Сечогінні препарати

Призначаються для лікування гострої і хронічної не­достатності кровообігу, набряку легень, мозку, гіпертонічної хвороби, глаукоми, портальної гіпертензії, нефритів. Діуретики протипоказані при тяжкій нирковій недостат­ності, виражених ураженнях печінки, тяжких формах діа­бету й подагри, особливо салуретики, також протипоказа­ні салуретики при гіпокаліємії, вираженій гіпотонії. При призначенні сечогінних особам похилого й старечого віку слід орієнтуватися на сечогінний ефект, який досягає­ться (і відміняти їх при настанні рефрактерності), а не на загальноприйняті дозування. Кращий ефект відзначає­ться при призначенні малих доз діуретиків і повільно-діючих препаратів (гігротон). Салуретики слід поєднувати з препаратами калію або калійзберігаючими діуретиками (верошпірон). Обережності вимагає призначення сечогін­них старим зі свіжими тромбозами, гострою гіпохлоре-мією та гіпокаліємією.

Гіпотіазид призначають найчастіше по 0,025 (1 табл.) двічі в першій половині дня після їди про­тягом 3—4 днів з перервами такої ж три­валості

Оксодолін по 0,1 г (таблетки по 0,05) натщесерце вранці, з перервами у 2—3 дні

Лазикс у таблетках по 0,04 г 1 раз уранці по 1 таблетці натще протягом 2—3 днів з пе­рервою у 2—3 дні, 1 % розчин вводиться в/м вранці по 1 мл курсами, аналогічними для таблетованого препарату

Буфенокс у таблетках по 0,001 г протягом 2—3 днів натще по 1 табл. двічі на день, а потім по 1 табл. через 2 дні, 0,025 % розчин засто­совується по 1—2 мл аналогічно лазиксові

Урегіт по 0,05 г (1 табл.) 1 раз уранці після їди 2—3 дні з такою самою перервою

Діакарб у таблетках по 0,25 г призначається аналогічно урегінові

Верошпірон по 0,25 г в таблетках застосовують по 2 таблетки двічі на день після їди ввечері протягом 5 і більше днів у комбінації з іншими діуретиками

Антиангінальні препарати

Застосовуються для лікування та запобігання нападам стенокардії, інфаркту міокарда, деякі з них використовую­ться як гіпотензивні, спазмолітичні та антиаритмічні за­соби. Показання і протипоказання до застосування антиангінальних препаратів для осіб похилого і старечого віку не відрізняються істотним чином від таких в інших віко­вих групах, β-адреноблокатори протипоказані при цукро­вому діабеті, схильності до бронхоспазму, тяжкій серце­вій недостатності, протипоказане в/в введення нітроглі­церину старим, бо він може спричинити симптом «обкра­дання». Антагоністи кальцію протипоказані (так само, як і β-блокатори) при атріовентрикулярних блокадах, а та­кож при гіпокальціємії. Інші антиангінальні препарати (нонахлазин, оксифедрин, курантил, інтенкордин, міотопні спазмолітики), за даними більшості авторів, мало­ефективні при лікуванні стенокардії. Призначаючи анти­ангінальні препарати хворим на ХІХС старечого віку, необхідно керуватися такими принципами:

1. Індивідуальний підбір препарату. 2. Мінімальні до-зові навантаження. 3. Обгрунтовані комбінації. 4. Запобі­гання феноменові відміни й толерантності. 5. Урахування можливих побічних явищ. 6. Призначення геріатричних засобів, препаратів калію, вітамінів та анаболічних стерої­дів. 7. Систематичність приймання і врахування добової динаміки болів.