11.2 Із історії меліорації

Осушувальні меліорації почали проводити ще в глибокій давнині: на протязі ряду тисячоліть населення Єгипту, Бірми, Індії, В’єтнаму, Китаю споруджувало в долинах великих рік греблі для захисту дельт від наводнень. Грецький історик Геродот більше 2000 років тому описав одну із перших дренажних систем у долині Нілу. Дренаж як меліоративний захід отримав широке поширення в античний період у Греції. Пізніше римський письменник Катон (І ст. до н. е.) в трактаті «Про землеробство» описав відкриті дренажні системи, які застосовувалися в Стародавньому Римі для осушення ґрунтів на виноградниках і оливкових плантаціях. Багато з цих систем функціонують і до теперішнього часу.

У Х ст. в Європі почались роботи по влаштуванню осушних систем у басейні Північного моря. Особливо інтенсивно вони проводились у ХІІ-ХIV ст. Осушувались крупні болота, приморські низовини, дельти рік, приозерні пониження.

В Англії в 1252 р. при королеві Генріху ІІІ був прийнятий перший закон про осушення сільськогосподарських земель, який став основою для розвитку меліорації в наступних століттях. Перша система закритого дренажу в Європі була побудована в цій країні при Генріху V в кінці ХV ст. Поява гончарного дренажу відноситься приблизно до 1810 р. У 1846 р. парламентським актом Англії дренаж сільськогосподарських земель було признано національним досягненням.

За період 1846-1873 рр. В Англії було осушено 4 млн.га. В 1880 р. площа осушених земель в країні складала 6,2 млн.га. У даний час загальна площа щорічного будівництва дренажу (включаючи реконструкцію) становить близько 100 тис.га.

Інтенсивний розвиток робіт по осушенню в Росії спочатку був пов'язаний з діяльністю Петра І. Він започаткував осушення боліт у зв’язку з освоєнням побережжя Фінського заливу, будівництвом Петербурга та інших міст, фортець, заводів. Функціонування відкритих осушних систем було описано М.В.Ломоносовим у роботі «Ліфляндська економіка» (1738).

У кінці ХVIII ст. А.Т.Болотов розробив методику осушення північних районів Росії. Однак у після петрівський період до другої половини ХІХ ст. роботи в області осушення ґрунтів у Росії проводились у досить обмежених масштабах.

Відміна кріпосного права і бурхливий розвиток капіталізму стали рухомими чинниками меліорації ґрунтів. У 1873 р. Міністерство державного майна з метою використання обширних боліт північно-західних губерній під сінокоси і пасовища, покращення державних лісів і оздоровлення місцевості організувало дві експедиції по осушенню боліт під керівництвом І.І.Жілінського. До цього часу відноситься і будівництво двох перших закритих осушних систем гончарного дренажу в Росії. Вони відіграли в подальшому важливу роль у розвитку цього прогресивного способу осушення в країні.

Перша така система закритого дренажу була побудована в 1853 р. на території сучасної Білоруської сільськогосподарської академії А.М. Козловським через 10 років після того, як в Англії в 1843 р. Д.Рід вперше винайшов гончарну дренажну трубку.

Друга система закритого гончарного дренажу була створена в Смоленській губернії у володінні А.М. Енгельгардта, близького друга і соратника В.В. Докучаєва.

На початку ХХ ст. в Росії створюється система меліоративних дослідних станцій і дослідних полів по культурі боліт (Архангельська, Яхромська, Сарненська та ін.).

Значна увага меліорації полів приділена і в Україні. Так, наприклад, при меліоративних обстеженнях виділяють землі, що потребують гідротехнічних, агротехнічних, культуртехнічних та інших меліоративних заходів.

При обліку кількості земель, як одної із складових частин державного земельного кадастру, особлива увага надається обліку зрошуваних і осушених земель. Він ведеться за загальноприйнятою класифікацією угідь, за фактичним станом і використанням меліорованих земель (форми 6а-зем-звіт і 6б-зем-звіт державної статистичної звітності), а також за ступенем зрошуваності й осушуваності, способом зрошення й осушення, станом зрошувальної й осушувальної мереж. Дані обліку щорічно доводяться до відома всіх загальногосподарських і державних органів управління земельними ресурсами.

Науково-методичне забезпечення в галузі охорони та екологічної безпеки земель сільськогосподарського призначення і відтворення родючості ґрунтів здійснює Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість» та його філіали в областях.