Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DEK_posibnik_z_psikhologiyi.docx
Скачиваний:
392
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
313.65 Кб
Скачать

25. Зміст учбової діяльності учнів. Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю

Зміст учбової діяльності учнів

Учбова діяльність є однією із форм учіння. Учіння є активною цілеспрямованою діяльністю людини, яка спрямована на оволодіння культурно-історичним досвідом попередніх поколінь, на засвоєння знань, умінь, навичок, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності.

Учіння виникає тоді, коли дії людини керуються свідомою метою засвоїти певні знання, набути навички і вміння. Воно є необхідною умовою психічного розвитку людини. Рівень сформованості учіння підвищується завдяки навчанню – діяльності, спрямованій на створення таких умов для індивіда, які дозволяють йому повною мірою оволодіти пізнаваною інформацією. Коли для навчання створюються спеціально організовані умови, учіння набуває форми учбової діяльності. Під впливом учіння, в процесі учбової діяльності виникають якісні зміни в розвитку всіх психічних функцій, індивідуальних особливостей зростаючої особистості.

Учбова діяльність розглядається як організоване цілеспрямоване довільне учіння. (І.Лінгарт) Дана діяльність безпосередньо спрямована на засвоєння досягнень науки і культури за всю історію існування людства. (Л.Ф.Обухова) Об’єкти засвоєння абстрактні та теоретичні, тому процес їх опанування складний і вимагає від суб’єкта активізації пізнавальної, вольової, особистісної сфер. Учбова діяльність не існує у готовому вигляді. Вона формується в процесі опанування знань дитиною, яка розпочинає навчання в школі.

На переконання Д.Б.Ельконіна, спонукальною силою до формування учбової діяльності повинні бути змістові аспекти учіння, формування пізнавальної мотивації.

Згідно поглядів С.Л.Рубінштейна, Д.Б.Ельконіна, учбова діяльність, як і будь-яка інша, має свій зміст, який складає засвоєння. У загальному вигляді засвоєння визначають як процес сприймання суб’єктом інформації, її смислової обробки, збереження знань, вироблення умінь і навичок. Тому процес засвоєння передбачає певну послідовність фаз, багатокомпонентність.

Виділяють такі основні компоненти засвоєння: а) позитивне ставлення учнів; 2) процес безпосереднього чуттєвого ознайомлення з матеріалом; 3) мислення як процес переробки навчального матеріалу; 4) процес запам’ятовування та збереження отриманої інформації.

Різні вчені виділяють різні стратегії засвоєння. Так, С.Л.Рубінштейн обґрунтував розгорнуту схему загальної стратегії засвоєння. Вона включає такі стадії засвоєння: первинне ознайомлення з матеріалом та його сприймання, осмислення, закріплення, використання на практиці.

Найбільш поширеною є схема поетапного формування розумових дій. Автори цієї схеми П.Я.Гальперін, Н.Ф.Тализіна виділяють 5 етапів засвоєння.

1). До першого етапу відноситься ознайомлення з діями, які потрібно формувати. Учням показують, на що потрібно орієнтуватися при виконанні дії.

2). Другий етап засвоєння називається етапом матеріальної або матеріалізованої дії. Це зовнішня, розгорнута дія. Учні засвоюють склад дії, її окремі операції.

3). На третьому етапі виконання цієї дії переводится у план зовнішнього усного або писемного мовлення. Дія удосконалюється, узагальнюється, скорочується, але ще не досягає рівня автоматизації.

4). Четвертий етап – це етап зовнішнього мовлення «про себе», коли дії виконуються у такій формі: дія продовжує змінюватися у напрямку узагальненості і розгорнутості.

5).Завершується засвоєння дії на п’ятому – розумовому етапі. Дія виконується у плані внутрішнього мовлення, максимально скорочується та автоматизується.

Характеристиками засвоєння є: 1) міцність, яка визначається незалежністю використання засвоєних знань та вироблених умінь від часу, особливостей умов використання знань; 2) організованість, прикладом чого є формування розумових дій, програмне та проблемне навчання; 3) швидкість актуалізації знань; 4)здатність до перенесення навчального матеріалу, до його використання в завданнях іншого характеру.

Засвоєння має особистісно-діяльнісний характер та особистісну зумовленість. Це означає, що якість засвоєння залежить від ставлення учня до учіння, навчального матеріалу, від характеру взаємин з учителем як носія знань, від впливу процесу засвоєння на формування мотивів школяра, його цілей. Засвоєння характеризується швидкістю актуалізації знань, їх повнотою, системністю, злагодженістю та швидкістю дій при використанні знань на практиці.

Учбову діяльність учні опановують у сумісній діяльності з учителем. Школа ставить перед учнем завдання навчитися виконувати елементи цієї діяльності самостійно, без втручання вчителя.

Особливості оволодіння учнями учбовою діяльністю

Із вступом дитини до школи в умовах навчання починає формуватися учбова діяльність. Л.Ф.Обухова відмічає, що парадокс учбової діяльності полягає в тому, що, засвоюючи знання, дитина не змінює їх, а предметом змін стає сама, як суб’єкт, що здійснює цю діяльність. Учбова діяльність є такою, що повертає суб’єкта діяльності на самого себе; вимагає рефлексії, оцінки власних змін. Самостійне виконання основних елементів учбової діяльності буде свідчити про те, що дана діяльність стала для учня провідною.

Молодші школярі вчаться відрізняти навчальну задачу від конкретно-практичної, осмислено сприймати цілі та формулювати їх самостійно. Це обумовлюється мотивацією учіння. Молодший школяр має позитивне ставлення до школи, широкі інтереси. До негативних характеристик мотивації учіння належать недоліки інтересів, недостатня їх дієвість, нестійкість, недостатня усвідомленість, слабка узагальненість, орієнтація на результат. Ці недоліки викликають поверхове ставлення до процесу учіння.

Динаміка мотивів учбової діяльності у початкових класах виявляється в тому, що спочатку в школярів переважає інтерес до зовнішньої сторони перебування в школі, потім виникає інтерес до перших результатів учіння. Змінюються пізнавальні мотиви у напрямку посилення інтересу до здобуття знань. Зароджуються мотиви самоосвіти. Соціальні мотиви змінюються в сторону усвідомлення необхідності вчитися для себе.

Процес та ефективність оволодіння учбовою діяльністю молодшими школярами залежить від змісту матеріалу, конкретної методики навчання, форм організації цієї діяльності в учнів.

У молодшому шкільному віці учбова діяльність є провідною, бо, згідно поглядів О.М.Леонтьєва про провідну діяльність, вони не просто займаються нею довгий період, в ній розвиваються всі психічні функції дитини, виникають особистісні новоутворення.

Учіння підлітка відрізняється прагненням суб’єкта виявити свою соціальну активність, що спрямовується на засвоєння норм, правил, цінностей, способів поведінки. Набувають значущості пізнавальні мотиви, однак провідне місце відводиться соціальній мотивації учіння. Функція вчителя більшою мірою коригуюча. Підліток прагне сам визначати цілі учіння, вибудовувати їх ієрархію. Зважаючи на особливості та проблематичність підліткового віку, дані цілі часто виявляються нерівномірно щодо різних навчальних дисциплін.

Продовжуються розвиватися мотиви самоосвіти, способом якої є читання нових джерел, освоєння комп’ютерних технологій, користування інтернетом. Соціальні мотиви виявляються тоді, коли робиться акцент на використанні результатів учіння в майбутній професійній діяльності або для самовдосконалення. Якісні зміни відбуваються в цілеутворенні. Підліток не тільки сприймає мету, поставлену вчителем, а й уміє формулювати її сам, планувати свою роботу, визначати головну та проміжні цілі.

У старшокласників інтерес до навчання посилюється. Пізнавальні мотиви відрізняються вибірковістю, що пов’язано з вибором професії. Інтерес до знань набуває глибини. Істотно змінюються мотиви та цілі самоосвіти. Домінують перспективні цілі, що пов’язані з обранням професії, життєвими планами. Якісних змін зазнають і способи самоосвіти, виникає прагнення усвідомити власний стиль учбової діяльності, свої недоліки. Всі мотиви стають смислоутворюючими, а набуття знань стає справою життєвої необхідності. Пізнавальні та соціальні мотиви у старшокласників втрачають антагонізм і взаємовпливають один на одного. Зміцнюється взаємозв’язок мотивів самоосвіти і самовиховання.

Учбова діяльність вимагає від учнів старших класів довільності пізнавальних психічних процесів та поведінки. Старшокласник не тільки визначає мету, а й окреслює план її реалізації, передбачає наслідки її досягнення. Збільшується самостійний компонент в учбовій діяльності. Старшокласник допомогу вчителя у більшості випадків розцінює як таку, що носить консультативний характер. При цьому особистість учителя сприймається позитивно. Змінюються мотиви та цілі самоосвіти. Усі мотиви стають смислоутворюючими. Щоб самостійно керувати своєю учбовою діяльністю, учень має засвоїти керівні функції учителя та повернути їх на себе. Учбова діяльність учнів старшого шкільного віку носить учбово-професійний характер. Вона є основою для майбутньої професійної підготовки. Розвивається більш свідоме ставлення до учіння.

Процес учіння у шкільний період життя людини носить системний характер і відбувається в організованих умовах цілеспрямованого навчання. Тому воно набуває форми учбової діяльності. Постійне набування знань у школі сприяє формуванню системи знань, активізації пізнавальних інтересів, мотивації інтелектуального та особистісного самовдосконалення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]