують та відтворюють дати і події власного життя. При депресії може виникати вибіркова гіпермнезія, наприклад, маячення самозвинувачення супроводжується чіткими спогадами всіх минулих помилок. Гіпермнезія зустрічається також при епілептичних дисфоріях – пригадують найменші образи, неприємні події.

Гіпомнезії – ослаблення пам’яті – регрес пам’яті. Такий стан має певну динаміку, носить прогресуючий характер і може призводити до амнезії.

Рібо виокремлює 4 стадії розвитку гіпомнезії:

1)порушення вибіркової репродукції, відтворення того, що потрібно в даний момент. Забуваються події теперішнього життя (де і що поклав, чим харчувався, тощо) у той час як минулі події відтворюють добре.

2)важко пригадується і минулий досвід, хронологія подій. Втрачається знання мов, біографічні, наукові свілчення. Хворі неправильно локалізують спогади в часі. Зберігаються фрагментарні спогади, але добре пригадуються емоційно позитивно забарвлені події.

3)втрачається увесь запас знань, всі дати і події. Мертвих часто вважають за живих, втрачають орієнтацію в часі, і, навіть найближчому оточенні – амнестичне дезорієнтування.

4)повна редукція пам’яті – тотальна амнезія.

53

Прогресуюча гіпомнезія зустрічається при психозах старечого віку, церебральному атеросклерозі, первинно-атрофічних хворобах (Піка і Альцгеймера), при прогресуючих органічних захворюваннях (енцефаліти, травматична хвороба, алкогольні енцефалопатії). Легка гіпомнезія – при неврозах, депресивній формі афективних психозів, виснаженні, втомі.

Амнезії – наявність прогалин у спогадах, випадіння з пам’яті подій певного відрізку часу, яких-небудь переживань.

Амнезії за механізмом діляться на 2 групи:

1. Фіксаційна амнезія – неможливість запам’ятовування, відсутність пам’яті на поточні події.

2. Репродуктивні амнезії. За часом виникнення поділяються на ретроградну, антероградну, антероретроградну, ретардовану та анекфорію.

Ретроградна амнезія – випадіння з пам’яті подій, що сталися до початку захворювання.

Антероградна амнезія – випадіння з пам’яті подій, які сталися після виникнення хвороби.

Антероретроградна амнезія – амнезія, що поєднує антероградну і ретроградну, тобто випадіння з пам’яті подій, що передували захворюванню, а також тих, що мали місце після його початку.

Ретардована амнезія – запізніла амнезія, яка характеризується тим, що відразу після захворювання з порушенням свідомості хворий може розповісти про минулі переживання (галюцинації, страх тощо), але надалі їх забуває.

Анекфорія – порушення пам’яті, головним чином відтворення, при якому окремі події, образи згадуються тільки при спогаді про них.

Окремі види амнезій:

Амнезія системна – втрата пам’яті, пов’язана з психічною травмою, не на певні відрізки часу, а на певний зміст деталей при збереженні в пам’яті загальної ситуації.

54

Альтернуюча амнезія – хворий не пам’ятає своєї поведінки в стані, який протилежний тому, в якому він знаходиться в момент дослідження. Хворий веселий, рухливий, активно розмовляє. Потім після сну – спокійний і не пам’ятає себе веселого.

Психогенна амнезія (амнезія витіснення, афектогенна) – після психотравми людина забуває події, які мають психотравмуючий зміст.

Перфораційна амнезія – випадіння деяких подій внаслідок вживання психоактивних речовин (алкоголь).

Парамнезії – хворобливий психічний стан, який проявляється розладом пам’яті, що виникає внаслідок амнезії, коли прогалини в пам’яті заповнюються несправжніми спогадами. Парамнезії поділяються на конфабуляції, псевдоремінісценції, криптомнезії і фантазми.

Конфабуляція – порушення пам’яті, що характеризується заповненням прогалин пам’яті вигаданими спогадами та переживаннями фантастичного змісту. Іноді може розвиватись конфабуляційна сплутаність – наплив вигадок, який супроводжується хибним впізнаванням оточення, осіб. Зустрічається при старечих психозах і входить в структуру парафренного синдрому (конфабуляторна парафренія).

Псевдоремінісценція – несправжні спогади реального змісту про події, яких не було у відрізок часу, згадуваний хворим, але вони мали місце чи могли бути у минулому. Псевдоремінісценції нерідко заповнюють у хворого прогалини пам’яті. Їх не завжди легко можна відрізнити від конфабуляцій.

Криптомнезія – порушення пам’яті, при якому прочитане, почуте, побачене уві сні здається пережитим насправді, а факти, думки, запозичені в інших або вичитані з книжки вважаються власними. Крипомнезія зумовлена помилками пам’яті, її не слід ототожнювати з навмисним свідомим вигадуванням, плагіатом.

Паралітичні фантазії – вигадки безглуздого змісту, що виникають у випадках виявленого слабоумства, наприклад, при прогресивному паралічі.

55

Фантазми істеричні – різні вигадки надзвичайних подій, яких насправді не було, прагнення поставити себе у центрі уваги оточуючих. Спостерігається при істерії, істеричній психопатії. Хворий з яскравою чуттєвістю переживає своє несправжнє сприймання як щось достовірне.

Порушення уваги.

Увага – здатність зосереджуватися на зовнішньому або внутрішньому подразникові. Увага є психічною функцією, яка характеризується вибірковим ставленням до об’єктів психічної діяльності, коли з великої кількості подразників свідомість вирізняє один або декілька.

Активна увага – свідоме, умовно рефлекторно вироблене, цілеспрямоване зосередження психічної діяльності на певних явищах.

Увага пасивна, мимовільна – привертання уваги на будь-який із числених зовнішніх подразників, під дією яких перебуває людина. Недостатньо концентрована, надмірно рухлива увага раптово переключається з одного предмета на інший. В основі цього явища лежить безумовно зорієнтований рефлекс (“Що таке?”).

Порушення уваги можуть приймати наступні форми.

Важкість переключення – інертність нервових процесів при епілепсії, атеросклерозі, резидуально-органічних ураженнях.

Слабкість активної уваги – нездатність до тривалого напруження уваги у напрямку одного об’єкту, труднощі зосередження.

Прикутість уваги – посилення концентрації уваги та її стійкості. Характерна для хворих у стані депресії, осіб з іпохондричними явищами і маячних хворих.

Відволікаємість уваги – порушення уваги, що характеризується ослабленням її концентрації та стійкості.

Загальмованість уваги – порушення механізму переключення уваги з одного предмета чи явища на інший, що пояснюється інертністю основних кіркових процесів.

Апрозексія – повне випадіння уваги.

56

Порушення інтелекту.

Інтелект – сума знань людини на даний момент і здатність в подальшому накопичувати їх та успішно використовувати. Інтелект включає в себе сукупність таких пізнавальних процесів, як пам’ять, розумова працездатність, характер мислення, його адекватність ситуації, реальність, точність суджень і умовисновків.

Розрізняють три складових структури інтелекту:

-передумови інтелекту - увага, пам’ять, розумова працездатність, особливості мовного апарату.

-інтелектуальний інвентар – знання, отримані в процесі виховання, навчання, самоосвіти, а також власний досвід – ерудиція;

-власне інтелект – можливість відтворювати ту або іншу якість суджень, умовисновків.

Сам по собі запас знань не може свідчити в повній мірі про наявність або відсутність у того або іншого хворого ознак недоумства. Низький запас знань, як правило, є ознакою недоумства, високий же ще не є ознакою інтелекту. Саме в такому аспекті слід розглядати наявність однобічних здібностей (музичний талант, розвинена пам’ять) у осіб з низьким інтелектом.

Розрізняють природжене недоумство (олігофренію) та набуте (деменцію).

Природжене недоумство (олігофренія) – характеризується затримкою розвитку інтелекту внаслідок причин, які діяли внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві (до трьох років). В залежності від ступеню порушення інтелекту поділяється на дебільність, імбецильність та ідіотію.

Набуте недоумство (деменція) – є наслідком захворювань мозку або психічних хвороб і проявляється стійким зниженням пізнавальної діяльності. Буває тотальним (дифузним, глобарним), лакунарним, концентричним і транзиторним.

57

Тотальне недоумство характеризується суцільним зниженням всіх форм пізнавальної діяльності і проявляється слабкістю інтелекту, пам’яті, уваги, зниженням почуттів (насамперед вищих) і волі. Цей тип недоумства спостерігається при старечому недоумстві, прогресивному паралічі та інших захворюваннях. Його наслідком є зниження рівня суджень, порушення критики, поведінки та руйнування ядра особистості.

Лакунарне недоумство характеризується зниженням пізнавальної діяльності з переважанням розладів пам’яті та уваги, внаслідок чого виникає зниження суджень. Ядро особистості, критика та поведінка довго залишаються непорушними. Цей тип недоумства спостерігається найчастіше при вогнищевих захворюваннях головного мозку.

За типом перебігу недоумство розділяється на:

1)прогредієнтне;

2)стаціонарне (травматичне, енцефалітичне);

3)регредієнтне (при судинних захворюваннях).

За динамікою недоумство має три фази (Блейлер):

а) переважання функціональних розладів над органічними. Клінічно спостерігаються широкі коливання інтелектуальної діяльності.

б) кристалізація недоумства – яскраво виступає органічна симптоматика. в) термінальна – недоумство сягає крайнього ступеню і носить характер

маразму.

Клініко-нозологічна класифікація розладів інтелекту.

І. Деменція при судинних захворюваннях мозку. Зустрічається найбільш часто. В залежності від стадії розрізняють: просте атеросклеротичне, гостре постапоплектичне (виникає внаслідок інсульту), псевдопаралітичне, псевдоальцгеймерівське та галюцинаторно-параноїдне недоумство, а також недоумство з Корсаковским синдромом.

ІІ. Стареча недоумкуватість. Починається зі змін особистості, загострення її преморбідних особливостей, рис характеру – егоїзму, егоцентризму, підозрілості, втрачається тепле ставлення до членів родини,

58

загострюється вперстість. Починається регрес ядра особистості, передовсім інтелекту. Виникає тотальне недоумство.

ІІІ. Деменція при шизофренії (транзиторне недоумство) характеризується слабкістю пізнавальної діяльності, яка розвивається повільно внаслідок наростання деструктивного процесу у мотиваційно-вольовій сфері. Недоумство розвивається на фоні зниження енергетичного потенціалу психічної діяльності. Незважаючи на відсутність розладів пам’яті та достатній рівень формальних знань, хворий повністю соціально дезадаптований, неспроможний до практичної діяльності.

IV. Епілептична деменція - концентричне недоумство – тип недоумства, що характеризується поступовим звуженням інтересів хворого на своїй особистості, функціях свого організму. Мислення стає загальмованим, в’язким, деталізованим, конкретним. Думки фіксуються на дрібницях, страждає здатність до відокремлення головного від другорядного. Погіршується пам’ять, випадають окремі слова, внаслідок чого мова стає обмеженою і одноманітною. Втрачаються громадські та професійні інтереси. Всі інтереси поступово звужуються і зосереджуються на своєму соматичному існуванні. Це звуження розвивається поступово, концентрично.

V. Пресенільні деменції.

а) хвороба Альцгеймера – первинно-атрофічний процес, що має лакунарний характер.

б) хвороба Піка – розлад інтелекту відразу приймає тотальний характер з порушенням ядра особистості.

VI. Травматичне недоумство характеризується зниженням якості суджень і умовисновків, астенією, афективною нестійкістю, але впорядкованою поведінкою та достатніми адаптативними можливостями.

VII. Розлади інтелекту при психогеніях мають складний генез, що залежить від особливостей осбистості та психотравмуючої ситуації. При цьому виникають явища псевдодеменції (зворотні, не пов’язані з

59