5. Емоційна сфера особистості. Розвиток емоційної сфери в онтогенезі. Подолання негативних емоційних станів школярів

Емоційна сфера особистості

Емоційну сферу особистості становлять емоції, почуття та прояви, з якими вони пов’язані. Емоції – це ставлення людини до явищ дійсності, яке виникає в даний момент у зв’язку з можливістю задоволення певної потреби. Це інстинктивна форма реагування на дійсність, яка слабо усвідомлюється людиною і важко піддається контролю.

До елементарних емоцій, які властиві як людині, так і вищим тваринам, відносять емоції, пов’язані з процесом задоволення органічних потреб (потреба у їжі, питві, свіжому повітрі, захисті від холоду, у відпочинку). Це емоції задоволення та незадоволення, а також страх, гнів, інтерес. Емоції мають зовнішнє вираження в міміці, жестах, позах, рухах, реакціях, диханні, діяльності серцево-судинної системи. А також супроводжуються внутрішніми думками та переживаннями з приводу ситуації.

Емоціям властиві: 1) полярність – вони бувають позитивні і негативні (радості протистоїть горе, і т.ін.); 2) подвійність – людина одночасно може відчувати протилежні за знаком переживання; 3) інтенсивність – сила переживання може бути різною в залежності від ситуації.

Почуття – це свідоме ставлення людини до навколишнього світу та до самої себе, яке виникає в результаті задоволення або незадоволення вищих потреб (спілкування, самоствердження, пізнання тощо). Такі почуття властиві лише людині, тому їх називають вищими. До вищих почуттів належать: моральні, інтелектуальні, естетичні та праксичні.

Моральні почуття – переживання людиною її ставлення до інших людей, суспільства: любов, доброзичливість, відданість, милосердя, справедливість. Прояв цих почуттів залежить від того, як людина засвоїла моральні норми суспільства, від того, що для неї добре, а що погано. Надмірна самозакоханість, жадібність, заздрість у суспільстві визначаються як аморальні почуття. Інтелектуальні почуття відображають ставлення до процесу пізнання, його успішності чи неуспішності: подив, цікавість, сумнів у вірності рішення, радість відкриття, почуття впевненості в своїх доказах. Почуття гумору також може розглядатися як інтелектуальне почуття, якщо воно пов’язане з умінням помічати почуття у всьому, що оточує людину. Естетичні почуття виражають ставлення людини до дійсності як до чогось прекрасного чи огидного, трагічного чи комічного, піднесеного чи низького, витонченого чи грубого. Праксичні почуття виражають ставлення людини до діяльності або до її результату (задоволення від діяльності, радість досягнення мети, гордість за досягнення).

Основні функції емоцій і почуттів:

1. сигнальна – емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм і спонукають людину до певних дій (дискомфорт від холоду спонукає вдягнутися);

2. захисна – пов’язана з виникненням страху, який мобілізує сили для самозахисту або втечі від небезпеки;

3. регулююча – стійкі переживання спрямовують нашу поведінку, підтримують її, примушують долати перешкоди (стійке незадоволення підлітком своєю зовнішністю спрямовує його на експерименти з волоссям, одягом;

4. підкріплююча – позитивні переживання стимулюють нас діяти так, щоб ще раз пережити їх та посилити, а негативні переживання стимулюють нас уникати дій, які знову приведуть нас до переживання негативних почуттів

5. комунікативна – завдяки емоціям ми легше розуміємо стан іншої людини.

Розвиток емоційної сфери в онтогенезі

В онтогенезі емоційної сфери можна виділити наступні чотири етапи її розвитку.

1. Новонароджений – переважають інстинкти (самозбереження та харчовий). Раніше за все дитина переживає негативні емоції, які виявляються в актах крику і плачу у відповідь на негативний вплив зовнішнього або внутрішнього середовища (холод, спазми порожнього шлунку тощо).

2. Немовля – органічні переживання задоволення чи незадоволення, приємного чи неприємного. Емоційні реакції можуть бути дуже бурхливими через незрілість нервової системи. Проте їх переживання короткочасні і швидко затухають: дитину, яка заплакала, легко відволікти і заспокоїти. Емоція здивування поступово розвивається в почуття інтересу.

3. Від 3-4-х років до 12-14-ти років – це період поступового розвитку різноманітних емоцій та вищих почуттів в спілкуванні та діяльності, а також період поступового формування здатності регулювати емоційні прояви зусиллями волі.

4. Повний розвиток вищих почуттів досягається до 20-22-х років. Почуття стають підвладними інтелектуальній сфері та волі.

Аналіз розвитку емоційної сфери школярів дозволяє визначити таку її динаміку.