Психосенсорнi пароксизми (метаморфопсiї, порушення схеми тiла), а також феномени близькi до "уже баченого" чи, навпаки, "нiколи не баченого", поєднуються з пригнiчено-тривожним афектом. Можуть спостерiгатись явища, якi нагадують пролонгованi абсанси - повне виключення свiдомостi на 1-2 хвилини, що супроводжується нерухомiстю та амнезiєю. Короткочаснi, тривалiстю декiлька хвилин чи секунд стани екстазу з вiдчуттям польоту, швидкого перемiщення у просторi та зовнiшньою зреченiстю вiд оточуючого можуть бути вiднесенi або до аури свiдомостi, або до особливих станiв.

Пароксизмальнi розлади в гострому перiодi черепно-мозкової травми не є свiдченням поганого прогнозу, оскiльки вони обумовленi явищами гiпертензiйно-лiкворного синдрому i при вiдновленнi лiквородинамiки зникають.

Травматичнi психози гострого періоду.

Травматичний делiрiй – переважно виникає одразу після виходу хворого із коми, але іноді може з’являтись через декілька тижнів після відновлення свідомості. Початок гострий, на фонi астенiї, пiд впливом провокуючих факторiв. Загальна тривалість, як правило, від декількох годин до декількох днів.

Сюжетами зорових галюцiнацiй стають групи чи натовпи людей, транспорт, рiдше крупнi тварини. Домiнують афекти тривоги i страху, уривчасті маячливі ідеї. Дiяльнiсть спрямована на захист, характерні спроби втечi або нападу. Інодi виникають люциднi (свiтлi) промiжки, якi можуть бути настiльки тривалими, що справляють на лiкаря помилкове враження про завершення психозу. Вихід із деліріозного стану відбувається, як правило, через критичний сон у тяжку травматичну астенію. Спогади про хворобливий перiод залишаються фрагментарнi.

Сутiнкові стани свiдомостi пiд дiєю провокуючих факторiв можуть виникати досить часто, переважно у вечiрнi години. Форми проявiв:

1) різноманітні амбулаторнi автоматизми;

152

2) психомоторне збудження з домiнуванням:

а) iнкогерентності мислення, яскравих афективно забарвлених галюцiнацiй, уривчастого маячення i схильності до брутальної агресiї;

б) псевдодементно-пуерильних рис;

3) сонливiсть з нерухомiстю наближеною до ступору.

Сутiнковi стани завжди супроводжуються патологічним звуженням свідомості і мають тенденцiю до рецидивування на протязi гострого перiоду.

Корсаковський (амнестичний) синдром.

Найбiльш затяжна форма гострого травматичного психозу, тривалiсть якої може сягати трьох мiсяцiв, а іноді i бiльше. Виникає вiн переважно як наслідок тяжких травм, що супроводжуються переломами кiсток черепа i масивними внутрiшньочерепними крововиливами.

Корсаковський синдром з'являється або одразу пiсля зникнення симптомiв оглушення, або через декiлька днiв, приходячи на змiну делiрiозному або сутiнковому затьмаренню свiдомостi.

В дебютi Корсаковський синдром може мати тенденцiю до ускладнення клiнiчної картини з появою симптомiв змiненої свiдомостi. Про це свiдчать нiчнi стани спутаностi, зокрема делiрiозної, чисельнi мальовничi, сценоподiбнi сни, а вдень – симптоми обнубiляцiї, які особливо помiтнi на фонi пiдвищеного настрою.

Такі хворі зберігають здатність розуміти співрозмовника і підтримувати мовний контакт, але при цьому вони не в змозі фіксувати у пам’яті поточні події (імена, теми розмов та ін.), що робить їх надзвичайно пасивними та розгубленими. Амнезiї (фiксацiйна, ретроградна i, меншою мiрою, антероградна) поєднуються з рiзної iнтенсивностi конфабуляцiями та псевдоремінісценціями, які заповнюють прогалини у пам’яті. Змiст конфабуляцiй головним чином залежить вiд домiнуючого афекту - експансивного чи iпохондричного. Характерним є зв'язок мiж змiстом конфабуляцiй та подiєю, яка стала причиною стацiонування. Iнодi чисельнi

153

конфабуляцiї з'являються без помiтних розладiв пам'ятi, що є ознакою розвитку конфабульозу.

Виражена ретроградна амнезiя завжди слугує прогностично достовiрною ознакою стiйкостi порушень. Корсаковський синдром, як і інші гострі психози, якщо не відбувається перехід у відповідну форму травматичної деменції, завершується редукцією симптоматики з виходом у глибоку астенію.

ІІІ. Перiод віддалених наслідків.

Основні клінічні симптоми гострого та початкового періодів через 2-6 тижнів після травми, як правило, або повнiстю редукуються з вiдновленням здоров'я, або тiльки втрачають iнтенсивнiсть та об'єм. Останнiй варiант розвитку патологічного процесу свiдчить про те, що третiй перiод стає перiодом вiддалених наслiдкiв i розвитку травматичної хвороби, основним проявом якої є психоорганічний синдром різного ступеню вираженості.

Віддалені травматичнi психічні розлади.

Травматична церебрастенiя (псевдоневрастенічний стан) - найбільш розповсюджений психічний розлад у віддаленому періоді ЧМТ. Їй властива трiада хворобливих розладiв: астенiя, диссомнiя та вегетативнi порушення.

Власне астенiя, як наслідок ЧМТ є постійним, свого роду «наскрізним» симптомом, який лише видозмінюється на різних етапах розвитку хвороби. Якщо в гострому періоді часто переважає адинамія, то у періоді віддалених наслідків домінує підвищена дратівливість на фоні стомлюваності, виснажуваності, деякого послаблення пам'яті на поточні події, а також погiршення уваги (стiйкостi, концентрацiї та здатностi до переключення). Вказанi порушення супроводжуються, як правило, лабiльнiстю афективних реакцій, які переважно неадекватнi силi подразника. Настрiй непропорцiйно пiдвищується при незначних успiхах i не менш рiзко падає при найменших неприємностях. Виявляючи нестриманість і низьку толерантність до фрустрації хворі часто вдаються до крику, образ. Але такий вибух

154

роздратування швидко згасає і змінюється на психічне та фізичне знесилення. Крiм того, у таких хворих спостерiгається пiдвищена чутливiсть як до пропрiота iнтероцептивних, так i до зовнiшнiх подразникiв (шум, яскраве свiтло, рiзкi запахи та iн.), що проявляється рiзноманiтними неприємними вiдчуттями з боку шкiри, слизових оболонок, м'язiв та внутрiшнiх органiв.

Вегетативнi розлади можуть виражатись лабiльнiстю пульсу i артерiального тиску, тахікардією, запамороченнями, головними болями, стiйкими спонтанними дермографiчними реакцiями, загальним та дистальним гiпергiдрозом. Стан може різко погіршуватись під дією метеофакторів. Часто виникають вестибулярні розлади: хворі погано переносять подорожі у транспорті. Характерним є виникнення диссомній з переважним порушенням процесу засинання.

На фоні церебрастенічних розладів іноді спостерігаються різноманітні неврозоподібні симптоми, елементарні фобії, тривога, субдепресивні стани. Зовні така астенія може сприйматись як невроз, але про її органічну природу свідчить мікроорганіка (підвищення сухожилкових рефлексів, тремор) і підвищений лікворний тиск.

Посттравматичний психопатоподібний розвиток особистості –

виникнення через декілька років після редукції гострого періоду масштабних змін особистості (психопатоподібних станів).

Проявляється переважно експлозивністю, істероїдними рисами, іноді домінує сенситивний або паранойяльний радикал. Емоційні реакції посилюються і стають малодиференційованими.

Психопатоподібні розлади можуть бути стійкими і домінувати в клінічній картині. Їх зовнішні прояви, вираженість та співвідношення з астенічним фоном багато у чому залежать від віку, в якому була отримана травма, її тяжкості, преморбідних рис особистості та мікросоціальних умов. Дуже важливу роль може відіграти фактор зловживання алкоголем.

155