ЛНМУ ім. Д. Галицького

Кафедра «Фармакології»

Реферат на тему:

«Клінічна фармакокінетика і фармакодинаміка. Взаємодія лікувальних засобів. Небажана дія ліків. Оптимальне співвідношення прийому ліків та їжі»

Виконала

Студентка 5 групи

медичного факультету №1

Ропушанська Ірина

Львів 2014

План:

1. Вступ

2. Основні завдання клінічної фармакології

3. ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

4. КЛАСИФІКАЦІЯ СУЧАСНИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

5. ВИДИ ФАРМАКОТЕРАПІЇ

6. КЛІНІКО-ФАРМАКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ТЕРАПІЇ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ЖИТТЯ

7. ВПЛИВ ЛІКУВАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПЛІД ТА НОВОНАРОДЖЕНОГО

8. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ

9. ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ У ПОХИЛОМУ І СТАРЕЧОМУ ВІЦІ

10. Список використаної літератури

Вступ

Клінічна фармакологія вивчає дію лікарських засобів на організм хворої людини. Розвиток клінічної фармакології почався з 60-х років, коли в багатьох країнах різко підвищилися вимоги до випробування нових фармакологічних засобів. З'явилася необхідність розробки принципів і методів всестороннього вивчення дії фармакологічних препаратів в клінічних умовах.

Клінічна фармакологія тісно пов'язана з іншими областями медицини і біології. Так, розкриття етіології і патогенезу багатьох захворювань дозволяє не тільки створити необхідний лікарський препарат, але і розробити раціональні методи його застосування. Завдяки успіхам аналітичної хімії і розробці високочутливої апаратури стало можливим визначення в тканинах і рідинах організму нікчемно малих концентрацій лікарських речовин, дослідження їх біотрансформації і виведення з організму.

У різних країнах положення клінічної фармакології як науки неоднаково. У деяких з них вона виділена в окрему дисципліну, а в системі охорони здоров'я працюють спеціально підготовлені клінічні фармакологи. У інших — клінічна фармакологія як наука не існує. Проте в даний час стало очевидне, що кожен лікар незалежно від спеціалізації винен добре знати основи клінічної фармакології.

Основними розділами клінічної фармакології є фармакодинаміка і фармакокінетика. Предмет фармакодинаміки — вивчення сукупності ефектів лікарської речовини і механізмів його дії, а предмет фармакокінетики — вивчення шляхів надходження, розподілу, біотрансформації і виведення лікарських засобів з організму хворого. Крім того, клінічні фармакологи вивчають побічні реакції, особливості дії лікарських речовин в різних умовах (літній вік, вагітність і т.д.), взаємодія препаратів при їх сумісному застосуванні, вплив пищи на фармакокінетику лікарських засобів і ін. Відносно новий розділ клінічної фармакології — фармакогенетика, предметом якої є визначення генетичних основ реакцій організму на лікарські речовини.

Основніми розділами клінічної фармакології є фармакодинаміка і фармакокінетика.

Предмет фармакодинаміки — вивчення сукупності ефектів лікарської речовини і механізмів його дії, а предмет фармакокінетики — вивчення шляхів надходження, розподілу, біотрансформації і виведення лікарських засобів з організму хворого.

Крім того, клінічні фармакологи вивчають побічні реакції, особливості дії лікарських речовин в різних умовах (літній вік, вагітність і т.п.), взаємодія препаратів при їх сумісному застосуванні, вплив пищи на фармакокінетику лікарських засобів і ін. Відносно новий розділ клінічної фармакології — фармакогенетика, предметом якої є визначення генетичних основ реакцій організму на лікарські речовини.

Основні завдання клінічної фармакології:

— клінічні дослідження і переоцінка старих препаратів;

— розробка методів ефективного і безпечного застосування лікарських засобів;

— організація інформаційних служб і консультативна допомога різним фахівцям;

— організація інформаційних служб і консультативна допомога різним фахівцям;

На практиці клінічний фармаколог займається рішенням наступних питань:

— вибирання лікарських засобів для лікування конкретного хворого;

— визначення найбільш відповідних лікарських форм і режиму їх застосування;

— вибір шляху введення препарату;

— спостереження за дією лікарського засобу;

— попередження і усунення побічних реакцій і небажаних наслідків взаємодії лікарських речовин.

Важлива участь клінічних фармакологів в роботі експертних органів, відповідальних за випробування і застосування лікарських засобів.

Перш ніж призначити лікування, лікар повинен відповісти собі на наступні питання:

Яких конкретно змін в змозі хворого він хоче добитися?

Які лікарські засоби можуть надати бажану дію?

Який препарат найбільш підходить даному хворому?

Який препарат найбільш підходить даному хворому?

Які побічні реакції може викликати препарат, чи може він нашкодити хворому?

Яке співвідношення можливої користі і шкоди при використанні лікарського засобу?

НОМЕНКЛАТУРА ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

В наш час для позначення лікарських препаратів використовують два вида назв:

1) міжнародні непатентовані назви, які затверджуються офіційними органами охорони здоров'я і використовуються в національних і міжнародних фармакопеях, — збірках стандартів і положень, що нормують якість лікарських засобів;

2) торгові, або фірмові назви, які є комерційною власністю фармацевтичної фірми.

Просто на упаковці лекарського препарату використовується як фірменна, так і міжнародна, непатентована назва.

ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

Бурхливий розвиток фармацевтичної промисловості привів до створення величезного числа лікарських засобів (в даний час сотні тисяч). Навіть у спеціальній літературі з'являються такі вирази, як "лавина" лікарських препаратів або "лікарські джунглі". Природно, ситуація, що склалася, вельми утрудняє вивчення лікарських засобів і їх раціональне застосування. Виникає гостра необхідність в розробці класифікації лікарських засобів, яка допомогла б лікареві орієнтуватися в масі препаратів і вибирати оптимальне для хворого засіб.

Лікарські препарати можно класифікувати по следуючим принципам:

— терапевтичного застосування (наприклад, про­типухлинні, антиангінальні, протимікробні препарати);

— фармакологічна дія (вазоділататори, антикоагулянти, діуретики);