8.4 Заходи боротьби з ерозією ґрунтів

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов та виду ерозії застосовують комплекс відповідних організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних і гідротехнічних заходів.

Організаційно-господарськими заходами є протиерозійна організація території і впровадження ґрунтозахисних сівозмін. Основою цих заходів є виділення еродованих земель у ґрунтозахисний фонд. За такої організації території ділянки ріллі, розміщені на схилах крутизною до 3^о з незмитими або слабозмитими ґрунтами, відводяться під польові сівозміни, а орні землі, розміщені на схилах крутизною понад 3^о із середньозмитими та сильнозмитими ґрунтами, використовуються у ґрунтозахисних сівозмінах. Схили крутизною понад 12^о із сильнозмитими ґрунтами відводять під залуження, а сильнозмиті та розмиті схили з крутизною понад 20-25^о вилучаються із сільськогосподарських угідь і використовуються під лісонасадження.

Агротехнічні протиерозійні заходи спрямовані на ослаблення поверхневого стоку і переведення його у внутріґрунтовий.

До основних протиерозійних агротехнічних заходів у районах активної дії вітрові ерозії відносять:

• безвідвальний обробіток ґрунту із збереженням стерні на полях;

• посів спеціальними стерньовими сівалками;

• розміщення посівів сільськогосподарських культур смугами;

• залуження сильноеродованих земель (бобовими культурами, багаторічними травами);

• створення буферних смуг багаторічних трав, а також високостебельних рослин – кукурудзи, соняшника, сорго;

• внесення підвищених доз органічних і мінеральних добрив;

• снігозатримання та ін.;

а в районах поширення водної ерозії:

- обробіток ґрунту і посів впоперек схилів;

- контурна оранка (зменшує змив ґрунту на 50% і поверхневий стік на 12-99%);

- поглиблення орного горизонту і застосування інших способів обробітку ґрунту для затримання стоку поверхневих вод (наприклад, переривчасте боронування, в результаті якого затримується значна частина опадів).

Протиерозійні агротехнічні заходи виконуються одночасно з основним обробітком ґрунту.

Окремі протиерозійні агротехнічні прийоми, які виконуються на полях сівозмін та інших виробничих ділянках, об’єднуються в комплекси протиерозійних агротехнічних заходів, розробка яких проводиться при складанні проектів внутрігосподарського землевпорядкування.

У районах водної ерозії всі види обробітку ґрунту, як основного (оранка), так і допоміжного (культивація, боронування) на схилах крутизною більше 2^о повинні проводитися впоперек схилу.

На схилах крутизною до 3^о при квадратно-гніздовому посіві просапних культур застосовують перехресний обробіток: спочатку – вздовж схилу, а потім – впоперек схилу (без затримки в часі).

На більш крутих схилах (до 6^о) одночасно з оранкою впоперек схилу застосовують валкування – оранка плугом з подовженим на одному з його корпусів відвалом. При цьому створюються поздовжні валики висотою 15-25 см, які затримують вологу.

До системи лісомеліоративних заходів належать:

• полезахисні лісосмуги, які розміщують на межах полів і сівозмін та орієнтують їх упоперек напряму вітрів, що спричинюють пилові бурі чи повітряну посуху. Такі лісосмуги мають найбільшу ефективність у запобіганні вітрової ерозії, снігозатриманні, покращенні мікроклімату у міжсмуговому просторі;

• водорегулюючі лісосмуги, які висаджують на межі полів сівозмін і орієнтують їх довшою стороною упоперек схилу. Вони перехоплюють поверхневий стік і переводять його у внутрішньоґрунтовий;

• захисні лісонасадження навколо ставків і водойм вважаються як рекреаційні та ґрунтозахисні. У першому випадку їх влаштовують як зони відпочинку, а в другому – з метою запобігання абразії берегів, захисту земельних гребель;

• прируслові лісонасадження по берегах рік;

• прибалкові насадження і смуги для укріплення ярів;

• захисні лісонасадження на зрошуваних і осушених землях;

• суцільне заліснення ярів, балок, пісків та інших незручних земель;

• затримувачі мулу (мулофільтри) по дну балок, ярів, долин для затримування твердих часток стоку, часткової фільтрації вод і захисту рік, ставків і водойм від замулювання.

Гідротехнічні протиерозійні заходи передбачають затримання, відведення і безпечне скидання надлишків стоку, а також меліорацію ярів. Вони є важливим меліоративним доповненням контурної організації території.

Гідротехнічні споруди в залежності від свого призначення поділяються на:

• водозатримуючі споруди, які застосовують для зменшення ерозійних процесів на водозборах, створення умов для припинення росту ярів і для регулювання стоку. До них відносять: водозатримуючі вали-канави, вали-тераси, протиерозійні ставки для затримання і акумуляції стоку, мікро- лимани, тераси;

• водонаправляючі споруди застосовують для відведення поверхневих вод, які поступають до вершин ярів або еродовані схили. До них відносять: водонаправляючі вали, нагірні канави, вали-розпилювачі, канави-розпилювачі;

• водоскидні споруди, призначені для закріплення ярів і безпечного відведення паводкових вод на дно ярів і балок. До них відносять: бистротоки, перепади, шахтні водоскиди, консольні водоскиди;

• донні споруди, призначені для закріплення дна ярів, затримання винесення ґрунтів із ярів, а також з метою створення умов для заліснення ярів. До них відносять: запруди і напівзапруди, в меншій степені донні перепади і пороги.

Перераховані споруди можуть застосовуватися як індивідуально, так і в сукупності (комплексі).

При проектуванні гідротехнічних споруд необхідно домагатися збереження конфігурації полів сівозмін та інших виробничих ділянок.